Ухвала суду № 16140230, 25.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-134/10/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Радовинчик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 р. у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                  В С Т А Н О В И Л А:

11.01.2010р. комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси»(надалі –КП «Теплопостачання міста Одеси») звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі), в якому, згідно уточнень до позову, просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000881610/0 від 16.12.2009р. /арк. 81/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2010р. позов задоволений; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000881610/0, прийняте відповідачем 16.12.2009р.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.11.2009р. по 01.12.2009р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2009 року податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, та документального підтвердження затримки такого отримання. За результатами перевірки складений акт від 04.12.2009р. №774/16-1/34674102/54. /арк. 45-52/

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000881610/0 від 16.12.2009р., яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 20835,36 грн. та за штрафними санкціями на суму 6250,61 грн., усього на суму 27085,97грн. /арк. 9/

          Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

          Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що виписані в попередніх звітних періодах, на підставі яких нарахований податковий кредит, фактично отримані позивачем в період з 1 вересня 2009 року по 30 вересня 2009 року, що підтверджується відповідними записами у витягу з електронної книги реєстрації отриманих податкових накладних КП «Теплопостачання міста Одеси»та відміткою підприємства на податкових накладних. /арк. 87-100/

          Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивачем були включені суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні у відповідності до вимог п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Заперечень відповідача стосовно правильності відображення позивачем податкових зобов’язань за перевіряємий період встановлено не було.

На підставі викладеного, дії позивача по включенню сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

                                                  УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: