Ухвала суду № 16140255, 25.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-10418/09/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Радовинчик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства "Арсенал-77" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року у справіза адміністративним позовом приватного підприємства «Арсенал-77» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

          11.08.2009р. приватне підприємство «Арсенал-77»(надалі - ПП «Арсенал-77») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (надалі –ДПІ у Біляївському районі Одеської області), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002792300/0 від 31.07.2009р. та №0002802300/0 від 31.07.2009р.

          Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.05.2009р до 20.07.2009р. ДПІ у Біляївському районі Одеської області здійснила виїзну планову документальну перевірку ПП «Арсенал-77», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. до 31.12.2008р. за результатами якої складений акт № 581/23/33113385 від 20.07.2009р. / арк. 7-27/

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 п.п.5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та порушення пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002792300/0 від 31.07.2009р., яким визначено суму податкового зобов’язання позивача за основним платежем з податку на прибуток підприємств у сумі 110687грн. та за штрафними санкціями на суму 55343,5грн., усього на суму 166030,5грн. /арк.43/, та повідомлення-рішення №0002802300/0 від 31.07.2009р. яким визначено суму податкового зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 88549,7грн. та за штрафними санкціями на суму 44274,85 грн., усього на суму 132824,55грн. /арк. 44/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Арсенал-77»у 2 кварталі 2008 року до складу валових витрат включено витрати на придбання мерчендайзингових послуг по пошуку і залученню клієнтів у ПП «Адекс»згідно договору №35/07 від 30.12.2007р. з ПП «Адекс»/арк. 37-39/, акту виконаних робіт від 30.06.2008 на загальну суму 442748,48 грн. (без ПДВ), ПДВ 88549,70грн. /арк.40/, податкової накладної від 30.06.2007 №3006 на суму 513298,18 грн. у тому числі ПДВ 88549,70грн. /арк.42/

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наданий при перевірці акт здачі –прийняття робіт №АД-000008 від 30.06.2008 не може вважатись первинним документом, який підтверджує факт виконання мерчендайзингових послуг на суму 531298,18грн. (без ПДВ 442748,48грн.), оскільки не містить інформації про конкретні обсяги та напрямки, за якими здійснювались відповідні дослідження та пошук клієнтів. Не може вважатись первинним документом і розшифровка до зазначеного акту виконаних робіт. /арк. 41/ Первинні документи щодо проведення робіт по наданню інформаційних послуг по оптовому ринку нафтопродуктів та пошуку потенційних споживачів на момент проведення перевірки були відсутні. Розшифровка до акту виконаних робіт №АД-000008 від 30.06.2008 складена за період з 01.01.2008 по 30.06.2008, тоді як відповідно п.1 договору №35/07 від 30.12.2007 зазначено, що сторони є платниками податку на прибуток на загальних підставах, тобто використовують квартальну форму подання звітності згідно п.11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, відповідно п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне отримання послуг позивачем за укладеними договорами не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Арсенал-77" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року залишити - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: