Ухвала суду № 16138311, 02.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р.Справа № 2-а-2800/10/1470 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «СРЗ Нерпа»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення рішення, визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «СРЗ Нерпа» звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів нікчемними - протиправними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.02.10 №0001452301 в частині донарахування ППФ «СРЗ-Нерпа»недоїмки з податку на додану вартість в сумі 22631 гривень та штрафних санкцій на суму 11315,5 гривень.

Визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні нікчемними правочинів у акті перевірки ППФ «СРЗ-Нерпа»№384/232-00/23403798 від 11.02.10 позивача з ПП «Торгстройприоритет», ПП «Універсалпромторг», ПП «ДНС-Оптстрой»та ПП «ТГВ-Снаб». В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить, постанову суду від 17.08.2010 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 22.01.10 по 08.02.10 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09р., результати якої було оформлено Актом №384/232-00/23403798 від 11.02.10р.

За наслідками перевірки 16.02.10 р.уповноваженою особою ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва прийняті податкові повідомлення-рішення №0001452301/0 про донарахування ППФ «СРЗ-Нерпа» недоїмки зі сплати податку на додану вартість у сумі 39625 гривень та штрафу на суму 19812,50 гривень , а також №0001442301 про донарахування недоїмки зі сплати податку на прибуток у сумі 17677 гривень та штрафу 8838,50 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, сума недоїмки з податку на прибуток розрахована податковим органом, виходячи з одного порушення, а саме за фактом взаємовідносин з ПП «Агро-Сов». ППФ «СРЗ-Нерпа»до складу валових витрат за ІІ квартал 2007 року віднесло 70708 гривень, які були сплачені ПП «Агро-Сов»за послуги по переробці гольового спілка (частина шкури великої рогатої худоби).

На підтвердження зазначених витрат підприємство надало квитанції до прибуткових касових ордерів за період з 28.08.07 по 27.09.09, рахунок №77, акт виконаних робіт від 29.06.07р., податкову накладну №77 від 29.06.07р. Зазначені документи з боку ПП «Агро-Сов»підписані директором Герцик О.Л.

Разом з тим, як встановлено під час перевірки податківцями, постановою господарського суду Миколаївської області від 28.11.06р. ПП «Агро-Сов» визнано банкрутом, а 10.07.07 юридичну особу ПП «Агро-Сов»припинено у звязку з ліквідацією. При цьому, з 28.11.06р. по 10.07.07р. на підприємстві були відсутні працівники, у тому числі і директор, а всі повноваження належали ліквідатору-арбітражному керуючому Репченку Д.В.

Таким чином, документи на підставі яких ППФ «СРЗ-Нерпа» обліковувало валові витрати були підписані нелегітимною особою, а частина документів підписана взагалі після ліквідації підприємства, що є неможливим.

Аргументи позивача про те, що вони не були обізнані про стан свого підприємства-контрагента та були впевненні в його добросовісності оскільки останнім надані всі документи з печатками підприємства, суд першої інстанції правильно вважає не переконливими. Печатка підприємства ПП «Агро-Сов» до якої апелює позивач, була знищена ще 24.04.07р., що підтверджується квитанцією ММУ УМВС України в Миколаївській області 3МК 003029 ( арк.спр.136 ), тому вона ніяким чином не могла бути використана 29.06.07 під час складання акту виконаних робіт та в серпні-вересні 2007 - під час складання прибуткових касових ордерів.

За таких обставин суд вірно вказав, що зазначені документи не є належним підтвердженням понесених ППФ «СРЗ-Нерпа» валових витрат, а тому не повинні враховуватися для потреб податкового обліку.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2. цього Закону до складу валових витрат включаються: 5.2.1. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3.9 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене суд дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, а податкове-повідомлення рішення №0001442301/0 від 16.02.10р. залишити без змін.

З матеріалів справи також вбачається, що сума недоїмки з податку на додану вартість розрахована податківцями з трьох фактів: взаємовідносин з ПП «Агро-Сов»на суму 14142 гривень; арифметичної невідповідності цифр у податкових деклараціях за січень, грудень 2008 та квітень 2009 років з реєстрами на суму 22631 гривень; віднесення до податкового кредиту витрат на бензин на суму 2851 гривень.

ППФ «СРЗ-Нерпа»до складу податкового кредиту за червень 2007 включено суму 14142 гривень, яка була начебто сплачена в серпні-вересні 2007 ПП «Агро-Сов»за послуги по переробці гольового спілка.

Враховуючи, що ПП «Агро-Сов»було ліквідовано 10.07.07, про що зазначалося вище, податківці в Акті перевірки поставили під сумнів сплату позивачем зазначеної суми податку, а також легітимність податкової накладної №77 від 29.06.07.

Колегія суддів з такою позицією відповідача погоджується, оскільки після припинення юридичної особи ПП «Агро-Сов»позивач не мав можливості для сплати йому за надані послуги, у тому числі і податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи викладене суд дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Актом перевірки №384/232-00/23403798 від 11.02.10 встановлено завищення підприємством сум податкового кредиту за січень 2008 року на 4710 гривень, за грудень 2008 року на 15200 гривень та за квітень 2009 року на 2721 гривень. Загальна сума завищення податкового кредиту складає 22631 гривня ( арк.спр.22 ).

Відповідно до Акту перевірки та пояснень старшого держподатревізор-інспектора Заводської ДПІ Крамара І.П., якій безпосередньо проводив перевірку, зазначене порушення полягає у невідповідності суми податкового кредиту, зазначеного у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди, з сумами зазначеними в реєстрах отриманих податкових накладних, журналів-ордерів за ті самі періоди.

Позивач зазначену арифметичну невідповідність категорично заперечував та наполягав, що всі цифри податкових декларацій співпадають з цифрами у реєстрі податкових накладних.

З метою усунення цих суперечностей суд під час судового засідання ухвалив провести сторонам спільний перерахунок цифр, що містяться у деклараціях за січень, грудень 2008 та квітень 2009 років, а також у реєстрах, журналах-ордерах за відповідні періоди ( арк.спр.228 ).

Після проведення спільного перерахунку зазначених параметрів, держподатревізор-інспектор, який проводив перевірку, визнав, що всі цифрові значення податкових декларацій з ПДВ за січень, грудень 2008 та квітень 2009 року відповідають сумам цифр, які містяться у відповідних реєстрах та журналах-ордерах.

Тобто, відповідач висновку Акту перевірки під час судового засідання підтвердити не зміг, навпаки визнав, що під час перевірки позивача він міг допустити арифметичну помилку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд також дійшов правильного висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення за цим фактом, а позов в цій частині необхідно задовольнити, скасувавши податкове повідомлення рішення ДПІ у Заводському районні м. Миколаєва від 16.02.10 №0001452301 в частині донарахування ППФ «СРЗ-Нерпа»недоїмки з податку на додану вартість в сумі 22631 гривень та штрафних санкцій на суму 11315,5 гривень.

Крім того, ППФ «СРЗ-Нерпа»включило до податкового кредиту за січень-вересень 2009 року 2851 гривень, сплачених за бензин марки А-95.

Разом з тим, згідно наданих до перевірки документів на підприємстві відсутні будь-які транспортні засоби, як власні, так і орендовані.

За таких обставин, відповідно до п.п.7.4.1. п.п.7.4.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи, що витрати на бензин не повязані з господарською діяльністю підприємства, податковий орган дійшов висновку про неправомірне віднесення підприємством зазначеної суми до податкового кредиту.

Позивач в судове засідання надав копію договору оренди легкового автомобілю, зазначивши, що податківці не звернули на нього уваги під час перевірки ( арк.спр.77 ).

Відповідно до ст.799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним .

Таким чином, суд правильно зазначив, що наданий позивачем договір оренди легкового автомобілю ( арк.спр.77 ), укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення є нікчемними.

Враховуючи відсутність на підприємстві власних або орендованих автомобілів, податківці правильно кваліфікували правопорушення ППФ «СРЗ-Нерпа»та застосували за нього штрафні санкції.

В задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

06.02.08 ППФ «СРЗ-Нерпа»уклало договір про надання послуг по переробці гольового спілка з ПП «ДСН-Оптстрой»( арк.спр.155 ), 04.04.09 ППФ «СРЗ-Нерпа» уклало договір про надання послуг по переробці гольового спілка з ПП «ТГВ-СНАБ»

( арк.спр.187 ), 05.11.08 ППФ «СРЗ-Нерпа»уклало договір про надання послуг по переробці гольового спілка з ПП «Універсалпромторг»( арк.спр.145 ), 06.11.08 ППФ «СРЗ-Нерпа»уклало договір про надання послуг по переробці гольового спілка з ПП «Торгстройприоритет»( арк.спр.138 ).

В Акті перевірки №384/232-00/23403798 від 11.02.10 перевіряючими аналізуються договори ППФ «СРЗ-Нерпа»з ПП «Торгстройприоритет», ПП «Універсалпромторг», ПП «ДНС-Оптстрой»та ПП «ТГВ-Снаб».

Податківцями встановлено, що зазначені підприємства ймовірно використовуються для ухилення від сплати податків, мають цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємствах відсутні трудові ресурси (працює всього по одній-чотири особи), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору.

На підставі цього, керуючись ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України податківцями в акті перевірки №384/232-00/23403798 від 11.02.10 робиться висновок про нікчемність договорів, укладених ППФ «СРЗ-Нерпа»з ПП «Торгстройприоритет», ПП «Універсалпромторг», ПП «ДНС-Оптстрой»та ПП «ТГВ-Снаб», у звязку з порушенням публічного порядку, суперечності інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

В даній частині позовних вимог предметом позову є протиправність дій органу ДПІ щодо зазначення певних положень в акті перевірки, тобто по суті фактично скасування акту перевірки субєкта владних повноважень в цій частині, що є неприпустимим.

Акт перевірки службовий двосторонній документ, який стверджує факт перевіряючи дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення в системі оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки в цьому разі є лише засобом документування дій контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження в суді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Акти перевірки не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо предявлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Таким чином, якщо предметом позову є скасування акта перевірки субєкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, а відкрите провадження у справі належить закривати на підставі пункту 1 частини першої статті 157 зазначеного Кодексу. Тому суд дійшов помилкового висновку про необхідність визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районні м. Миколаєва щодо викладення в акті перевірки ППФ «СРЗ-Нерпа»№384/232-00/23403798 від 11.02.10 висновків про нікчемність правочинів, укладених з ПП «Торгстройприоритет», ПП «Універсалпромторг», ПП «ДНС-Оптстрой»та ПП «ТГВ-Снаб». Керуючись п. 1 ст. 157, ч. 1 ст. 195, п.4 ч. 1 ст. 198, п.4 ч. ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «СРЗ Нерпа» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення рішення, визнання дій протиправними в частині визнання протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні нікчемними правочинів у акті перевірки ППФ «СРЗ-Нерпа»№384/232-00/23403798 від 11.02.10 позивача з ПП «Торгстройприоритет», ПП «Універсалпромторг», ПП «ДНС-Оптстрой»та ПП «ТГВ-Снаб»- скасувати.

Провадження в цій частині у справі - закрити.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Судді: