Ухвала суду № 16137448, 18.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р.Справа № 2-а-241/09/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 р. №0000032302/0,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 р. №0000032302/0, прийнятого ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва за наслідками проведення документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, вказуючи на правомірність та відповідність законодавству оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За результатами проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операції з ТОВ «Вік-Ойл»за період березень 2008 року по квітень 2008 року складено акт перевірки від 16.02.2009 року №627/23-700/30533741, в якому встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 з урахуванням п. 1.3, п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, безпідставно включено до складу бюджетного відшкодування: за березень 2008 року суму ПДВ в розмірі 48 871,00 грн., з обсягів поставленої продукції дизельного пального без фактичної сплати податку постачальниками продукції по ланцюгам); за квітень 2008 року суму ПДВ в розмірі 89588,00 грн., з обсягів поставленої продукції дизельного пального без фактичної сплати податку постачальниками продукції (по ланцюгам). На підставі зазначеного акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2009 року №0000032302/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 138459 грн.

Відповідач вважає, що оскільки у зазначеному ланцюгу поставок ПП «Повіб», ПП «Семонюк і К»та ТОВ «Промтекс», які повинні були включити до податкових зобовязань та сплатити ПДВ, проте не включили до податкових зобовязань суми ПДВ по взаєморозрахунках з постачальником та не сплатили відповідні суми до бюджету, тому позивач безпідставно заявив у податковій декларації з ПДВ за березень 2008 р. про бюджетне відшкодування в сумі 391317 грн. Стосовно ТОВ «Промтекс»була прийнята ухвала господарського суду Донецької області про його ліквідацію в порядку процедури банкрутства. Інших порушень під час перевірки відповідач не встановив.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2009 р. №0000032302/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 138459 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва.

Відповідач із зазначеним рішенням не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія «Євровнєшторг». Апелянт вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року прийнята з порушенням норм матеріального права та не в повному обсязі зясовані всі обставини, та такою, що підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 13.02.2009 р. по 16.02.2009 р. відповідач по справі провів документальну невиїзну позапланову перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Вік-Ойл»за березень і квітень 2008 р., та склав акт перевірки (надалі Акт перевірки) від 16.02 09. р. за №627/23-700/30533741. Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1. пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 з урахуванням пунктів 1.3, 1.8 статті 1 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування на 138459 грн, в тому числі за період березня 2008 р. на 48871 грн. та квітня 2008 на 89588 грн. За результатами перевірки та складеного Акту, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.02.2009 р. за № 0000032302/0, про зменшення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 138459 грн за періоди березень 2008 р. на 48871 грн., за квітень 2008 р. на 89588 грн.

Колегія суддів встановила, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 р. були висновки відповідача, в результаті проведення зустрічних перевірок по ланцюгу поставок товару: ТОВ «Компанія «Євронєшторг»- ТОВ «Вік-Ойл»- ТОВ «Торговий дім «Континіум Галичина»ТОВ«Континіум Укрнафто - Ресурс»- ТОВ «ЗахідГазПромСервісІнвест»- ПП «Повіб»- ПП «Семонюк і К». Відповідач вважає, що оскільки у зазначеному ланцюгу поставок ПП «Повіб»та ПП «Семонюк і К», які повинні були включити до податкових зобовязань та сплатити ПДВ, проте не включили до податкових зобовязань суми ПДВ по взаєморозрахунках з постачальниками та не сплатили відповідні суми до бюджету, тому позивач безпідставно заявив у податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 р. про бюджетне відшкодування в сумі 251917 грн. Стосовно ПП «Повіб»було прийнято постанову господарського суду Тернопільської області про припинення юридичної особи, а стосовно ПП «Семонюк і К»було прийнято постанову господарським судом Волинської області про його банкрутство.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що вимоги позивача обґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом , зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджетного податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до вимог пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначених у пунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що власне несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4,підпункту 7.5.1 пункту 7.5,підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування: податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; відповідач у Акті перевірки підтвердив, що позивач сплатив на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування; позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»не ставиться виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 23.05.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький