Ухвала суду № 16137408, 18.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р.Справа № 2-а-10947/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому ставить вимоги до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072820/0 від 25.06.10 року, №0000072820/1 від 19.07.2010 року, №0000072820/2 від 25.08.2010 року, №0000072820/3 від 10.11.2010 року.

Вимоги обґрунтував тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питання правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, що зафіксовано актом № 395/22-1/25033689/3 від 18.06.10 року, встановлено порушення абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту у звязку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаними в іншому, ніж звітний податковий період, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31513 гривень.

Вважає, що рішення податкового органу суперечить вимогам п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», так як підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаними в іншому періоді, з підстав отримання цих накладних саме в зазначеному податковому періоді.

В ході перевірки працівниками ДПІ встановлено своєчасність та відповідність сплати податків при оплаті товару, а тому дії позивача є правомірними.

Також, порушено порядок проведення перевірки, так як у відповідача відсутні підстави для такої перевірки, оскільки на письмовий запит ДПІ від 20.05.10 року позивачем надано обґрунтовану відповідь, згідно листа від 31.05.10 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено обставини справи, а як наслідок невірний висновок суду.

Вважає, що судом першої інстанції не вірно дано оцінку правовідносинам у справі, так як податкове зобовязання, податковий кредит, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню є категоріями, які визначаються виключно за звітний податковий період, без перенесення на наступні такі періоди. Тому, платник податку повинен формувати податковий кредит на підставі податкової накладної лише у тому звітному періоді, у якому виникли податкові зобовязання , за такою накладною, та, відповідно, у періоді, в якому вона повинна бути виписана.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення без змін.

Судом встановлено, що працівниками податкового органу в період з 10 по 16 червня 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЦСС»з питань правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт про результати позапланової виїзної перевірки від 18.06.2010 року № 395/22-1/25033 689/5 (а.с. 11-18). В висновках акту зазначено, що перевіркою правомірності включення податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах, до складу податкового кредиту, в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 20.05.2010 року № 1813, встановлено порушення підприємством ТОВ «ЦСС»абз. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, плі 7.5.1 п.7,5 ст. 7 Закону України № 168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31513 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 року № 0000072820/0. (а.с. 27) яким позивачу за порушення абз. 2 п.п. 7,2.6 ті. 7.2, п.п 7.5.1 п.7.5 ст, 7 Закону України № 168/97, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37815,60 грн., з яких: 31513,00 грн. за основним платежем та 6302,60 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження прийнято рішення №0000072820/1 від 19.07.2010 року, №0000072820/2 від 25.08.2010 року, №0000072820/3 від 10.11.2010 року.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки та податкових повідомлень-рішень підставою для прийняття оспорюваних рішень є висновок податкового органу про порушення позивачем вимог абз. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України № 168У97, що полягало у неправомірному, на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, включенні до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах,

Приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України № 168/97, визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Однак, відповідне до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладками чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзацем 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України № 168/97 передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

Таким чином, за змістом вище наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку, оскільки як вбачається з журналу реєстрації отриманих з запізненням податкових накладних, за квітень 2010 року, податкові накладні постачальників: ДП Моноліт сервіс № 165 від 31.03.2010 року; № 159 від 31.03.2010 року; № 166 від 31.03.2010 року; № 99 від 26.02.2010 року; № 97 від 26.02.2010 року; № 98 від 26.02.2010 року; ОСМД Будинки АББО №. 56 від 31.03.2010 року; ВАТ «Укртелеком»Філія «Утел»№ 04647/870000 від 31.03,2010 року; ТОВ «ЛЮЗА»№ 8200000034 від 31.03.2010 року; ВАТ Обленерго Біляївський район № 3418/06 від 23.03.2010 року; ВАТ «Укртелеком»Одеська філія № 13603/510000 від 31.03.2010 року, № 1854/510000 від 31.03.2010 року, № 1853/510000 від 31.03.2010 року, № 1856/510000 від 31.03.2010 року, № 1855/510000 від 31.03.2010 року; КП Теплопостачання № 19/1655 від 26.02.2010 року, № 42/1646 від 31.03.2010 року; ЧП Агенство «Екслрес-пошта»№ 168, № 166, № 167 від 31.03.2010 року; ТОВ «ОСМП»№ 1695 від 31.03.2010 року; отримані позивачем в квітні 2009 року, що не спростовано відповідачем в ході судового розгляду.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються приписи ст. 15 Закону України № 2181. Тобто податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України N 168/97 є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до абз. 2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку. В свою чергу, як свідчать обставини справи, постачальники товарів (послуг) не відмовляли позивачеві у наданні податкових накладних.

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, на думку суду, не може бути правовою підставою для висновку про відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Враховуючи той факт, що позивач - включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів з особами, зареєстрованими платниками ПДВ, що підтверджено наданими позивачем доказами по справі та не заперечується відповідачем, у суду відсутні підстави для погодження з висновком відповідача в акті про заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року, на загальну суму 31513 гривень.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Яковлєв О.В. Судді: Бойко А.В. Романішин В.Л.