Ухвала суду № 16137172, 17.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 р.Справа № 2-а-11058/09/1570 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Гупаловій Н.П.,

за участю: представника Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області Нікітішина О.В., представника Одеської залізниці - Антоненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської залізниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом Одеської залізниці до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року Одеська залізниця звернулася до суду з позовом до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі Котовська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2009 року №0000062304/0, від 30 квітня 2009 року №0000062304/1, від 11 червня 2009 року №0000411701/2 з податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржені рішення є неправомірними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року у задоволенні позовних вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Одеською залізницею подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеська залізниця не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №590-ХП фахівцями Котовської ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України структурного підрозділу Одеської залізниці - Котовської дистанції лісонасаджень №6 за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, яке є платником податку на доходи найманих працівників код платежу 11010100 та зареєстрована в якості платника цього податку Котовською ОДПІ.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення абз.3 п.п. 1.1, п.п."д" п.1.3 ст.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", а саме структурним підрозділом, як податковим агентом не включались до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівників, та, відповідно, не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб суми надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер.

За результатними проведеної перевірки було складено акт від 31 березня 2009 року №698/23-01-04738783 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2009 року №0000062304/0 на суму податку на прибуток фізичних осіб 1394,47 грн., штрафним санкціям - 2788,94 грн., а всього 4183,41 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2009 року №0000062304/1 на ті ж саме суми та від 11 червня 2009 року №0000411701/2 на суму з урахуванням відкликаної (визнаної) суми податку на доходи фізичних осіб та штрафним санкціям у остаточних сумах: податок на доходи фізичних осіб - 1372,50 грн., штрафним санкціям - 2745,00 грн., а всього - 4117,50 грн.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності застосування відповідачем фінансових санкцій, також судом було встановлено, що структурним підрозділом позивача не був дотриманий порядок оформлення розїзного характеру роботи його працівників у відповідності до положень Інструкції №59.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Порядок оподаткування - визначення об'єкта оподаткування, обчислення та сплата (утримання) податку з доходів фізичних осіб, платників податку та інші питання, пов'язані з оподаткуванням, регулюються Законом України від 22.05.2003р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон № 889-IV).

Відповідно до ст. 17 Закону № 889-IV особою, уповноваженою державою здійснювати нарахування, утримання та сплату податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, і який, як податковий агент, несе фінансову відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку (п. 1.15 ст. 1, п. 20.2 ст. 20 Закону № 889-IV).

Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пунктом 1.1 статті 1 зазначеного Закону визначено, що для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено в пункті 4.3 статті 4 Закону № 889-IV.

При цьому до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження, з урахуванням п.9.10 ст.9 Закону № 889-IV.

Відповідно до п.п.9.10.2 п.9.10 Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

Форма звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та порядок його складання затверджений Наказом ДПА України від 19.09.2003р. №440.

Порядок оформлення відрядження в межах України та за кордон працівників підприємств усіх форм власності регламентується Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція №59), затвердження наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999р. №146) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. №218/2658.

Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом ДПА України від 28.07.1997р. №260 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.1997р. №311/2115.

Згідно із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Якщо колективним договором, трудовим договором (контрактом) службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер визначені відрядженням, то суми коштів, отримані платником податку на відрядження не є об'єктом оподаткування податком з фізичних осіб за умови виконання ним Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998 №59, зокрема оформлення відповідного наказу (розпорядження) керівника підприємства, видачі працівнику посвідчення про відрядження встановленої форми.

Так, п. 4.6 колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Котовської дистанції захисних лісонасаджень №6 на 2006-2010 роки зазначено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, вважаються відрядженням та передбачено, що відшкодування витрат робітникам, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках у межах обслугованих ділянок, здійснюється згідно з Положенням, затвердженим наказом Укрзалізниці від 10.06.2002р. №285-Ц у розмірі 50%. а за межами України 100% добових, встановлених при відрядженнях в Україні, за кожну добу знаходження у відряджені.

Однак, Котовська дистанція захисних лісонасаджень №6 не включала надбавки за роз'їзний характер роботи до сукупного оподаткованого доходу та не оподатковувала їх податком з доходів фізичних осіб та не дотримувалась вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, щодо оформлення наказів, видачі працівнику посвідчення встановленої форми про відрядження та подання звіту про використання коштів, наданих на відрядження.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідають іншим критеріям, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: