Ухвала суду № 16136737, 11.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р.Справа № 2-а-13575/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі за позовом Іноземного підприємства «СЖС Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000781530/0 від 02.12.2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Іноземне підприємство «СЖС Україна»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000781530/0 від 02.12.2009 року. Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги протиправністю висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 15 372,8 грн., оскільки підприємство включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість того звітного періоду, в якому фактично були отримані податкові накладні. Обовязку для звернення зі скаргою до податкового органу відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у ІП «СЖС Україна»не було, оскільки подання такої скарги є правом, а не обовязком платника податку. Дата отримання податкової накладної підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

За таких обставин позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року №0000781530/0.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ІП «СЖС Україна»не доведено факт отримання податкової накладної саме у звітному періоді, в якому сформований податковий кредит з податку на додану вартість, у звязку з чим занижено податок на додану вартість у вересні 2009 року на 15372,8 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000781530/0 від 02.12.2009 року. Відповідач з таким рішенням суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ІП «СЖС Україна»відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегією суддів встановлено, що співпрацівниками СДПІ по роботі з ВПП було проведено позапланову виїзну перевірку ІП «СЖС Україна»з питання правомірності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, за наслідками якої 20.11.2009 року складений акт № 731/15-3/14367709/31. На підставі акту перевірки 02.12.2009 року СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000781530/0, яким ІП «СЖС Україна»за порушення абзацу 2 пп. 7.2.6 пункту 7.2, пп.7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19984,64 грн., у тому числі: за основним платежем - 15372,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4611,84 грн.

В ході перевірки виявлено порушення абзацу 2 пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: ІП «СЖС Україна»включило до складу податкового кредиту в податковій декларації за вересень 2009 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими після закінчення звітного періоду, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 15372,8 грн. Тому, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000781530/0 від 02.12.2009 року, яке позивач оскаржив до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями зазначених вище законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до вимог п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»під податковим зобов'язанням розуміється загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями п.1.7. ст.1 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судова колегія встановила, що податкові накладні, виписані постачальниками ІП «СЖС Україна»у попередніх періодах, були фактично отримані підприємством у вересні 2009 року.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми податку на додану вартість були включені ІП «СЖС Україна»до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним. Відповідність податкових накладних вимогам чинного законодавства відповідачем не заперечується, а відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про додержання позивачем періоду формування податкового кредиту.

Відповідно до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для, включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як зазначено в акті перевірки та як стверджував представник податкового органу такої скарги від ІП «СЖС Україна»не надходило, що свідчить про порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ж зазначена норма встановлює право особи на подання такої скарги, а не її обов'язок, тому що жоден із постачальників не відмовив у наданні податкової накладної, а тому у ІП «СЖС Україна»не було підстав додавати згідно з податковою декларацією за вересень 2009 року скарги на постачальників відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, сукупний аналіз вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Щодо визначення розміру податкового зобов'язання зауваження з боку СДПІ по роботі з ВПП не надходили.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.05.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький