Постанова № 16135693, 25.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-6797/10/1470 Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Зуєва Л.Є.

при секретаріКапустинській А.М. за участю сторін: СДПІОСОБА_5 (довіреність) ДП НВКГ«Зоря-Машпроект»ОСОБА_6 (довіреність)

ПрокуратураОСОБА_7 (посвідчення) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від «09»грудня 2010 року по справі за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2010 року за № 00009136/0, -

встановиЛА:

Позивач, державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект», звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2010 року за № 00009136/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від «09»грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 06.09.2010 року за № 00009136/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»3,40 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від «09»грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

В період з 25.08.2010 по 30.08.2010 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»", за підсумками якої контролюючим органом складено акт перевірки за № 874/36/31821381 від 31.08.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»" (код за ЄДРПОУ 31821381) з питань дотримання вимог податкового законолавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Велєн»(і.п.н. 305733926094), ТОВ «МеталІнвестРесурс»(і.п.н. 322427208298), ТОВ «РАНГ»(і.п.н. 138636414012), ТОВ «Діал-Сервіс»(і.п.н. 347730214024), ПП «Турботех»(і.п.н. 363172614021), ТОВ «УПК-Енерго»(і.п.н. 362776408291), ТОВ «Владис»(і.п.н. 365873414206), ТОВ «Ларго-груп»(і.п.н. 365793314058), ПП ВКФ «УТС»(і.п.н. 333677614024), ТОВ «Турбо-центр»(код ЄДРПОУ 36813768) за періоди квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2009 року та лютий, березень та квітень 2010 року (надалі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою (далі відповідно до тексту акта перевірки - розділ «висновки») встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.7.1 пп.7.7.2. пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»" (надалі по тексту - підприємство) завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 578 884,20 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2009 року у розмірі 43 333,34 грн., травень 2009 року у розмірі 42 009,60 грн., липень 2009 року у розмірі 21 666,67 грн., серпень 2009 року у розмірі 30333,34 грн., жовтень 2009 року у розмірі 26000,00 грн., листопад 2009 року у розмірі 66 468,33 грн., лютий 2010 року у розмірі 140 023,60 грн., березень 2010 року у розмірі 104 968,80 грн., квітень 2010 року у розмірі 104 080,52 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00009136/0 від 06.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2009 року, лютий, березень, квітень 2010 року на суму 578 884,20 грн.

Постановою від «09»грудня 2010 року суд першої інстанції визнав вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та скасовував його.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, у разі безтоварності здійснених операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 22 квітня 2010 року по справі № К-19664/09.

Перевіркою встановлено, що за квітень 2009 р. Позивачем сформовано податковий кредит за договором поставки з ТОВ "Велєн". Встановлено, що дане підприємство не є виробником товару, який було придбано позивачем, а є посередником, придбавши товар у ТОВ «Кемплер Консалт»та ТОВ «Віланд Партнер», яке в свою чергу придбало товар у ТОВ Інтелтрейд». ТОВ «Кемплер Консалт»відсутнє за місцем реєстрації, а ТОВ «Інтелтрейд»визнано банкрутом.

Аналогічно Позивачем сформовано податковий кредит і за травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2009 року, лютий, березень, квітень 2010 року.

Всі партнери-постачальники Позивача або їх постачальники, які зобов'язані включити суму ПДВ за укладеними угодами, відсутні за місцем реєстрації та своїх зобов'язань зі сплати ПДВ не виконали.

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезгаданого Закону бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підп. 7.7.2 а) п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п. 7.4.1 ст.7 та 6.1 ст. 6 цього Закону сплачена постачальником до бюджету.

Отже, зі змісту Закону України „Про податок на додану вартість" випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг, як вважає суд. Цей висновок можна зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, існує прямий зв'язок між сплатою - надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, надходження відповідної суми до бюджету, а вже потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй «Довідці, про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" від 20.10.2006 року.

Як було встановлено проведеною Відповідачем перевіркою, у фінансово-господарських операціях (постачання послуг, робіт), за результатами яких останній сформував податковий кредит та в подальшому заявив до відшкодування ПДВ, він виступав у якості покупця (послуг, продукції).

Сплачений Позивачем вищевказаним постачальникам у ціні за придбану продукцію ПДВ, згідно вищенаведеної норми п.1.3 ст.1 Закону № 168, підлягав внесенню останніми до бюджету. Але, як було встановлено, в ході перевірки Позивача, його прямі постачальники не є виробником продукції, а придбавали останню у інших підприємств.

Слід зазначити, що ПДВ це непрямий податок, тому підприємство-посередник декларує податкові зобов'язання при продажу продукції та податковий кредит при її придбанні, тому фактично ПДВ до бюджету сплачує з торгівельної націнки (у разі, якщо вона є).

З метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту сплати відповідних сум ПДВ до бюджету органами ДПІ за місцем реєстрації підприємств-постачальників за другим-третім ланцюгом постачання були проведені зустрічні перевірки, в ході яких встановлено, суми ПДВ за господарськими операціями, у яких кінцевим покупцем продукції є Позивач, не задекларовані та несплачені до Держбюджету.

При цьому посилання Позивача на те, що він не може нести відповідальність у вигляді відмови у відшкодуванні ПДВ за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може братися до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище, відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, «перекриваючи»його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону № 168 в частині порядку відшкодування ПДВ.

Посилання суду першої інстанції як на перешкоду для відмови у позові на невизнання недійсними укладених відповідачем угод суперечить закону. За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Тому відповідно до частини другої статті 215 того самого Кодексу визнання його судом недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в своїй Постанові від 3 червня 2008 року по справі № 08/121.

Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.12.2009 року по справі № К-7987/09).

Посилання позивача на Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року є безпідставним, оскільки вказане рішення стосується іншого періоду перевірки оформленого Актом від 15.06.10 року № 582/36/31821381, а не Акту № 874/36/31821381 від 31.08.2010 року, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 06.09.2010 року за № 00009136/0.

Посилання позивача на Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 вересня 2010 року також є безпідставним, оскільки слідчим за вказаною встановлювалась наявність підстав для порушення кримінальної справи відносно посадових осіб відповідача, а не правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке повинно вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за наявними в нього документами та з дотриманням вимог закону, а суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно зясував обставини, що мають значення до справи, що призвело до її неправильного вирішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення до справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від «09»грудня 2010 року по справі № 2-а-6797/10/1470, -задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від «09»грудня 2010 року по справі за позовом державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2010 року за № 00009136/0, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог державному підприємству «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект», -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 26 травня 2011 року.

Головуючий суддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяЛ.Є. Зуєва