Ухвала суду № 16135308, 19.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р.Справа № 2-а-5868/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Гупаловій Н.П.,

за участю: представника апелянта Баришнікової Надії Павлівни, представника позивача Мізіна Олександра Петровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нова Одеса" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2009 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нова Одеса" (далі ТОВ ТРК "Нова Одеса") з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0010582310/0 від 07 жовтня 2008 року, №0010582310/1 від 11 грудня 2008 року та №0010582310/2 від 12 лютого 2009 року, за якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 35109 грн. з якого 23406 грн. за основним платежем та 11703 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки контролюючого органу про порушення ТОВ ТРК "Нова Одеса" вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі яких прийняті оскаржені рішення, є помилковими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Судом скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0010582310/0 від 07 жовтня 2008 року, №0010582310/1 від 11 грудня 2008 року, №0010582310/2 від 1 лютого 2009 року, за якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 35109 грн. (23406 грн. за основним платежем, 11703 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у Приморському районі м. Одеси подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", при розгляді справи не обєктивно досліджені докази, не всебічно та не повно розглянуті всі обставини, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нова Одеса" в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24 по 30 вересня 2008 року відповідачем була здійснена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ ТРК "Нова Одеса" з питань правових відносин з ТОВ "КТ Хітіс" за період з 01 листопада 2005 року по 01 грудня 2006 року за результатом якої було складено акт №10284/23-3/21032955 від 03 жовтня 2008 року, в якому зазначено, що позивачем були порушені вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 внаслідок заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ у серпні-листопаді 2006 року на суму 23406,70 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ "КТ Хізіс" за зазначеному періоді, яке не мало законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів.

Дані висновки зроблені відповідачем на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року по справі №2а-3959/06, яким визнано недійсними правочину щодо прийняття рішення на створення ТОВ "КТ Хізіс" з моменту його вчинення, а саме з 01 березня 2006 року, а також свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі, а саме з 29 березня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення №0010582310/0 від 07 жовтня 2008 року, за яким визначене податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 35109 грн. (23406 грн. за основним платежем та 11703 грн. штрафних (фінансових) санкції).

За наслідками апеляційного узгодження скарги ТОВ ТРК "Нова Одеса" залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін, прийнято податкові повідомлення-рішення №0010582310/1 від 11 грудня 2008 року та №0010582310/2 від 12 лютого 2009 року, якими визначено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від ТОВ "КТ Хізіс", оскільки, на момент здійснення господарських операцій із позивачем, зазначене підприємство було зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності, як платник податку на додану вартість та мало право у відповідності до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видавати податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону № 168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Абзацом другим пункту 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за № 208/4429 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що анулювання реєстрації осіб як платників податку на додану вартість здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні повязане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість. При цьому Законом № 168/97-ВР не передбачена можливість анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси, на яке послалося ДПІ у Приморському районі м. Одеси, було прийнято 22 грудня 2006 року, тобто після здійснення у серпні - листопаді 2006 року господарських операцій з поставки послуг та товарно-матеріальних цінностей позивачу.

Вказані обставини свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "КТ Хізіс" було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України від 15.03.03 р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців".

Так, частиною першою статті18 вказаного Закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Приймаючи до уваги, що контролюючий орган факт придбання позивачем у серпні-листопаді 2006 року товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ "КТ Хізіс" не оспорює та суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ "КТ Хізіс", включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ, то колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач підтвердив своє право на податковий кредит. Само по собі визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Тому, колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: