Постанова № 1613523, 15.11.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2403/07

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2007 року, м. Харків                                      Справа № 2а-2403/07                                                      

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Рудь О.С.

За участю представників сторін:

Позивача: Ісаєнко О.В.

Відповідача: Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ „Мед-сервіс” до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                           ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ „Мед-сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, Державною податковою інспекцією в м. Харкові №000011/23-20/0/31556749 від 19.01.2007 р., з урахуванням податкових повідомлень-рішень за №0000116/23-05/0 від 05.04.2007 року та №0001162305/2 від 05.06.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій якими були визначені податкові зобов'язання позивача - ТОВ „Мед-сервіс" на загальну суму, 14683196,70 грн., з яких - 9788797 грн. 80 коп. є сумою боргу по сплаті податку на додану вартість, а 4894398 грн. 90 коп. - штрафною (фінансовою) санкцією. Також позивач просить зобов'язати відповідача надати до суду документи, які підтверджують факт здійснення позивачем торгівлі не зареєстрованими, неякісними або фальсифікованими лікарськими засобами та виробами медичного призначення, що призвело до невірного застосування пільги з податку на додану вартість. Крім того, ТОВ „Мед-сервіс" в порядку забезпечення адміністративного позову просить постановити ухвалу про призупинення дії податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем, ДШ у Дзержинському районі м. Харкова №000011/23-20/0/31556749 від 19.01.2007 р., з урахуванням податкових повідомлень-рішень за №0000116/23-05/0 від 05.04.2007 року та №0001162305/2 від 05.06.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Після наданих уточнень позовних вимог позивач просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, Державною податковою інспекцією в м. Харкові №000011/23-20/0/31556749 від 19.01.2007 р., з урахуванням податкових повідомлень-рішень за №0000116/23-05/0 від 05.04.2007 року та №0001162305/2 від 05.06.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій якими були визначені податкові зобов'язання позивача - ТОВ „Мед-сервіс" на загальну суму, 14683196,70 грн., з яких - 9788797 грн. 80 коп. є сумою боргу по сплаті податку на додану вартість, а 4894398 грн. 90 коп. - штрафною (фінансовою) санкцією.

В попередньому засідання представник позивача відмовився від клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ „Мед-сервіс” в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, щоз 22 листопада по 19 грудня 2006 року відповідачем - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем - ТОВ "Мед-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31556749) за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

За результатом перевірки складено акт від 10 січня 2006 року за №33/23-2/31556749, відповідно до якого встановленні порушення Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

В акті перевірки зазначені на такі порушення підприємством позивача.

У перевіряємому періоді основним видом діяльності підприємства ТОВ "Мед-Сервіс" згідно даних декларацій з податку на додану вартість, є роздрібна торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення через мережу власних аптек.(76,7% від загального обсягу реалізації).

В порушення п.2.4 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами затвердженими Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.1995 року №37 Зареєстрованими у Міністерстві юстиції України від 22.03.1995 року № 79/615, яким заборонено приймати на комісію лікарські засоби та вироби медичного призначення .

ТОВ "Мед-Сервіс" - уклало з ТОВ "Мед-Сервіс - Інвест" договір консигнації №3 к від 03.02.2003 року. Згідно договору консигнації ТОВ "Мед-Сервіс" - виступало консигнатором одержувало від ТОВ "Мед-Сервіс Інвест - консигнанта, товари на реалізацію без передачі права власності, кількість, номенклатура, якість, ціну, періодичність та інші характеристики товару у договорі не визначено і повинно було надаватися у специфікаціях, накладних та інших додатках до договору.

Кожна поставка товару від консигнанту супроводжувалась видатковою накладною, але у бухгалтерському обліку у консигнатора ТОВ "Мед-Сервіс" на за балансовому рахунку № 024 "Товари прийняті на комісію" не відображало рух цих товарів. Товари отримані від комітента реалізовувались через роздрібну мережу ТОВ "Мед-Сервіс", та надавало звіт консигнатора консигнанту у сумарному виразі без розшифровки номенклатури, та кількості реалізованих, через аптекарську мережу: пільгового товару та товару оподаткованого на загальних умовах. У регістрах синтетичного бухгалтерського обліку відображено реалізацію комісійного товару на підставі бухгалтерських довідок , інформація про реалізацію товару через роздрібну мережу підтверджується даними звітів про використання РРО. В свою чергу комітент ТОВ "Мед-Сервіс Інвест" виписує податкову накладну на суму реалізованого по договору консигнації товару з застосуванням пільги з ПДВ без розшифровки номенклатури товару, замість якої напис "виручка" (рядок №3 " Номенклатура поставки товарів (робіт ,послуг) продавця)" декларації про податок на додану вартість. У платіжних дорученнях при безготівковому розрахунку з консигнантом за реалізований комісійний товар сума ПДВ визначалась 20% з загальної суми платежу при цьому зменшувалась заборгованість і за пільговий товар.

В ході перевірки ТОВ "Мед-Сервіс" не надано свідоцтва про реєстрацію та допущених до застосування в Україні лікарських засобів посилаючись що їх не має у офісі підприємства, при усному, а також письмовому зверненні до підприємства про одержання копій сертифікатів якості, свідоцтва про реєстрацію, та переліку реалізованих лікарських засобів, одержаних у межах договору консигнації. Одержана відмова лист підприємства № б/н від 20.12.2006р.

Таким чином:

- в порушення п.2.4 Правил комісійної торгівлі  непродовольчими товарами, затвердженими Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.1995 року №37 Зареєстрованими у Міністерстві юстиції України від 22.03.1995 року № 79/615, яким заборонено приймати на комісію лікарські засоби та вироби медичного призначення.

- в порушення п. п. 7.2.8. Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., згідно з яким платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону, підприємство не веде окремого обліку поставки товарів звільнених від оподаткування згідно із статтею 5.1.7. - в порушення п. п. 7.2.1. "є" Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. ,згідно з яким податкова накладна має містити окремим рядком: опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); підприємство враховувало до податкового обліку   податкові накладні одержані від комітента без відображення номенклатури. Таким чином підприємство в порушення, п.п. 5.1.7 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями необґрунтовано застосувало пільгу з ПДВ (Код пільги згідно з Довідником пільг 14010088) при реалізації товарів одержаних на консигнацію за період з 01.10.2003р. - 30.09.2006р.на загальну суму 4989184,00 грн., що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 997,836,80 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2007 року за №000011/23-20/0/31556749, згідно з яким позивачу була донарахована сума податку на додану вартість у розмірі 9997836,80 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4998918,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач його оскаржив. Рішенням від 27 березня 2007 року за №4767/10/25-007, прийнятим за розглядом первинної скарги, відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення в частині 209039грн. податку на додану вартість та 104519,50 грн. штрафної санкції та прийнято нове податкове рішення повідомлення від 05 квітня 2007 року за №0000111/23-05/0.

05 червня 2007 року відповідач за результатом розгляду повторної скарги ДПА у Харківській області направив позивачу податкове-рішення за №0001162305/2, яким було визначено його податкове зобов'язання на загальну суму 14683196,70 грн., з яких – 9788797,80 грн. є сумою боргу по сплаті податку на додану вартість, а 4894398,90грн. штрафною (фінансовою) санкцією.

Скарга позивача до Державної податкової адміністрації України залишена без задоволення відповідно до рішення за №7786/6/25-0115 від 15 серпня 2007 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, через такі підстави.

Правові відносини, пов'язані зі створенням, реєстрацією, виробництвом,  контролем  якості та реалізацією лікарських  засобів регулюються Законом України «Про лікарські засоби» від 4.04.1996 р., № 123/96 - ВР, який визначає права та  обов'язки  підприємств, установ,  організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів державної виконавчої влади і посадових осіб.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про лікарські засоби» - державну політику  у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів  визначає Верховна Рада України. Вона ж здійснює законодавче регулювання відносин у сфері  створення,  виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів. Кабінет Міністрів України через систему органів державної виконавчої влади  проводить в життя державну політику у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, організує розробку та здійснення    відповідних загальнодержавних та інших програм у межах своїх повноважень, забезпечує контроль за виконанням законодавства про лікарські засоби.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про лікарські засоби» управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет України з медичної  та мікробіологічної промисловості та   спеціально уповноважені ними державні органи.

Згідно з п.1 «Правил торгівлі лікарськими засобамив аптечнихзакладах»,  затверджено Постановою Кабінету Міністрів Українивід 17 листопада 2004 р., №1570 - ціПравила визначають загальні умови та порядок здійсненняторгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах і поширюються навсіх суб'єктів  господарювання,  які   провадять  підприємницькудіяльність  з  оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами(далі - суб'єкти господарювання) та прийнятіна виконання ст.9 Закону України «Про лікарськізасоби».

Пунктом 4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено два види комісійної торгівлі, а саме: комісійна торгівля як торгівля товарами, що були у вжитку та комісійна торгівля в рамках договору комісії (консигнації).

Як свідчить системний аналіз норм чинного законодавства „Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами”, затверджені Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України № 37 від 13.03.1995 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватись до даних правовідносин в рамках договору консигнації, оскільки сфера регулювання їх чітко визначена законодавством про лікарські засоби.

Таким чином, позивачем правомірно 03.02.2003 року укладено з ТОВ «Мед-Сервіс – Інвест» договір консигнації № 3, відповідно до якого позивач виступав консигнатором та отримував від ТОВ «Мед-Сервіс» (консигнанта) товари на реалізацію без передачі права власності.

На виконання умов договору консигнації позивач надав консигнанту звіт у формі первинного документу, що підтверджується Актами прийому-здачі виконаних послуг по реалізації договору консигнації, підписаними сторонами договору.

Необхідні реквізити первинного документу передбачені ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16.07.1999 р., відповідно до якої первинні документи можуть бути складені на  паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і  місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у  здійсненні господарської операції.

Відповідно до умов договору консигнації № 3-к від 03.02.2003 р. консигнатор зобов’язаний надати консигнанту звіт про виконане доручення, а консигнант зобов’язаний його розглянути та прийняти. Зазначені відносини є господарськими відносинами між сторонами договору і втручання у ці відносини заборонене чинним законодавством. Відповідачем не надано доказів того, що договір укладений з порушенням діючого законодавства, тому посилання відповідача на обов’язок виконання позивачем умов щодо звіту, не передбачених договором та чинним законодавством, безпідставне.

Відповідно до п.п.7.2.1.п.7.2.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та „Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом Державної податкової інспекції України № 165 від 30.05.1997 р. (надалі – Порядок) - особа,  яка  зареєстрована  як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість складає податкову накладну. В якості обов’язкових реквізитів податкова накладна має містити порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник податку  на  додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис   (номенклатуру) товарів (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм); є)   повну   або   скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;  и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до п.п.7.2.2.п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” - у  разі  звільнення  від  оподаткування  у   випадках,  передбачених  статтею  5  цього  Закону,  у  податковій  накладнійробиться запис "Без ПДВ".

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні, які надавалися ТОВ „Медсервіс-Інвест” на лікарські засоби, що передавались в межах договору консигнації, складені з врахуванням вимог чинного законодавства.

Вимоги щодо зазначення в податковій накладній виробника товару чинне законодавство не містить, тому висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” та, як наслідок, відмова відповідача врахувати зазначені податкові накладні - безпідставні.

Відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України „Про ПДВ” звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами)зареєстрованихта допущених до застосування в Україні лікарськихзасобів та виробів медичногопризначення за переліком, що щорічновизначається  Кабінетом  Міністрів  України  до  1вересня  року,попереднього  звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено,діє перелік минулого року.

На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 1949 від 17.12.2003 р., в якій встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу  яких  звільняються  від  обкладення  податком  на  додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів. Цією ж Постановою визначено перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Згідно з ст.2 Закону України „Про лікарські засоби” - Державний реєстр лікарських  засобів  України  -  нормативний документ, який містить відомості про лікарські  засоби,  дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться напідставі заяви,  поданої до Міністерства охорони здоров'я  Україниабо уповноваженого ним органу.

Рішенням про  державну реєстрацію затверджуються фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.

У Державному реєстрі лікарських засобів України зазначаються: торговельна  назва лікарського засобу; виробник; міжнародна непатентована назва; синоніми;   хімічна назва чи склад; фармакологічна дія; фармакотерапевтична група;  показання; протипоказання; запобіжні заходи; взаємодія з іншими лікарськими засобами;  способи застосування та дози; побічна дія; форми випуску; умови та терміни зберігання; умови відпуску.

Відповідно до „Положення про Державний реєстр лікарських засобів”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 411 від 31.03.2004 р. - веде Реєстр Державна служба лікарських засобів  і  виробів медичного призначення.

Виключення лікарського засобу з Реєстру  здійснюєтьсяДержавною  службою  узв'язку із закінченням строку дії  йогодержавної  реєстрації  або  на  підставі  наказу  МОЗпро повну(тимчасову) заборону застосування.У разі  виключення, заборони  чиперереєстрації лікарськогозасобу у Реєстрі робиться відповідний запис.

Таким чином, Державний реєстр лікарських засобів України – є загальновідомим та загальнодоступним документом, існування якого не потребує додаткового доказування.

Суд вважає за необхідне зауважити, що чинним законодавством передбаченавидача лише заявнику реєстраційного посвідчення, форма та опис якого затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 358 від 29.07.2003 р.

Видача іншим особам реєстраційного посвідчення чи будь-яких інших документів діючим законодавством не передбачена.

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України „Про податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. П.9 ст.11 цього ж Закону визначено, що органи податкової служби в межах компетенції та в порядку, встановленому законами України, мають право вилучати копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов’язкових платежів). „Сертифікат якості” та „перелік реалізованих лікарських засобів” не є такими документами.

Таким чином, вимога відповідача щодо надання для перевірки правильності застосування пільги зі сплати податку на додану вартість додаткових документів, які б свідчили про правомірність застосування пільг - незаконна.

Відповідачем не надано доказів того, що реалізовані позивачем лікарські засоби виключені з Державного реєстру та позивач не мав права на пільги зі сплати ПДВ.

В той же час Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів у Харківській області, що постійно (відповідно до ст.14 Закону України „Про лікарські засоби”) здійснює перевірки позивача з питань дотримання порядку здійснення торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення, у листі № 1548/03-21 від 14.11.2007 р. свідчить про те, що за період з жовтня 2003 року по грудень 2006 року випадків здійснення торгівлі позивачем незареєстрованими лікарськими засобами встановлено не було.

Таким чином, позивачем правомірно застосовано пільги по сплаті податку на додану вартість відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як свідчать надані матеріали справи, в перевіряємому періоді позивач здійснював роздрібну торгівлю лікарськими засобами та виробами медичного призначення відповідно до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами та патентів на право здійснення роздрібної торгівлі, виданих відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. із наступними змінами та доповненнями - регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової  звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до абз.9 Загальних положень „Інструкції про застосування Плану бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. - підприємства роздрібної торгівлі,  що  застосовують  метод  оцінки товарів за ціною продажу, можуть аналітичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

Відповідно до цієї ж Інструкції – товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації),  поруки та  інших  цивільно-правових  договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари обліковуються на позабалансовому  субрахунку 024 "Товари, прийняті на комісію". Аналітичний облік товарів,   прийнятих  накомісію(консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.

Як свідчить витяг з позабалансового рахунку 024 - позивач здійснював аналітичний облік товару, отриманого в межах договору консигнації в сумовому вираженні з окремим відображенням пільгового товару, що відповідає нормам чинного законодавства.

  Суд вважає за необхідне зауважити на те, що за результатом оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 січня 2007 року за №000011/23-20/0/31556749 податковим органом було скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення в частині 209039грн. податку на додану вартість та 104519,50 грн. штрафної санкції і прийнято нове податкове рішення повідомлення від 05 квітня 2007 року за №0000111/23-05/0.

 Таким чином, податковим органом були зменшені податкові зобов’язання, внаслідок чого прийнято нове податкове повідомлення-рішення на нову суму, а тому згідно з приписами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" первісне повідомлення-рішення від 19 січня 2007 року за №000011/23-20/0/31556749 вважається відкликаним, у зв’язку з чим в цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні.

  05 червня 2007 року відповідач за результатом розгляду повторної скарги ДПА у Харківській області направив позивачу податкове повідомлення-рішення за №0001162305/2, яким було визначено його податкове зобов'язання на загальну суму 14683196,70 грн., з яких – 9788797,80 грн. є сумою боргу по сплаті податку на додану вартість, а 4894398,90грн. штрафною (фінансовою) санкцією.

  Скарга позивача до Державної податкової адміністрації України залишена без задоволення відповідно до рішення за №7786/6/25-0115 від 15 серпня 2007 року.

Отже, податкові зобов’язання, визначені в податковому повідомленні-рішенні за №0001162305/2 від 05.06.2007 р. залишилися ті ж самі, що і в податковому повідомленні-рішенні від 05 квітня 2007 року за №0000111/23-05/0. Тому податкове повідомлення-рішення за №0001162305/2 від 05.06.2007 р. прийняте в супереч приписам ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

   На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова №0000116/23-05/0 від  05.04.2007 року та №0001162305/2 від 05.06.2007 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Мед-сервіс” 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Постанова в повному обсязі виготовлена 20.11.2007 р.

Суддя                                                                       Я.В.П'янова