Постанова № 16134957, 25.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-6885/10/1470 Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» «Абонетська служба «Центральний» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, Державної податкової адміністрації у Миколаївській області про визнання протиправним та часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення №0012662350 від 05.05.2010 року, в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в розмірі 122638 гривень 30 копійок.

Вимоги обґрунтовано тим, що 19.04.2010 року працівниками податкового органу проведено перевірку позивача з метою здійснення контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

За результатом перевірки складено акт № 0114/14/00/23/36486749 від 19.04.2010 року та прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення зберігання фіскального чеку; не проведення розрахункових операцій через РРО те не роздрукування відповідних розрахункових документів; невидача особі, яка отримує товар, розрахункового документу.

Вважає, що рішення відповідача є протиправним, так як у відповідності до п.1 ст.9 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач не підпадає під дію цього закону, а тому застосування РРО не є обовязковим.

Також, зазначеним законом не заборонено паралельно з застосуванням РРО проводити розрахунки у касі з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів, з видачею квитанцій.

Крім того, встановлені перевіряючи факти спростовані рішенням суду у справі про адміністративне порушення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, так як вважає, що позивачем допущено порушення п.1, 2, 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому просить скасувати судове рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям нової постанови з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2010 Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області здійснена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За результатами перевірки складено акт №0114/14/00/23/36486749 від 19.04.2010 року, відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення п.1 п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

-незабезпечення щоденного друкування шестидесяти фіскальних звітних чеків на РРО, незабезпечення зберігання фіскальних звільних чеків у КОРО;

-непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 24527,66 грн., нероздрукування та невидача відповідних розрахункових документів.

На підставі акта про виявленні правопорушення відповідачем ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення №0012662350 від 05.05.2010р. про застосування до позивача штрафних санкцій, на суму 143378,30грн., із яких:

-122638,30 грн. за непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 24527,66 грн., нероздрукування та невидача відповідних розрахункових документів;

-20740,00 грн. незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків на РРО та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО (вказана правопорушення позивачем не оспорюється).

За наслідком встановлених правовідносин судом першої інстанції зроблено висновок, що дані правовідносини врегульовані Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а як наслідок на підприємство не покладено обовязок здійснювати обовязково операції через РРО в той час коли проводяться розрахунки у касі підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів, з видачею квитанцій.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно статті 1 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Разом з тим, стаття 9 (пункт 1) Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», надає право суб'єкту господарювання не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі але висновок суду не відповідає таким обставинам.

Так, 04.08.2009 року підприємством зареєстровано реєстратор розрахункових операцій, а 20.08.09 року видано довідку про опломбування.

В період з 04.08.2009 року по 14.04.2010 рік позивачем здійснювались розрахункові операції через РРО та проведенням розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.

Підставою для застосування того чи іншого виду розрахункових операцій, як вбачається з пояснень представника позивача, є визначення на власний розсуд такого виду в залежності від обсягу роботи підприємства.

Однак, у відповідності до вищезазначених норм на позивача не покладено обовязок щодо проведення операцій через реєстратори розрахункових операцій, так як останній є підприємством, яке здійснює проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, що не заперечується сторонами.

В даному випадку позивач користується правом щодо ведення того чи іншого способу проведення розрахункових операцій і законом не забороняється паралельне ведення декількох видів фіксування таких операцій, але при виборі позивачем певного виду реєстрації розрахункових операцій або декількох видів, останній зобовязаний належним чином, тобто у відповідності до Закону, проводити такі операції.

Таким чином, саме з цього моменту позивач зобовязаним був здійснювати розрахункові операції у відповідності до п.п. 9 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не самостійно визначати підстави для застосування того чи іншого виду розрахункових операцій .

На підставі викладеного судова колегія вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з винесенням нової постанови у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 185, 195-196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою з задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» «Абонетська служба «Центральний» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва, Державної податкової адміністрації у Миколаївській області про визнання протиправним та часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:Яковлєв О.В.

Судді:Бойко А.В.

Романішин В.Л.