Ухвала суду № 16134879, 20.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 р.Справа № 2-а-11563/09/2170 Категорія: 8.2.9Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,

          суддів Жука С.І., Запорожана Д.В.,

за участю секретаря судового засідання –Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року за адміністративним позовом підприємства Дар'ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області №10 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

13 липня 2009 року підприємство Дар'ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області №10 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.06.09 р. №0003591501/0, №0003581501/0, №0003601501/0, якими позивачу нараховані штрафні санкції за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку та № 0003661501/0 про нарахування штрафної санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області           від 19.06.2009 року №0003591501/0, №0003581501/0, №0003601501/0, № 0003661501/0.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати вищезазначену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту «Про результати перевірки дотримання граничних строків подання податкової звітності, дотримання, граничних строків нарахування та сплати авансових внесків на суму частини прибутку (доходу), нарахування та сплати платежів до бюджету»від 19.06.2009 р. № 241/15/08680974 ДПІ винесло відносно позивача наступні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2009 р., які оскаржує позивач:

- № 0003591501/0 про нарахування штрафу в сумі 141,28 грн. за затримку сплати на 87 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 706,4 грн.;

- № 0003581501/0 про нарахування штрафу в сумі 2268,48 грн. за затримку сплати на 390 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 4536,96 грн.;

- № 0003601501/0 про нарахування штрафу в сумі 74,11 грн. за затримку сплати на 29 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 741,1 грн.;

- № 0003661501/0 про нарахування штрафу в сумі 121385,22 грн. за затримку сплати на 787 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 242770,39 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підприємства Дар'ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області №10 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

До матеріалів справи додані додатки до акту від 19.06.2009 р. № 241/15/08680974, в яких ДПІ виклала розрахунки нарахованих спірними рішеннями штрафних санкцій.

Позивач надав суду копії платіжних документів про сплату податку на землю, починаючи з 28.01.2008 р. по 26.09.2008 р., та податку на додану вартість, починаючи з 27.09.2007 р. по 15.05.2009 р.

Зміст наданих позивачем платіжних документів свідчить про те, що всі платіжні документи, за виключенням платіжних документів № 394 від 26.05.08 р., № 565 від 24.07.08 р., № 678 від 16.09.2008 р., № 17 від 26.11.08 р., № 23 від 28.11.08 р., № К21/м/55 від 22.12.08 р., № К21/Р/92 від 15.01.09 р., № 48 від 19.02.09р., № 176 від 13.03.09р., № 160 від 27.03.09р., № 160 від 27.03.09р., № 167 від 30.03.09 р., № 305 від 01.06.09 р. –по ПДВ та № 121 від 18.02.08 р., № 395 від 26.05.08 р., № 566 від 24.07.08 р. та № 705 від 26.09.08 р. –по податку на землю, мають чітке визначення виду податку та періоду, за який цей податок сплачується.

Проаналізувавши розрахунки штрафних санкцій та надані позивачем копії платіжних документів про сплату ПДВ та податку на землю, суд першої інстанції правильно встановив, що ДПІ, незважаючи на визначення позивачем конкретних податкових періодів, за які сплачувались податки, відносило сплачені позивачем суми на погашення недоїмки з цих податків, яка обліковувалась згідно картки особового рахунку позивача за попередні податкові періоди.

Стосовно такого зарахування ДПІ сплачених позивачем податків судом першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п. 3 ч. 1 та ч. 3. ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових) платежів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законом терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Таким чином, перерахувавши платіжними документами суми податку на додану вартість та податку на землю, позивач виконав свої зобов'язання зі сплати цих податків саме за той період, який вказаний ним у платіжних документах.

Пунктом 7. 7. ст. 7 Закону № 2181-III визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашених податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону ( 2181-14 ), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ не мало правових підстав направляти сплачені позивачем суми податку на додану вартість та податку на землю, щодо яких позивач у платіжних документах чітко визначив податковий період, за який цей податок сплачується, у рахунок погашення недоїмки з цього податку за інші періоди.

Що стосується сплачених позивачем сум податку на додану вартість та податку на землю, щодо яких у платіжних документах не визначений податковий період, за який цей податок сплачується, то суд вважає, що такі суми могли бути зараховані ДПІ у рахунок погашення недоїмки з цих податків за інші періоди із нарахування позивачу відповідних штрафних санкцій на підставі п. 17.1.17 Закону № 2181-III.

Разом з тим слід зазначити, що суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, і не може самостійно нарахувати податки, збори, штрафні (фінансові) санкції. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.

Судом першої інстанції вірно враховано, що в даному випадку суд позбавлений можливості відокремити ту частину штрафних санкцій за спірними рішеннями, яка нарахована неправомірно, від тої частині санкцій, яка нарахована позивачу правомірно, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області –залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року за адміністративним позовом підприємства Дар'ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області №10 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий                     В.О. Скрипченко

Суддя                     С.І. Жук

Суддя                                                                       Д.В. Запорожан