Постанова № 16134377, 25.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-13583/09/2170 Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Єщенка О.В.

суддів Домусчі С.Д., Романішина В.Л.

за участю секретаря Перчик І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційними скаргами агрофірми радгосп «Білозерський», державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі за позовом агрофірми радгосп «Білозерський»до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року агрофірма радгосп «Білозерський»звернулася до суду з позовом до державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Білозерському районі Херсонської області. Уточнивши у грудні 2009 року позовні вимоги, агрофірма радгосп «Білозерський»просила: визнати не чинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 28.09.2009 року №0001972301/0; від 28.09.2009 року №0011891701/0; від 29.09.2009 року №0002022301/0; від 29.09.2009 року №0002012301/0; від 29.09.2009 року №0002032301/0.

18 серпня 2010 року Херсонський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою задовольнив позов в частині визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 року №0001972301/0, а у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

На вказане рішення суду агрофірма радгосп «Білозерський»подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

У вересні 2010 року з апеляційною скаргою до суду звернулася ДПІ у Білозерському районі Херсонської області. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, податкова просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга агрофірми радгосп «Білозерський»підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 10 грудня 1999 року агрофірма радгосп «Білозерський» було зареєстровано Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 44). Згідно із свідоцтвом ДПА України №100191341, агрофірма радгосп «Білозерський»є сільськогосподарським підприємством та, відповідно, субєктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 46). Основними напрямками діяльності радгоспу за КВЕД, відповідно до свідоцтва, є: 01.12.0 овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; 01.13.0 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів.

З 21.07.2009 року по 28.08.2009 року ДПІ у Білозерському районі Херсонської області було проведено планову виїзну перевірку агрофірми радгосп «Білозерський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №370/23-020/00413506 від 18.09.2009 року (а.с. 13).

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001972301/0 від 28.09.2009 року за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11, п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі ПДВ) усього на суму 3634609, 5 грн, з яких 1423073 грн за основним платежем, 1 211536, 5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26); №0011891701/0 від 28.09.2009 року за порушення п. «г»ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»усього на суму 13131, 24 грн, з яких 10100, 94 грн за основним платежем, 3030, 3 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 27); №0002022301/0 від 29.09.2009 року за порушення п. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»усього на суму 1192 грн, з яких 993, 92 грн за основним платежем, 198, 74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 28); №0002012301/0 від 29.09.2009 року за порушення п. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»усього на суму 69828, 06 грн, з яких 46552, 04 грн за основним платежем, 23276, 02 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 29); №0002032301/0 за порушення п. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»усього на суму 2762, 58 грн, з яких 2302, 15 грн за основним платежем, 460, 43 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 30).

Заперечуючи проти позову, податкова зазначила, що у перевіреному періоді агрофірма радгосп «Білозерський» здійснювала реалізацію виноматеріалів, вироблених з власної сільськогосподарської продукції (винограду) за кодами УКТЗЕД 2204 297500, 2204 299400. Зазначений товар, на думку податкової, має розглядатися як алкогольні напої та, відповідно, є підакцизним товаром, а відтак підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах. Радгосп же помилково застосував положення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, у звязку з перенесенням розрахунків за поставлені виноматеріали із скороченої декларації до загальної, питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить менше 75 %, а тому сплата позивачем податків на підставі Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»є порушенням чинного податкового законодавства. У звязку з помилковим визначенням зобовязань відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», позивачу також донараховано збір за спеціальне водокористування, збір за геологорозвідувальні роботи, податок з власників транспортних засобів.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про фіксований (сільськогосподарський ) податок», згідно з яким особи можуть бути зареєстровані як платники податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Вироблені позивачем виноматеріали є підакцизною продукцією, сума від реалізації яких, на думку суду першої інстанції, не підлягає включенню до суми, одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції, а відтак висновок податкової щодо відсутності у агрофірми радгосп «Білозерський»права на фіксований (сільськогосподарський) податок є вірним.

Так, при визначенні статусу платника фіксованого (сільськогосподарського) податку у 2007-2008 роках та до 10.06.2009 року при визначенні питомої ваги у загальному обємі реалізації до складу обєму реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки, на думку суду першої інстанції, не включалась реалізація підакцизної продукції сільськогосподарського виробництва.

Судова колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком, вважає його помилковим з наступних підстав.

Порядок оподаткування податком визначений Положенням про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженим Постановою КМУ від 23.04.1999, № 658.

Відповідно до п. 4 Положення в редакції, чинній до 17 червня 2009 року, «Сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах; реалізації продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.»

З 17 червня 2009 року набрала чинності нова редакція п. 4 Положення, відповідно до якої «сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах; реалізації продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства».

Суд першої інстанції погодився з податковою в тому, що до 17 червня 2009 року вироблені позивачем виноматеріали є підакцизним товаром, а відтак правовідносини, що виникли у звязку з їх реалізацію не підпадають під дію наведеної правової норми.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції матеріально-правових норм, колегія суддів звертає увагу на визначенні законодавством обєкти оподаткування акцизним збором.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Разом із тим, обєкти оподаткування, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», визначаються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено обєкти, які не підлягають оподаткуванню.

Не оподатковуються, відповідно до п. в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», акцизним збором обороти з реалізації української сировини, що використовується для виробництва підакцизних товарів.

Таким чином, Закон виключає виноматеріали з кола обєктів, що підлягають оподаткуванню акцизним збором. Акцизним збором обкладаються вироблені на основі виноматеріалу інші підакцизні товари, що відповідає принципу усунення подвійного оподаткування.

Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»є спеціальним законом, що «визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та має пріоритет над підзаконними актами та загальними законодавчими актами.

Перевіряючи повноту зясування судом обставин, що мають значення для справи, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не надано правової оцінки наявному в матеріалах справи висновку експертизи Національного інституту винограда і вина «Магарач»у справі №2-а-13583 від 17.03.2010 року, з якого вбачається, що виноматеріали, реалізовані агрофірмою радгосп «Білозерський»не є продукцією, призначеною для пиття, відносяться до групи 22 УКТЗЕД «алкогольні та безалкогольні напої і оцет»і класифікуються за кодами 2204 29 7500, 2204 29 7400, 2204 29 6500, а відтак призначені не для пиття, а для виготовлення готової виноробної продукції (а.с. 127-128).

Відповідність реалізованої продукції вимозі диспозиції правової норми щодо класифікації товару в межах підгрупи 2204 29 УКТЗЕД, підтверджується також листом торгово-промислової палати України від 30 вересня 2002 року та висновком експерта Херсонської торгово-промислової палати, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 51).

Факт реалізації виноматеріалу від первинного виновиробника, а саме агрофірми радгосп «Білозерський», для вторинного виноробства підтверджується матеріалами справи, зокрема листами ТОВ «Інкерманський завод марочних вин»(а.с. 76), ЗАТ «Котнар»(а.с. 77), ДП «Харківський завод шампанських вин»(а.с. 78), ТОВ «Сандора»(а.с. 88).

З урахуванням викладеного, судова колегія не погоджується з висновком суду першої станції щодо відсутності у позивача права на фіксований сільськогосподарський податок.

Оскільки висновок суду є помилковим внаслідок неправильного застосування матеріально-правових норм, судове рішення, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу агрофірми радгосп «Білозерський»задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі за позовом агрофірми радгосп «Білозерський»до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги агрофірми радгосп «Білозерський»- задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 28.09.2009 року №0001972301/0; від 28.09.2009 року №0011891701/0; від 29.09.2009 року №0002022301/0; від 29.09.2009 року №0002012301/0; від 29.09.2009 року №0002032301/0 визнати не чинними.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: