Ухвала суду № 1613426, 04.03.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-1425/2008 (22-а-3871/2007)                                                  Головуючий 1 інстанції:   Моїсеєнко В.М.

  Категорія:73                                                                                                     Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 березня 2008 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Житєньова Н.М..

представників позивача:  Бібік В.А.    

представника відповідача:    Жаренко  В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюКонотопської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Сумської області від 08.11.2007 року по справі №АС 16/548-07

за позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

доПриватного автотранспортного підприємства «Транспорник – 1»

про  стягнення 230529 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

         Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції(надалі по тексту позивач, Конотопська МДПІ) звернулась до суду з позовом до Приватного автотранспортного підприємства «Транспорник – 1» (надалі по тексту відповідач, ПАП «Транспорник – 1»), в якому просив суд стягнути з приватного автотранспортного підприємства «Транспортник – 1» на користь Конотопської МДПІ кошти, одержані без установлених законом підстав, в розмірі 230529 грн. в доход держави.

        Постановою господарського суду Сумської області від 08.11.2007 року відмовлено в задоволенні позову.

         Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задовольнити позовні вимоги повністю.

         В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови  Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Крім того, на думку позивача судом першої інстанції не вірно зроблено висновок щодо пропущення визначеного законом строку для звернення до суду.

         Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідач просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем було проведено планову виїзну перевірку Приватного автотранспортного підприємства «Транспортник-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007р., про що був складений акт від 22.08.2007р. № 340/23-3/30343562 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р.

      В ході перевірки встановлено, що відповідачем здійснювалась діяльність з перевезення вантажів за період з 01.07.2004 р. по 20.04.2005 р. без отримання ліцензії на здійснення даного виду діяльності. Ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування була отримана тільки 20.04.2005р.

            За послуги з перевезення, надані у період з 01.07.2004р. по 20.04.2005р. відповідач отримав кошти в сумі 230529,00 грн.

     З акту перевірки судом також встановлено, що транспортні послуги відповідачем надавались наступним підприємствам : ПСП «Сейм-1» на суму 133020,00 грн., ПСП «Сигма» на   суму 12260 грн., корпорації НВІГ «Інтерпайп» на суму 2496,52 грн., ПСП «Дельта» на суму 25486,00 грн., ПСП «Сейм-Єліта» на суму 57301,98 грн., ПСП «Сейм-2» на суму 2419,00 грн., ПСП «Олімп» на суму 800,00 грн., ПСП «МТФ-1» на суму 900,00 грн.

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що тільки Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», тобто спеціальний закон з питань ліцензування, а ніякий інший визначає форму відповідальності суб'єкта господарювання за здійснення без ліцензійної діяльності, тому посилання позивача на п. 11 ст.10 Закону «Про державну податкову службу в Україні” є помилковим.

          Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

     Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Приватне автотранспортне підприємство «Автотранспортник-1» створене на базі колишнього сільгосппідприємства і розташоване в с. Козацьке Конотопського району, здійснює виробничу діяльність в межах асоціації приватних сільськогосподарських підприємств « Козацьке».

   Заявлене позивачем до стягнення 230 529 грн. - це вартість автотранспортних послуг наданих членам асоціації «Козацьке», а саме перевезення в межах села (сільради) та району урожаю, добрив, тварин та інших вантажів, здійснених на підставі відповідних цивільно-правових угод.

    Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України від 01.06.2000р. № 177-Ш «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» до суб'єктів господарювання за здійснення господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах встановлених законом. Даною нормою передбачено, що про стягнення штрафів приймається рішення.

     Таким чином, виходячи з наведеної норми Закону, стягнення коштів, яке є предметом позову є фінансовою санкцією за здійснення господарської діяльності без відповідної ліцензії.

    У відповідності до п.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

    За змістом п.11 ст.11 зазначеного закону органам державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

    Відповідно до ст.241 Господарського кодексу України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

     З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що позивачем не реалізовано право, надане йому п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не прийняте рішення про застосування до відповідача фінансової санкції у вигляді штрафу  у відповідності з вимогами ст.22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

     Посилання позивача в апеляційній скарзі щодо його звернення до суду на підставі п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» колегія суддів, вважає необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який передбачає за здійснення господарської діяльності без отримання відповідної ліцензії застосування до такого суб’єкту лише певний вид впливу, а саме - фінансової (штрафної) санкції.

      Приймаючи до уваги, що позивачем не приймалось рішення про застосування до позивача фінансової (штрафної) санкції, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача певної суму коштів, оскільки відсутні підстави для такого стягнення.

       Крім того, колегія суддів вважає, що є безпідставними посилання позивача на дотримання строку звернення до суду з позовом.

      Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

      Строк застосування до суб’єкту господарювання адміністративно-господарських санкцій, якими є штрафні (фінансові) санкції, встановлюється ст.250 ГК України, а тому у відповідності до ч.1 ст.99 КАС України застосується інший строк ніж встановлений КАС України.

      Згідно 250 Господарського кодексу України що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків , передбачених законом.

    Враховуючи, що санкції, передбачені  Законом України «Про ліцензування  певних видів  господарської діяльності», є конфіскаційними стягуються в доход держави  за порушення правил  здійснення  господарської діяльності без відповідної ліцензії, то такі  санкції є не цивільно – правові, а є  адміністративно – господарськими як такі, що відповідають  визначенню ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України.

    Тому такі санкції  можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

   Отже, оскільки перевірка відповідача здійснювалася позивачем за період з 01.07.2004р. по 20.04.2005р., а адміністративний позов до господарського суду подано лише 24.09.2007р., тобто через 2 роки після вчинення відповідачем дій щодо надання транспортних послуг без отримання відповідної ліцензії, колегія суддів погоджується в висновками суду щодо пропущення позивачем строку для звернення до суду з позовом.

           Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі  суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

                Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

                Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області  від 08.11.2007 року по справі №АС 16/548-07 без змін

              Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з моменту набрання ухвалою законно сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                  (підпис)                     Ю.М.Філатов

                        Судді:                          (підпис)                       Н.В. Шевцова

                                                                 (підпис)                    Н.С.Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                         Н.В.Шевцова