Ухвала суду № 16131789, 13.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 р.Справа № 2-а-2039/10/2170 Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Запорожана Д.В.

судді -Скрипченка В.О.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області за участю Прокуратури Херсонської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, -

встановиЛА:

16 квітня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Херсоні щодо направлення до органу держказначейства висновку про відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість 852337 грн. 30 коп. за 2007 рік та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 852337 грн. 30 коп. Складені ДПІ податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за деклараціями 2007 року, на думку позивача, суперечать законодавству з питань оподаткування, а відмова підприємству у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ є неправомірною. Позивач зазначає, що заявлені суми відшкодування підтверджені актами перевірок, судовими рішеннями, які набрали законної сили, та якими були визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ про зменшення сум бюджетного відшкодування.

Представник позивача прибув в судове засідання першої інстанції, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (перший відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168 "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку-контрагентом позивача у звітному періоді відповідних сум податку до Держбюджету. Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про ПДВ" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару (п. 1.8 ст. 1 Закону "Про ПДВ"). ДПІ встановлено завищення бюджетного відшкодування за січень-грудень 2007 року внаслідок того, що комбінат придбавав сільгосппродукцію у контрагентів, які в свою чергу одержували продукцію від інших підприємств з ознаками "фіктивності", тобто, такі, що були зареєстровані на підставі підробних документів, не подавали податкової звітності, підприємства, які були ліквідовані, або знаходились в процесі банкрутства, яких не можна було знайти за юридичною адресою. Після отримання відповідей з податкових органів про несплату постачальниками позивача ПДВ до бюджету або про неможливість перевірки повноти такої сплати, податкова інспекція відмовила позивачеві у підтвердженні, обґрунтованості відшкодування ПДВ. Відсутність належних доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету виключає можливість задоволення цього позову.

Представник ДПІ прибув в судове засідання першої інстанції, просить відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області (другий відповідач) в письмових поясненнях до позовної заяви повідомляє, що повноважень Держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обов'язкових платежів до бюджету, у т.ч. по сплаті ПДВ. У разі обґрунтованості позову та задоволення позовних вимог, відшкодування ПДВ буде проводитись у відповідності з Порядком відшкодування податку на додану вартість та у відповідності до наказу Державного казначейства України та ДПА України від 27.04.2004р. № 82/245. Представник другого відповідача прибув в судове засідання першої інстанції.

У справу вступив за власною ініціативою прокурор Херсонської області, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 17 грудня 2010 року позов публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області р/р 31118030700002, ГУДКУ у Херсонській області, одержувач Держбюджет м. Херсон, код ОКПО 24104230, МФО 852010, код доходу 14010200) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (вул. Порт Елеватор, 5, м. Херсон, 73000, код 00952367) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за 2007 рік в сумі 852337 грн. (вісімсот п'ятдесят дві тисячі триста тридцять сім гривень) 30 коп. Закрив провадження в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Херсоні щодо направлення до органу держказначейства висновку про бюджетне відшкодування. Стягнув з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (вул. Порт Елеватор, 5, м. Херсон, 73000, код 00952367) 1700 (одну тисячу сімсот) гр. витрати зі сплати судового збору.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м. Херсоні посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" є юридичною особою, платником податків, правонаступником відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів". В 2007 року позивач здійснював експортні операції по продажу сільгосппродукції за межі України, внаслідок чого декларував від'ємне значення податку на додану вартість та подавав заяви про бюджетне відшкодування ПДВ. Пунктом 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про поверненні такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за спірний період січень-грудень 2007 року заявлено до відшкодування на рахунок позивача в банку 4546670 грн., відшкодовано 3694332 грн. 70 коп. сума, різниця становить 852337 грн. 30 коп. Дана сума підтверджена актами перевірок податкового органу, судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов'язковими для суду та учасників спору. На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в поданих позивачем для відшкодування документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Як встановлено судовими інстанціями при розгляді позовних заяв товариства, податковим органом не доведено порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, або безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо. Неможливість проведення перевірки сплати ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Після набрання законної сили судових рішень, податковий орган був зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.8 ст. 7 Закону про ПДВ).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України про ПДВ заборонено обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дотримався вимоги Закону України про ПДВ, своєчасно надавши ДПІ у м. Херсоні всі необхідні документи для отримання бюджетного відшкодування. Оскільки ДПІ у м. Херсоні у встановлений Законом України про ПДВ термін відповідний висновок до органу державного казначейства не надав, сума бюджетного відшкодування позивачеві не перерахована. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Суд першої інстанції цілком правильно, на думку колегії суддів закрив провадження в частині вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Херсоні щодо направлення до органу держказначейства висновку про бюджетне відшкодування, оскільки заявлена позовна вимога не відповідає встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості). Встановлений же підпунктами 7.7.4 -7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування. Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області за участю Прокуратури Херсонської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяД.В. Запорожан

суддяВ.О. Скрипченко