Ухвала суду № 16131056, 19.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 р.Справа № 2-а-2684/10/2170 Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Жука С.І.

судді Скрипченка В.О.

при секретарі Олійник Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Єврокомершл Україна»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Приватне підприємство «Єврокомершл Україна»28.05.2010 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20.05.2010 року №0000320700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 31210,48 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позовні вимоги приватного підприємства «Єврокомершл Україна»було задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.05.2010 року № 0000320700/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Єврокомершл Україна" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки від 19.05.2010 року №2308/07-0/32725810 зазначено, що згідно податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку в розмірі 1411 238 гривень. Наведена в акті перевірки сума бюджетного відшкодування за листопад 2009 року підтверджується наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за цей місяць з розрахунком суми бюджетного відшкодування.

З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечувалось право позивача на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, а спірним є факт підтвердження частини цього відшкодування на суму 31210,48 гривень.

Неправомірність віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування ДПІ у м.Херсоні в акті перевірки обґрунтувало тим, що за результатами проведених ДПІ у м. Херсоні зустрічних перевірок постачальників позивачу зернових культур до кінцевого виробника, встановлений факт несплати ПДВ до бюджету постачальником в третьому ланцюгу - ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А»на загальну суму 31210,48 гривень. В якості доказу несплати цим контрагентом ПДВ до бюджету ДПІ у м. Херсоні в акті перевірки посилався на відповідь ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 20.01.2010 року №4755/7/07-133, згідно якої неможливо провести перевірку цього контрагента «в звязку з тим, що 26.01.2010 року до Господарського суду Миколаївської області подано позовну заяву про припинення юридичної особи ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А».

В акті перевірки також зазначено, що основним постачальником позивачу зернових по першому ланцюгу є ПП «Кард Агро», яке є посередником і отримувало зернові від ПП ОСОБА_5 (другий ланцюг), який також є посередником і отримував зернові від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А»(третій ланцюг).

Згідно акту перевірки висновок ДПІ у м. Херсоні про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за листопад 2009 року ґрунтується виключено на вищеописаних в акті перевірки обставинах діяльності ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», а саме на факті подання 26.01.2010 року до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви про припинення цієї юридичної особи.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій та копією вантажно-митної декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що оскільки позивач є експортером зернових культур, поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 того ж Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, який підтверджено наданими позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, договорів. На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Судом 1-ї інстанції правильно зазначено, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

З метою дослідження реальності господарських операцій позивача з придбання зернових судом 1-ї інстанції були допитані в якості свідків директор ПП «Кард-Агро»- ОСОБА_6 та приватний підприємець ОСОБА_5. Також судом були отримані від цих субєктів господарювання копії первинних документів на придбані та реалізовані зернові, договори, податкові накладні, копії податкових декларацій по ПДВ з додатками №5, що містять розшифровку податкових зобовязань, податкового кредиту в розрізі контрагентів.

З матеріалів, долучених до справи від субєктів господарювання, копій податкових декларацій по ПДВ ПП «Кард-Агро»та ПП ОСОБА_5 з додатками №5, що містять розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також наданих ПП «Кард-Агро»роздруківок по рахунку №631 з 01.06.2009 року по 31.10.2009 року, та наданих ПП ОСОБА_5 копій накладних на покупку ячменю вбачається:

- ПП ОСОБА_5, окрім ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», придбавав ячмінь в липні, вересні та жовтні 2009 року також ще в одинадцяти підприємств, таких як ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай», ТОВ «НВП Українська Аграрна Компанія», ТОВ «Д-З Агропроект», СВК «Новосеменівське», ТОВ «Агроальянс», ПП «Агро-Атлас», ФГ «Михайлово», СТОВ «Токарівське», СВК «Росія», ПП «Елена», ФГ «Нектар». При цьому обсяг поставок ячменю від цих підприємств в декілька разів перевищує обсяг ячменю, що надійшов до ПП ОСОБА_5 від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А»;

- ПП ОСОБА_5 реалізовував ячмінь у вказаних періодах окрім ПП «Кард-Агро»також і іншим покупцям;

- ПП «Кард-Агро»придбавало ячмінь, окрім ПП ОСОБА_5, також і в інших постачальників.

Дані обставини ДПІ у м. Херсоні не заперечувала.

Зазначені обставини надали суду 1-ї інстанції можливість прийти до висновку, що ПП ОСОБА_5 у жовтні 2009 року мав реальну можливість поставити ПП «Кард-Агро»ячменю на суму 185642,9 гривень у т.ч. ПДВ 31210,48 гривень і без урахування ячменю, отриманого ним від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А».

Що стосується доводів ДПІ у м. Херсоні на факт подання 26.01.2010 року до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви про припинення ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А»як на доказ несплати цим підприємством ПДВ до бюджету, то такі посилання є безпідставними, оскільки невиконання субєктом господарювання своїх зобовязань по сплаті податків не може підтверджуватись фактом зверненням до суду, тем більше, що таке звернення відбулось вже у 2010 році.

З матеріалів справи не вбачається обґрунтованих доводів апелянта про наявність у позивача реальної можливості зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

За таких обставин, у суду першої інстанції відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість зясувати наведені в акті перевірки недоліки в діяльності ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А»на момент придбання ним зернових у жовтні 2009 року.

Колегія суддів вважає, що ДПІ у м. Херсоні не довело суду 1-ї інстанції, що позивач систематично проводив свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом 1-ї інстанції правильно зазначено, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови суду колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Єврокомершл Україна»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/С.І. Жук

Суддя:/підпис/В.О. Скрипченко