Постанова № 16127444, 01.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року справа №2а-797/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року по справі № 2а- 797/11/1270 за позовом Закритого акціонерного товариства «Криворізьке» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 20.01.2011 року до суду з позовом до Алчевської державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення0рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 січня 2011 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0004511501/0 від 23.12.2010 року про застосування штрафної санкції у розмірі 436577,91 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб за період з 30.09.2009 року по 29.09.2010 року. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним з наступних підстав. Між Брянківською міською радою та позивачем були укладені договори оренди земельних ділянок. Відповідач, прийнявши податкове повідомлення-рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010 року, на думку позивача незаконно втрутився у господарську діяльність двох субєктів господарювання, оскільки йому не надано право змінювати умови договорів в частині строків сплати орендної плати, відповідальності сторін за неналежне виконання умов договору. Позивач зазначив, що декларація орендної плати за земельні ділянки на 2009 рік та на 2010 рік не є підставою для нарахування штрафної санкції, оскільки вона призначена для здійснення контролю за правильністю нарахування та сплати земельного податку.

Крім того, відповідачем 23.11.2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення за №0004211501/0 від 23.11.2010 року про нарахування штрафних санкцій по сплаті орендної плати за землю за період з 30.04.2009 року по 17.05.2010 року, тобто за вказаний період двічі застосовано штрафні санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004511501/0 від 23.12.2010 року, прийняте Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією в Луганській області, про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 436577,91 грн.

Відповідач не погодився з рішеннями суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі. Також відповідачем зазначено, що актом перевірки №220/151/31780403 від 23.12.10 року встановлено, що позивачем порушені строки сплати орендної плати на землю, що встановлені п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181. Відповідно до п.11 ст. 11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» та згідно п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 ЗУ № 2181 за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання передбачено застосування штрафних санкцій.

Сторони у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно договорів оренди земельних ділянок від 11.03.2005 року, 24.11.2005 року, уукладених між Брянківською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Криворізьке» (орендар), перший передає останньому в платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 67793 кв.м, 19479 кв.м, 24808 кв.м, 29447 кв.м та 1730 кв. м, строком на 49 років. Згідно умов договорів орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 31058,41 грн. в рік, 17848,06 грн. в рік, 11365,44 грн. в рік, 13490,73 грн. в рік, 792,58 грн. в рік, відповідно. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати не пізніше 15 числа, наступного за звітним місяця. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення (а.с.13-14, 15-16, 17-18, 19-20, 21-22).

21.01.2010 року ЗАТ «Криворізьке» подало до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, якою задекларувало самостійно до сплати розмір орендної плати 839342,76 грн. на рік, при чому щомісячний платіж складає 69945,23 грн. (а.с.37).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» ( в редакції Закону України № 2505 від 25.03.2005 року) починаючи з квітня 2005 року орендна плата за землю є загальнодержавним податком.

23.12.2010 року Алчевською ОДПІ проведена перевірка своєчасності сплати

узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати по ЗАТ «Криворізьке» за період з 30.09.2009 року по 29.09.2010 року. При перевірці виявлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.200 року ( далі по тексту Закон № 2181), тобто позивачем порушені строки сплати (несвоєчасність сплати) узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки в сумі 873155,61 грн., що призвело до виникнення податкового боргу по платі за землю.

Результати перевірки оформлені актом № 220/151/31780403 від 23.12.2010 року (а.с.7-8).

23 грудня 2010 року на підставі вказаного акту Алчевською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0004511501/0, яким зобовязано ЗАТ «Криворізьке» сплатити штраф у розмірі 436571,91 грн. (а.с.6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що Законом України «Про плату за землю» не передбачена відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобовязань у вигляді сплати штрафних санкцій, а лише передбачена відповідальність у вигляді пені, а тому застосування вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 до спірних правовідносин, з урахуванням приписів п.4.4.1 ст.4 Закону № 2181 не підлягає, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення безпідставне.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного перегляду спору стосовно розміру податкового зобовязання у визначеному по акту перевірки у періоді з 30.09.2009 року по 29.09.2010 року, несвоєчасності сплати платіжними дорученнями орендної плати, правильності визначення суми штрафу між сторонами не виникало.

Судом апеляційної інстанції неодноразово витребувалися у представника позивача платіжні доручення орендної плати за вказаний період для підтвердження своєчасності плати за оренду з визначенням платежу платником податку за перевіряємий період.

Обєктом визначення штрафу є сума 873155 грн. 61 коп., сума штрафу складає 436577 грн. 91 коп. При застосуванні штрафу податковий орган виходив виключно із призначення платежу зазначеного платником податків.

Спірним питанням є правомірність застосування податковим органом штрафної санкції відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181 по даному виду правовідносин.

Закон, що визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників є Закон України «Про систему оподаткування» від25 червня 1991 року N 1251-XII із змінами та доповненнями (Закон №1251).Статтею 9 Закону №1251, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на платників податків покладені обовязки щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", а тому порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", розповсюджується також на оренду плату.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами (ст.20 Закону №1251), що в розумінні Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідає функціям, правам податкового органу.

Відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначеним цим Законом, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з наявних матеріалів справи, періоду перевірки з 30.04.2009 року по 17.05.2010 рік по акту від 23.11.2010 року, до складу обєкту обчислення штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання по Декларації №272 від 26.01.2009 року увійшли суми за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень.

По спірним правовідносинам позивач, з урахуванням приписів статті 17 Закону України «Про плату за землю» №2535, зобовязаний по орендній платі за землі державної та комунальної власності, яке визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачувати плату за землю рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Задекларувавши свої зобовязання щодо плати за користування земельними ділянками у 2009 році, позивач повинен був своєчасно проводити оплату у визначені законом строки, чого ним зроблено не було. Виходячи з наявних платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, позивач дійсно з порушенням граничних строків проводив сплату за землю, порушення граничних строків складає більше 90 днів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сплачені грошові кошти по орендній платі за землю за певний період, зараховувались податковим органом на погашення зобовязання у відповідний період за який проводилось погашення зобовязання.

Колегія суддів не погоджується та вважає безпідставною правову позицію суду першої інстанції, стосовно наявності у даних спірних правовідносинах передбачених п.п. 4.4.1, п.4.1 ст.4 Закону №2181 конфлікт інтересів.

Колегія суддів вважає, що Закон №2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Закон України «Про плату за землю» визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

П.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 визначає відповідальність платника податків саме за не сплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом певних строків, а статтею 25 Закону №2535 передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) у вигляді пені в розмірах, визначених законом.

Пеня, в розумінні п.1.4 ст.1 Закону 2181 це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

Штрафна санкція (штраф) (п.1.5) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Тобто, як пеня так і штраф це різні за своєю правовою природою визначені категорії, які є заходами відповідальності за правопорушення, які призначаються певне правопорушення.

Визначена договорами оренди земельної ділянки та Законом №2535 пеня, як вид відповідальності за прострочення сплати плати за землю, може застосовуватися за порушення договірних зобовязань стосовно несвоєчасності оплати орендної плати, а штрафна санкція, яка застосовується відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 це є інший вид відповідальності за порушення саме податкового зобовязання.

В даних спірних правовідносинах, позивач не проводив сплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом встановлених строків, тобто в даному випадку не може йти мова про наявність конфліктів інтересів, в розумінні п.п.4.4.1 п.4.1. ст..4 Закону №2181 та наявність спірних правовідносин не можна ототожнювати.

Враховуючи те, що позивач не сплачував вчасно узгоджену суму податкового зобовязання за користування землями державної та комунальної власності, яке визначене у податковій декларації на поточний рік, то відповідач правомірно здійснив нарахування позивачу суми штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, привело суд першої інстанції до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Правовою підставою прийняття спірних повідомлень-рішень податковим органом зазначено норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Посилання представника відповідача на правомірність застосування п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при винесенні податкового повідомленні-рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010 є незмістовним, з наступних підстав.

Згідно ст.25 Закону України "Про плату за землю" за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Згідно ст.26 Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України (2768-14), та законами України.

Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Згідно ст.27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до п.П ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181) передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону 2181 штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Згідно п.4.4.1 ст.4 Закону 2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідальність за прострочення визначених строків сплати податку на землю встановлюється Законом України "Про плату за землю", який в даних правовідносинах є спеціальною нормою зі сплати земельного податку у податковому законодавстві. Закон України № 2181 також є спеціальним щодо сплати податків та зборів, однак він не містить положень щодо відповідальності у вигляді накладення та стягнення штрафних санкцій за порушення строків сплати саме податку на землю. Стаття 26 Закону України "Про плату за землю" чітко встановлює, що за порушення строків сплати податку за землю платник податків несе відповідальність, передбачену Земельним кодексом, який не передбачає накладення штрафних санкцій відповідно до Закону України №2181. Стаття 25 Закону України "Про плату за землю" встановлює відповідальність платника за землю за прострочення встановлених строків сплати податку лише у вигляді сплати пені та не передбачає за зазначене порушення застосування штрафних санкцій.

Відтак судовою колегією встановлено відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010 про застосування до позивача штрафної санкції за прострочення встановлених строків сплати податку на землю, оскільки ст. 25 Закону України "Про плату за землю", яка є спеціальною нормою в даних правовідносинах, не передбачає такий вид адміністративного стягнення як штраф, а встановлює відповідальність у вигляді сплати пені, що унеможливлює застосування інших стягнень, крім пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З врахуванням того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не обгрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно необхідності вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування постанови суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Алчевської державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року по справі № 2а- 797/11/1270- задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року по справі № 2а- 797/11/1270 - скасувати.

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Криворізьке» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення0рішення № 0004511501/0 від 23.12.2010 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:І.В. Юрко

Судді:Г.М. Міронова

А.А. Блохін