Постанова № 1612709, 21.12.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1787/07

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2007 р. м.Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Перцової Т.С.

при секретарі Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача : Косенко О.А. (дов. від 15.05.2007 р., № 15/05-2006-1 );

відповідача: Німого О.С. (дов. від 08.05.2007р. № 1397/9/10-008)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ТОВ „Торговий будинок „Надія” до Харківської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Торговий будинок „Надія”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ХОДПІ у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просив суд визнати недійсним рішення ХОДПІ у Харківській області за №0000332200/0 від 27.07.2007р. щодо стягнення 179195,00 грн.Свої вимоги обґрунтовує з посиланнямна ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, п.2, 23, ст. 1, ст.6, ст.ст.40,43 Митного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнений адміністративний позов та пояснив суду, що з 2006р. здійснює зовнішньоекономічну діяльність на підставі зовнішньоекономічного контракту № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006р., укладеного з LG Chem Ltd. (Південна Корея), за яким партіями отримує смолу ПВХ марок LS 100, LS100E, LS130S.

ХОДПІ в Харківській області була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ „ТБ „Надія” з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 01.01.2007р. по 08.06.2007р., за результатами якої складено акт за № 2072/2200-25612905 від 19.07.2007р.

В ході перевірки податкова служба виявила порушення статей 1,2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яке полягало в тому, що позивач на виконання умов вищевказаного контракту, здійснив передоплату згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 19.01.2007р. в розмірі 504000,00 дол. США, платіжного доручення в іноземній валюті № 2 від 14.02.2007р. в розмірі 352800,00 дол. США, платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 02.03.2007р. в розмірі 436050,00 дол. США за ПВХ, який на територію України надійшов партіями 23 травня 2007р., 25 травня 2007р., 04 червня 2007р. з порушенням 90-денного строку, передбаченого ст. 2 вищевказаного Закону.

На підставі акту перевірки, 27.07.2007р. податкова служба прийняла рішення № 0000332200/0 про стягнення пені в сумі 179195,00 грн., згідно зі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Зазначений спір виник із-за різного тлумачення сторонами визначення дати імпорту товарів.

Податкова служба вважає датою імпорту - дату оформлення ВМД, а позивач - дату фактичного перетину митного кордону.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на ст. 1 ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність”, п.2, 23, ст. 1, ст.6, ст.40, ст. 43 Митного кодексу України, Положення про вантажну митну декларацію, наказ ДПА України № 505 від 23.10.2002р., який діяв в перевіряє мий період.

Представник відповідача ХОДПІ у Харківській області - в судовому засіданні проти позову заперечував і просив у позові відмовити в повному обсязі з посиланням на те, що в ході перевірки ревізор-інспектор керувався виключно чинним законодавством України, а саме Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України” № 319/94 від 18.06.1994р. та Інструкцією „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями” № 136 від 24.03.1999р. зі змінами та доповненнями.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі з таких підстав.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959 ХIIз подальшими змінами, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено Митним кодексом України.

Зокрема, п. 2 ст. 1 названого Кодексу термін "ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі території України" означає сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.

Відповідно до статей 40, 43 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України, або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів (фактичне перетинання митного кордону), митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп „Під митним контролем” на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація (надалі ВМД) є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

Оформлена ВМД не являється єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, і засвідчує надання субєкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обовязки, зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Згідно з п.п. 3.2. п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.11.1998р. № 723, штамп „Під митним контролем” має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на CMR(міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Таким чином, перебування під митним контролем товарів не можливо без їх фактичного ввезення в Україну і, при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Момент перетину митного кордону при імпорті для визначення митної вартості встановлений згідно з абзацами 10-14 п. 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, а саме для морських перевезень початок або здійснення митного оформлення в першому порту розвантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього порту.

За таких обставин, суд вважає, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

З огляду на викладене, оскільки комерційний інвойс № 20175183 від 02.02.2007р. свідчить, що товар перетнув митний кордон України 16.03.2007р.; комерційний інвойс № 20175184 від 09.02.2007р. свідчить, що товар перетнув митний кордон України 04.04.2007р.; комерційні інвойси за №№20175926 від 15.02.2007р., 20175927 від 15.02.2007р. свідчать, що товар перетнув митний кордон України 27.04.2007р. при контрольній даті 20.04.2007р., то по платіжному дорученню № 1 від 19.01.2007р. на суму 214200,00 доларів США позивачем дійсно допущено порушення 90-денного терміну у 8-м днів, тобто пеня становитиме відповідно: 214200,00 доларів США *0,3%*8 днів = 5140,80 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 27.04.2007р., де 1 долар США = 5,05 грн., становить 25961,04 грн.

Комерційні інвойси за №№ 20175927 від 15.02.2007р., 20175930 від 28.02.2007р. підтверджують, що товар перетнув митний кордон України 27.04.2007р.; комерційні інвойси № 20180063 від 09.03.2007р. свідчать, що товар перетнув митний кордон України 29.04.2007р. при контрольній даті 15.05.2007р., то по платіжному дорученню № 2 від 14.02.2007р. позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Комерційні інвойси №№ 20180063 від 09.03.2007р., 20180062 від 09.03.2007р., 20180101 від 21.03.2007р. свідчать, що товар перетнув митний кордон України 29.04.2007р.; комерційний інвойс № 20175931 від 28.02.2007р. свідчить, що товар перетнув митний кордон України 10.05.2007р. при контрольній даті 31.05.2007р., то по платіжному дорученню № 3 від 02.03.2007р. позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Крім того, посилання відповідача на встановлення факту порушення 90-денного терміну самим банком у листах, які надійшли на юридичну адресу ХОДПІ в Харківській області, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

Адже відповідно до п. 1.11. Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999р. №136, підставою для зняття банком з контролю імпортної операції резидента за умовами надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за імпортними операціями цього резидента, може бути письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалась інформація цьому податковому органові згідно з п. 7.10. розділу 7 цієї Інструкції.

Так, відповідно до п. 7.7. вищевказаної Інструкції, якщо клієнт не подав банку документи, потрібні останньому для зясування стану розрахунків за імпортною операцією цього клієнта, то банк у довільній формі повідомляє про це податковий орган. Згідно п. 7.1. Інструкції банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату.

Крім того, зі змісту листа РФ КБ „Західінкомбанк” № 1006 від 17.12.2007 року, який позивачем надано до суду, вбачається, що банк у довільній форму повідомляв податковий орган про те, що клієнт не подав банку документи, потрібні останньому для зясування стану розрахунків за імпортною операцією цього клієнта; листи № 414 від 04 травня 2007р., № 520 від 05 червня 2007р., які отримані ХОДПІ в Харківській області від РФ КБ „Західінкомбанк”, носили виключно інформаційний характер.

З викладеного вище вбачається, що листи № 414 від 04 травня 2007р., № 520 від 05 червня 2007р., які отримані ХОДПІ в Харківській області від РФ КБ „Західінкомбанк”, носять виключно інформаційний характер, а на податковий орган покладено обовязок здійснити перевірку наявності чи відсутності таких порушень.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ „Торговий будинок „Надія” не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" на підставах, які вказані в Акті перевірки №2072/2200-25612905 від 19.07.2007р., та пеня повинна бути нарахована лише на 8-м днів в розмірі 25961,04 грн.

За таких обставин, вимогипозивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 160-163,186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ „Торговий будинок „Надія” до Харківської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсним рішення - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Харківської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000332200/0 від 27.07.2007 року про стягнення 179195,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Торговий будинок „Надія”, код 25612905, 3,40 грн. державного мита.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 24.12.2007 року.

Суддя Т.С.Перцова