Постанова № 16126728, 12.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2011 р. № 2-а- 2538/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

представник позивача - Макаренко О.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 4136/10/10-017, від 31.03.10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Українсько болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пірана» (надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкова від 09.03.2011р. №0000250854/0, яким підприємству Українсько болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пірана» визначена сума податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на додану вартість у сумі 658.123, 75грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті від 17.02.2011р. №374/23-106/22699101 висновки податкового органу є помилковими. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Дотрансторг», ПП «Тіра-2007» мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, операції з продажу товарів позивачем, вироблених за допомогою придбаної у контрагентів сировини, не спростовувались відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові правом надати письмові заперечення на позов не скористався. У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 17.02.2011р. №374/23-106/22699101 є обгрунтованими, а оскаржене податкове повідомлення рішення від 09.03.2011р. №0000250854/0 цілком правомірне.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Українсько болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пірана» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 22699101, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 27.12.2010 по 10.02.2011 р. СДПІ ВПП у м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка Українсько болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» з питання дотримань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 17.02.2011р. №374/23-106/22699101.

09.03.2011 р. з посиланням на зазначений акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000250854/0, яким підприємству Українсько болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пірана» визначена сума податкового зобов»язання у сумі 658.123, 75грн., у тому числі 526.499, 00 грн. основний платіж, 131.624, 75 грн. штрафні санкції.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 17.02.2011р. №374/23-106/22699101 висновки субєкта владних повноважень про порушення Українсько болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» вимог:

-7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 526.499 грн.;

- пп. 6.1. п. 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України, в результаті чого платником занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму - 39,57 грн.;

-ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

При цьому, висновок податкового органу в цій частині порушень (пп. 6.1. п. 6 Інструкції та ст. 1 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») не містить відомостей про донарахування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, господарські взаємовідносини між УБ ТОВ «Пірана» та ТОВ «Дотрансторг», код ЄДРПОУ 36061529, у перевіряємому періоді відбувались на підставі договору № 3 від 11.01.2010р., укладеного між УБ ТОВ «Пірана» (покупець) та ТОВ «Дотрансторг». Згідно умов даного договору, предметом договору є доставка на склад покупця сировини і матеріалів.

Окрім того, у перевіряємому періоді, господарські взаємовідносини між УБ ТОВ «Пірана» та ПП «Тіра-2007», код ЄДРПОУ 35140646, відбувались на підставі договору № 129/09 від 02.07.2009р., укладеного між УБ ТОВ «Пірана» (покупець) та ПП «Тіра-2007» (продавець). Згідно умов даного договору, предметом договору є виконання робіт по обслуговуванню та ремонту обладнання.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ СДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за переліченими договорами податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності УБ ТОВ «Пірана» рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Оцінюючи висновок СДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, УБ ТОВ «Пірана» та контрагентами позивача ТОВ «Дотрансторг» та ПП «Тіра-2007», суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оскільки правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Посилання відповідача на нікчемність перелічених правочинів з мотивів недекларування контрагентами позивача своїх зобовязань з ПДВ слід визнати необґрунтованим. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження фактів реальності угод з контрагентами, позивачем надано суду акти здачі приймання виконаних робіт та послуг № 1 від 13.07.2009р. та № 2 від 17.07.2009р. до договору № 129/9, укладеному з ПП «Тіра -2007», податкові накладні від 13.07.2009р. № 13070901 та від 17.07.2009р. № 17070902, податкові накладні № 24/10 від 12.01.2010р., № 61/10 від 27.01.2010р., № 93/10 від 11.02.2010р., №116/10 від 24.02.2010р., № 724 від 29.06.2010р., № 736 від 02.07.2010р., № 781 від 12.07.2010р., № 792 від 14.07.2010р., № 811 від 19.07.2010р., № 849 від 27.07.2010р., № 912 від 02.08.2010р., № 949 від 10.08.2010р., видаткові накладні № 024 від 12.01.2010р., № 61 від 27.01.2010р., № 093 від 11.02.2010р., № 116 від 24.02.2010р., № 724 від 29.06.2010р., № 736 від 02.07.2010р., № 781 від 12.07.2010р., № 811 від 19.07.2010р., № 849 від 27.07.2010р., № 912 від 02.08.2010р., № 949 від 10.08.2010р., генеральна довіреність на отримання ТМЦ у ТОВ «Донтрансторг» від 11.01.2010р. № 20/1, службова записка завскладу сировини та матеріалів Шатохіна А.П. від 26.03.2010р., службова записка головного технолога, пілтіжні доручення про сплату позивачем на адресу ПП «Тіра - 2007» та ТОВ «Донтрансторг» грошових коштів, картки складського обліку придбаних у ТОВ «Донтрансторг» товарів, звіти виробництва, оборотні відомості по рахунках, бухгалтерська довідка з нормами витрачення сировини для виробництва продукції.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між позивачем, УБ ТОВ «Пірана» та його контрагентами ПП «Тіра -2007» та ТОВ «Донтрансторг». Доказів того, що ці зобовязання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, так як базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р.).

Підпунктом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доказів порушення Українсько болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» вимог пп.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до суду не подав.

За таких обставин, позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000250854 від 29.03.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 30) вплачене Державне мито у розмірі 3,4 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко