Постанова № 16126726, 24.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 травня 2011 р. № 2-а- 1659/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача - Челік О.С.

представника відповідача - Волосник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Укр"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна» (надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 21.12.2010р. №0000361800/0, яким підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна», код 36455659 визначена сума податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на додану вартість у сумі 220.367, 94грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті від 06.12.2010р. № 5701/18-007/36455659 висновки податкового органу є помилковими. Господарські взаємовідносини з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», код 34981754, мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, вартість робіт «Іташ Україна» оплачена ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» в повному обсязі шляхом проведення безготівкових розрахунків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач ДПІ у Фрунзенському районі в м. Харкова позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 06.12.2010р. № 5701/18-007/36455659 є обґрунтованими, а оскаржене податкове повідомлення рішення від 21.12.2010р. №0000361800/0 цілком правомірне.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позову, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 36455659, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

30.11.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.Дж.Груп», код ЄДРПОУ 34981754, за період: 01.02.2010р. по 31.03.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.12.2010р. № 5701/18-007/36455659.

21.12.2010 р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000361800/0, яким підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна», код 36455659 визначена сума податкового зобов»язання по податку на додану вартість у сумі 220.367, 94грн., у тому числі 146.911, 96 грн. основний платіж, 73.455, 98 грн. штрафні санкції.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 06.12.2010р. № 5701/18-007/36455659 висновки субєкта владних повноважень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна» вимог:

-ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Іташ Україна» з ТОВ «С.Дж.Груп»;

- п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено позитивне значення за лютий 2010р. р. 18.1 у розмірі 72.918, 55 грн. та за березень 2010р. занижено позитивне значення р. 18.1 у розмірі 73.993, 58 грн.;

-п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р. 26 за лютий 2010р. у розмірі 59.424, 00 грн.;

-вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого платником занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму р. 27 169.192, 96 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, господарські взаємовідносини між ТОВ «Іташ Україна» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», у перевіряємому періоді відбувались на підставі договору підряду № 25-01/10/09 від 25.01.2010р. Згідно умов даного договору, ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виконувало будівельні роботи (на Цементному заводі) у Хмельницькій області, м. Кам»янець Подільській.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами вказаного правочину, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ - ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на вказаний правочин, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за даним договором податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ТОВ «Іташ Україна» рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Оцінюючи висновок ДПІ про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, ТОВ «Іташ Україна» та його контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оскільки правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Посилання відповідача на нікчемність правочину з мотивів недекларування контрагентом позивача своїх зобовязань з ПДВ слід визнати необґрунтованим. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження фактів реальності укладеної угоди, позивачем надав суду платіжні доручення № 168 від 17.02.2010р., №170 від 19.02.2010р., № 174 від 25.02.2010р., № 184 від 03.03.2010р., № 196 від від 15.03.2010р., № 205 від 22.03.2010р., № 209 від 23.03.2010р. про перерахування коштів згідно договору № 25/01-10 від 25.01.2010р. на рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп», акт прийому передачі матеріалів за лютий 2010р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (кб3) за лютий 2010р. та акт виконаних робіт (кб2) за лютий 2010р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт (кб3) за березень 2010р. та акт виконаних робіт (кб2) за березень 2010р., податкові накладні від 17.02.2010р., 19.02.2010р., 25.02.2010р., 26.02.2010р., 16.03.2010р., 22.03.2010р., 23.03.2010р., видані ТОВ «С.Дж.Р.Груп» позивачу, які включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між позивачем, ТОВ «Іташ Україна» та його контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Доказів того, що ці зобовязання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, так як базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р.).

Підпунктом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформлюється з дотриманням вимог, встановлених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», відповідно до вимог якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, дотримання порядку виписування податкової накладної у частині зазначення усіх передбачених Законом реквізитів, дає змогу перевірити правомірність формування податкового зобовязання та податкового кредиту відповідно продавця та покупця. Правильне зазначення номеру свідоцтва платника ПДВ та відповідного ІПН платника дає змогу ідентифікувати отримувача податкової накладної та перешкоджає подвійному включенню однієї податкової накладної до складу податкового кредиту різних платників.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Отже, якщо накладна є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, то податкова накладна є документом, в якому розраховується податок на додану вартість, який справляється на із зазначеної операції за будь- якою ставкою. Тому, саме з цим документом Закон повязує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Іташ Україна» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» до суду не подав.

За таких обставин, позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Укр" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харковавід 21.12.2010 р. № 0000361800/1.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року.

Суддя О.В. Панченко