Постанова № 16126398, 11.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1399/2011

11 травня 2011 року 16год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чумак В.О.,

відповідача: представник Мартинович Н.І., Рудюк О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "ЗІМ"

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЗІМ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року, прийнятого відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснив суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно якого Приватному підприємству "ЗІМ" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 106869,00 грн., в тому числі за основним платежем 101780,00 грн. та 5089,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняте відповідачем на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Позивач вважає таке рішення безпідставним, а висновки, відображені в акті перевірки щодо того, що позивач не визнав умовний продаж товарних залишків та не відніс їх до податкового зобовязання - такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, зазначає, що відповідно до положень податкового законодавства, контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання лише у разі, якщо під час перевірки платника податку виявлено арифметичні або методологічні помилки. Представник позивача пояснив, що згідно акту перевірки підприємства, податковий орган вказаних помилок не виявляв, отже нарахував податкове зобовязання безпідставно.

Крім того, вказує, що висновок про наявність товарних запасів чи основних засобів станом на певний період можливо зробити виключно шляхом проведення перевірки бухгалтерських та первинних документів, що податковим органом здійснено не було.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти адміністративного позову. У поданих до початку судового засідання та підтриманих у судовому засіданні запереченнях, пояснила, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ позивача за березень 2008 року. Оскільки 31.03.2008 року Приватному підприємству "ЗІМ" було анульовано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, представник відповідача зазначає, що в силу вимог абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №169-97-ВР, позивач був зобовязаний визнати умовний продаж товарних залишків або основних фондів, стосовно яких було нараховано податкових кредит та які знаходились на його обліку на день анулювання реєстрації платником ПДВ. Позивач умовний продаж залишку товарних запасів не визнав та не відніс їх до податкового зобовязання, отже порушив вказану вище норму закону, що було виявлено перевіркою, внаслідок чого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, яке на думку представника відповідача є правомірним.

В задоволені позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 21.04.2008 року Приватне підприємство "ЗІМ" подало до Державної податкової інспекції в Рівненському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, зареєстровану за вх. № 8692 (а.с. 21-24).

21 лютого 2011 року ДПІ у Рівненському районі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку вказаної податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки за №26/16/25319783 (а.с. 38-39).

Зазначеним актом перевірки встановлено, що платник податків не визнав умовний продаж товарних залишків на суму 508900,00 грн., з яких ПДВ 101780,00 грн. та не відніс їх до податкового зобовязання, що порушує вимоги абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №169-97-ВР.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року, згідно якого Приватному підприємству "ЗІМ" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 106869,00 грн., в тому числі за основним платежем 101780,00 грн. та 5089,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 8).

Суд приходить до висновку про необґрунтованість та незаконність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 36-37) та представниками сторін у ході судового засідання підтверджено, що 31.03.2008 року податковим органом анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства "ЗІМ".

Згідно абзацу 17 п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №169-97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Отже, обовязок платника податку визнавати умовний продаж товарних залишків або основних фондів, які обліковуються у нього на день анулювання реєстрації платника податку, та збільшувати суму своїх податкових зобовязань з ПДВ виникає лише у випадку, якщо стосовно таких залишків або основних фондів був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Під час перевірки позивача, податковий орган встановив, що згідно декларації з податку на прибуток за 2007 рік, поданої позивачем до податкового органу 09.02.2008 року, зареєстрованої за №39695 (а.с. 17-20), Приватним підприємством "ЗІМ" задекларовано запаси, балансова вартість яких складає 508900,00 грн.

У декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, поданої позивачем до податкового органу 21.04.2008 року, зареєстрованої за №8692, що стала предметом перевірки, позивачем відображено суму операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків у розмірі 0,00 грн. та придбання товарно-матеріальних цінностей з ПДВ на суму 0,00 грн.

У зв'язку з цим, податковий орган зробив висновок, що підприємство не визнало умовний продаж товарних залишків на суму 508900,00 грн., з яких ПДВ - 101780,00 грн. та не віднесло їх до податкового зобов'язання.

Проте, факт нарахування платником податку податкового кредиту на суму товарних залишків, що перебували на його обліку на день анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, під час камеральної перевірки не досліджувався і встановити такий факт під час вказаної перевірки неможливо.

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно Методичних рекомендацій про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року №266 (надалі - Методичні рекомендації №266), камеральна перевірка здійснюється без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ (пп. 1.4.7 п. 1.4. Розділу 1).

Пунктом 1.2. Загальних положень Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, що є Додатком №3 до Методичних рекомендацій №266 передбачено, що при камеральній перевірці декларації проводиться її арифметична та методологічна перевірка, перевіряється наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з цією декларацією, відповідність суми податкового зобов'язання, задекларованого платником до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, поданим розрахункам.

Таким чином, податковий орган за результатами камеральної перевірки декларації платника податку на додану вартість може виявити арифметичну або методологічну помилки, відсутність чи неправильне заповнення додатків до декларації, невідповідність задекларованих сум податкового зобов'язання поданим розрахункам.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності викладеного в листі від 20.03.2001 р. № 06-10/167, арифметичними є помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо). Під терміном "методологічна помилка" згідно цих роз'яснень слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Вказаних вище помилок та порушень податковим органом за результатами перевірки виявлено не було.

Порушення платником податку вимог абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №169-97-ВР потребує дослідження факту придбання товарів, які задекларовані як запаси, та включення до податкового кредиту вартості таких товарів, а отже - дослідження первинних та бухгалтерських документів.

Представниками відповідача в ході судового засідання не заперечувався той факт, що перевіряючою податкового органу під час камеральної перевірки позивача не здійснювалось дослідження первинних та бухгалтерських документів.

Тому суд приходить до висновку, що саме лише декларування розрахунку балансової вартості запасів, що перебували на обліку підприємства на день анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, в декларації позивача з податку на прибуток за 2007 рік не свідчить ні про нарахування позивачем ПДВ при придбанні таких товарних залишків, ні про подальше їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, ні про включення сум ПДВ, сплачених у звязку із придбанням вказаних товарних залишків до складу податкового кредиту позивача у минулих або поточному податкових періодах.

Отже, податковий орган не врахував всіх обставин, що мають значення при прийнятті оспорюваного рішення, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не наведено обґрунтованих міркувань, які стали підставою для висновку, що позивач під час придбання запасів, які перебували на його обліку на день анулювання реєстрації платником податку на додану вартість здійснював нарахування податкового кредиту саме стосовно вказаних товарних залишків.

Крім того, частина 2 статті 19 Конституції України 254к/96-ВР від 28.06.1996 року передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: 8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №169-97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Отже, податковий орган повинен був провести камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року подану до ДПІ у Рівненському районі 21.04.2008 року, у строк до 21.05.2008 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000981650/0 від 24.02.2011 року Державної податкової інспекції у Рівненському районі є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, присуджуються на його користь.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 24 лютого 2011 року № 0000981650/0.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "ЗІМ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.