Постанова № 16126397, 16.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1086/2011

16 травня 2011 року 17год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Овдійчук О.О.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Рівнетурист"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Рівненське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Рівнетурист» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 02.03.2011 року № 0000732342 та № 0000742342.

Під час судового розгляду відбулася заміна позивача його правонаступником Приватним акціонерним товариством «Рівнетурист».

Представник позивача в судових засіданнях пояснив суду, що за результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Рівне останньою прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Однак, висновки органу податкової служби, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення, позивач вважає безпідставними.

Представник позивача зазначив, що твердження ДПІ у м. Рівне про заниження позивачем доходів від надання в оренду нежитлових приміщень приватним підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 943498,85 грн. по причині невідповідності орендної плати середній ціні за здавання в оренду нежитлових приміщень за 1 кв.м., а також по причині того, що приватні підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є повязаними особами з ЗАТ «Рівнетурист», суперечить нормам законодавства, яке не містить поняття середня ціна для визначення бази оподаткування. Щодо встановленого Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» поняття звичайної ціни, то обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган, який має право надати запит, а платник податків зобовязаний обгрунтувати рівень договірних цін. Під час перевірки на запит податкового органу ПАТ «Рівнетурист» надало інформацію в обґрунтування рівня орендної плати листом від 10.02.2011 року №37 (отриманий ДПІ у м. Рівне 11.02.2011 року). Цим листом відповідача було повідомлено про те, що готельна частина будівлі має загальну площу 8012,4 м.кв., та згідно проекту будівлі має 332 ліжко-місця для розміщення туристів, що становлять 196 житлових номерів вцілому.

У період, з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, фактично під заселення туристів розгорнуто 202 ліжко-місця, що становить 132 житлових номерів, а решта приміщень житлового фонду, в звязку з господарською діяльністю переведена в категорію нежитлових приміщень будівлі готелю та здається в оренду під ділові офіси, складські приміщення і т.д.

Розмір орендної плати по Товариству на нежитлові приміщення, встановлюється відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, враховуючи господарську діяльність Товариства, згідно Статуту ЗАТ „Рівнетурист” та ціна оренди є договірною, в залежності від того у який період укладається договір оренди, зимовий, літній, період фінансово-економічної кризи, і т.д., в залежності від строку, на який укладається договір оренди нежитлових кімнат, приміщень, складів, в залежності від технічного стану вказаних приміщень, їх функціонального призначення та в залежності від розміру загальної площі орендованого майна.

Не звернули під час перевірки працівники контролюючого органу на те, що значна частина приміщень, які орендують ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належать до так званих місць загального користування коридори, ліфти, туалети, кухні, складські приміщення тощо, розмір орендної плати за які не можна прирівнювати до розміру орендної плати в приміщеннях готельної частини туркомплексу «Турист», які передані в оренду під офіси, а також на те, що розмір відшкодовуваних комунальних послуг цими ж підприємцями значно більший у десятки разів за розміри комунальних послуг, які відшкодовуються іншими орендарями.

Крім того, договір оренди приміщення ресторанного блоку з ФОП ОСОБА_5 укладений в нотаріальній формі, де зазначено, що розмір орендної плати може бути змінений чи переглянутий лише за згодою двох сторін в нотаріальному порядку. ОСОБА_5 не надає свою згоду на зміну орендної плати, що підтверджується неодноразовими листами ЗАТ «Рівнетурист».

Рентабельність від здачі в оренду 1 кв.м. приміщення ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_4 становить відповідно 54% та 146,6%.

На думку представника ПАТ «Рівнетурист», ДПІ у м. Рівне безпідставно прирівняла звичайну ціну до середньої ціни за здавання в оренду товариством приміщень, незважаючи на їх розподіл на житлові та нежитлові, допоміжні, складські, ресторанний блок тощо. Норми закону України «Про ціни та ціноутворення», Цивільного та Господарського кодексів України надають субєктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний розсуд господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати орендну плату, та містять заборону державним органам втручатися в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є повязаними особами з ПАТ «Рівнетурист» в органу податкової служби не було.

Щодо висновку податкового органу про заниження скоригованих валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн., завищення валових витрат на поліпшення основних фондів на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн., то представник позивача в судовому засіданні зазначила, що будь-якого обгрунтування такого висновку в акті перевірки ДПІ у м. Рівне не вказала. Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які могли стати підставою для такого твердження органу податкової служби. На думку представника ПАТ "Рівнетурист", з боку позивача порушень податкового законодавства, які призвели до заниження валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн., завищення валових витрат на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн., не було.

Тому, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення як безпідставні та необґрунтовані.

ДПІ у м. Рівне проти позову заперечує, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають до задоволення, оскільки перевіркою, проведеною податковим органом, встановлено заниження доходу від реалізації товарів, робіт та послуг шляхом заниження ціни реалізації послуг оренди для СПД ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким орендна плата за 1 кв. м. приміщення становить відповідно 4 грн. з ПДВ та 2,50 грн. з ПДВ.

В ході перевірки було проаналізовано ціни від здавання в оренду нежитлових приміщень іншим субєктам підприємницької діяльності, що діяли в період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. З метою визначення середньої ціни за 1 кв.м. був проведений вибірковий аналіз рахунків, актів виконаних робіт по оренді та встановлена середня ціна за здавання в оренду нежитлових приміщень за 1 кв.м., яка становить: у 2009 року 46 грн. на місяць, в 2010 році 36 грн. в місяць.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» положення підпункту 7.4.1 даного Закону поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку ставками.

Отже, відповідно до позиції ДПІ у м. Рівне приватні підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є повязаними особами з ПАТ “Рівнетурист». Як наслідок, позивачем занижено доходи від надання в оренду нежитлових приміщень даним підприємцям на суму 943498,85 грн., та занижено податкове зобовязання по податку на додану ватість в сумі 188700 грн.

Крім того, перевіркою встановлено заниження скоригованих валових доходів за 4 квартал 2009 року на суму 12750 грн., яке відбулося внаслідок неправильного відображення в декларації з податку на прибуток за 2009 рік валових доходів на 12750 грн. менше.

В порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач занизив податкове зобовязання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн.

Представник відповідача вважає прийняті податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та правомірними, тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Рівне проведена планова виїзна перевірка Рівненського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Рівнетурист» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складений акт № 180/23-100/02651374 від 17.02.2011 року (т. І а.с.10-28).

На підставі матеріалів перевірки ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2011 року:

-№ 0000732342 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 316366,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 253093 грн. та за штрафними санкціями в сумі 63273,25 грн. (т. І а.с.29);

-№ 0000742342 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 239062,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 191250 грн. та за штрафними санкціями в сумі 47812,5 грн. (т. І а.с.30).

Підставою для прийняття даних податкових повідомлень-рішень стали висновки органу державної податкової служби про порушення ПАТ «Рівнетурист», зокрема:

1.п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 253093 грн., в тому числі: І квартал 2009 року 27477,29 грн., ІІ квартал 2009 року 38857,06 грн., ІІІ квартал 2009 року 38857,06 грн., ІV квартал 2009 року 56709,47 грн., І квартал 2010 року 30397,36 грн., ІІ квартал 2010 року 29763,19 грн., ІІІ квартал 2010 року 31031,52 грн.

2.п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 191250 грн., в тому числі: за січень 2009 року на суму 5035,38 грн., за лютий 2009 року 6584,56 грн., за березень 2009 року 10361,88 грн., за квітень 2009 року 10361,88 грн., за травень 2009 року 10361,88 грн., за червень 2009 року 10361,88 грн., за липень 2009 року 10361,88 грн., за серпень 2009 року 10361,88 грн., за вересень 2009 року 10361,88 грн., за жовтень 2009 року 10361,88 грн., за листопад 2009 року 10361,88 грн., за грудень 2009 року 13419,21 грн., за січень 2010 року 8444,18 грн., за лютий 2010 року 7936,85 грн., за березень 2010 року 7936,85 грн., за квітень 2010 року 7936,85 грн., за травень 2010 року 7936,85 грн., за червень 2010 року 7936,85 грн., за липень 2010 року 8444,18 грн., за серпень 2010 року 8444,18 грн.. за вересень 2010 року 7936,85 грн.

В основу висновків органу державної податкової служби про заниження валового доходу позивача на суму 956248,85 грн. та про заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 191250 грн. покладене твердження ДПІ у м. Рівне про заниження доходу від реалізації товарів, робіт та послуг шляхом заниження ціни реалізації послуг оренди для субєктів підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Однак, такі висновки суперечать встановленим нормам законодавства та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на порушення якого вказує ДПІ у м. Рівне у своїх висновках акту перевірки, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Тобто, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Приватні підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний податок. Тому, дохід, отриманий ПАТ "Рівнетурист" від надання в оренду підприємця нежитлових приміщень, визначається з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) № 41/29 від 20.02.2009 року, укладеного між ЗАТ «Рівнетурист» та приватним підприємцем ОСОБА_4, ЗАТ «Рівнетурист» передає у платне користування нежитлові приміщення будівлі ресторану «Турист» загальною площею 761 кв.м., орендна плата за яке становить 4 грн. з ПДВ за 1 м.кв. на місяць. Крім того, приватний підприємець ОСОБА_4 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг, електроенергії (т. ІІІ а.с.57-60).

Згідно з актом приймання-передачі від 20.02.2009 року нежитлові приміщення згідно переліку були передані підприємцю в оренду (т. ІІІ а.с.61). Протягом періоду, що перевірявся, а саме з березня 2009 року по вересень 2009 року приватний підприємець ОСОБА_4 здійснював оплату орендної плати згідно виставлених рахунків у встановленому договором розмірі, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями рахунків, актів здачі-приймання робіт та виписок банків (т. ІІІ а.с.64-124).

Відповідно до договору оренди приміщень будівлі туркомплексу «Турист» від 23.04.2005 року, укладеного між ЗАТ «Рівнетурист» та приватним підприємцем ОСОБА_5, остання отримує в оренду приміщення будівлі туркомплексу «Турист» загальною площею 694,6 кв.м. для створення дискобару. Орендна плата становить за 1 кв.м. на місяць 2,50 грн. в т.ч. ПДВ. Крім того, підприємець відшкодовує вартість комунальних послуг та електроенергії. Договір посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 108 (т. ІІ а.с.78-80).

Приміщення туркомплексу відповідно до переліку 23.04.2005 року були передані орендарю Приватному підприємцю ОСОБА_5 згідно акту прийому-передачі орендованих приміщень (т. ІІ а.с.81). На підставі рахунків та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ПП ОСОБА_5 здійснювала сплату орендної плати за період з січня 2009 року по вересень 2010 року, що підтверджено копіями виписок банку та касових книг (т. ІІ а.с.82-204, т. ІІІ а.с.1-53).

Сума отриманої орендної плати, отримана від Приватного підприємця ОСОБА_4 в розмірі 38865,25 грн., від Приватного підприємця ОСОБА_5 в розмірі 30388,68 грн. (без ПДВ) позивачем була включена в склад валового доходу по деклараціях з податку на прибуток підприємства, а сума податку на додану вартість в розмірі 7773,05 грн. (по договору з ПП ОСОБА_4.) та в розмірі 6077,74 грн. (по договору з ПП ОСОБА_5) в склад податкового зобовязання ПАТ «Рівнетурист» по ПДВ за вказаний період по податкових деклараціях по податку на додану вартість (т. І а.с.65-127, т. ІІ а.с.1-77).

При перевірці податковими інспекторами проаналізовано ціни здавання в оренду нежитлових приміщень іншим субєктам підприємницької діяльності, що діяли в період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. Як зазначено в акті перевірки, перевіряючими встановлена середня ціна за здавання в оренду нежитлових приміщень за 1 кв.м., яка становить у 2009 році 46 грн., в т.ч. ПДВ, в 2010 році 36 грн., в т.ч. ПДВ.

Однак, покликання відповідача на порушення позивачем п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним, оскільки посилання на факт надання в оренду нежитлових приміщень підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ціною нижчою за встановлену податковими інспекторами «середню ціну» суперечить встановленому нормою закону поняттю «звичайної ціни».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить чіткий порядок визначення «звичайної ціни», яка в першу чергу визначається виходячи з рівня справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку (території найближчій стосовно будь-якої із сторін договору) ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. (п.п1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм підпунктів 1.20.1-1.20.5 цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Під час перевірки на запит податкового органу ПАТ «Рівнетурист» надало інформацію в обґрунтування рівня орендної плати відповідно до листа від 10.02.2011 року (т.ІІІ а.с. 132-133).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не здійснювались заходи щодо дослідження справедливих ринкових цін на ідентичні або однорідні товари (послуги), що також підтверджено свідком ОСОБА_6, інспектором податкової служби І рангу, який проводив перевірку позивача. Свідок зазначив, що при проведенні перевірки інспекторами визначалася «середня ціна» орендної плати за приміщення, що надаються в оренду ПАТ «Рівнетурист».

Однак, судом встановлено, що будівля готелю «Турист», що перебуває у власності ПАТ «Рівнетурист» складається з готельної частини та ресторанного блоку. Готельна частина будівлі має і житлові номери, і нежитлові приміщення, які здаються в оренду під офіси, складські приміщення. Порівняння розміру орендної плати за нежитлові приміщення ресторанного блоку по договорах з ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з розмірами орендної плати за нежитлові приміщення інших приміщень не відповідає встановленому порядку визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), передбаченому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Використання «середньої ціни» орендної плати за нежитлові приміщення ПАТ «Рівнетурист» при визначенні рівня звичайних цін за операцією з надання послуг з оренди нежитлових приміщень приватним підприємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не узгоджується з приписами підпункту 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо співставності умов договорів.

Судом встановлено, що податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, а саме договори про надання в оренду нежитлових приміщень ресторанного блоку товариства. Також відповідачем не доведено обставин, щодо неможливості визначення звичайної ціни товарів шляхом визначення справедливих ринкових цін на ідентичні або однорідні товари цін. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не визначалась ціна також відповідно до вимог відповідно до п.п. 1.20.5- 1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач, всупереч порядку визначення звичайних цін обумовлених п. 1.20 названого закону, прийняв за звичайну ціну «середню ціну» за оренду нежитлових приміщень, однак така орендна плата не є звичайною ціною в розумінні обумовленого закону.

Крім того, будь-яких доказів на підставу своїх тверджень про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є повязаними особами з ПАТ «Рівнетурист» в розумінні пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», орган податкової служби суду не навів.

Згідно з п.1.26 ст. 1 вказаного Закону пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Однак, ні в акті перевірки, ні в судових засіданнях ДПІ у м. Рівне не зазначила жодної ознаки повязаності осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позивачем.

Тому, висновки ДПІ у м. Рівне про заниження валового доходу позивача на суму 956248,85 грн. та про заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 191250 грн. внаслідок заниження ціни реалізації послуг оренди для субєктів підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необґрунтовані, такі, що суперечать встановленим нормам законодавства.

Крім того, ДПІ у м. Рівне в акті перевірки зазначила про заниження скоригованих валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн. в порушення пп..4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищення валових витрат на поліпшення основних фондів на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податкового зобовязання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн. в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

На противагу цьому, висновок ДПІ у м. Рівне про заниження скоригованих валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн., завищення валових витрат на поліпшення основних фондів на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн. необґрунтований та не підтверджений жодним первинним документом, на підставі якого можна встановити порушення платником податку норм податкового законодавства. Представник відповідача та свідок ОСОБА_6, інспектор податкової служби, що проводив перевірку позивача, в судовому засіданні не змогли зазначити конкретні порушення норм законодавства позивачем, первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які свідчать про заниження ПАТ "Рівнетурист" валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн., завищення валових витрат на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року та заниження податкового зобовязання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність твердження ДПІ у м. Рівне про заниження ПАТ «Рівнетурист» валового доходу на суму 956248,85 грн., завищення валових витрат на суму 56123 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток в сумі 253093 грн. Аналогічно, необґрунтований висновок органу податкової служби про заниження позивачем податкового зобовязання по ПДВ в сумі 191250 грн.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Тому, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0000732342 та № 0000742342 від 2 березня 2011 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 2 березня 2011 року № 0000732342 та № 0000742342.

Присудити на користь позивача Приватне акціонерне товариство "Рівнетурист" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.