Постанова № 16126395, 17.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/941/2011

17 травня 2011 року 14год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Савчин О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа"

доЗдолбунівська об'єднана державна податкова інспекція

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вежа» звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000031601/0 від 09.02.2011 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. В позовній заяві позивач зазначив, що згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Позивач вказав, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним. Тому, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі і визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000031601/0 від 09.02.2011 року.

Здолбунівська обєднана державна податкова інспекція проти позову заперечує, вважає його безпідставним, а податкове повідомлення-рішення прийнятим відповідно до вимог законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що за результатами невиїзної документальної перевірки платника податку на додану вартість ТОВ «Вежа» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2010 року встановлено порушення п.7.7. ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями. Зокрема платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону. Відповідно до пункту 126.1 ст.126 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Представник відповідача вважає, що підстав для визнання податкового повідомлення-рішення нечинним немає, тому просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 9 лютого 2010 року Здолбунівською обєднаною державною податковою інспекцією (Острозьке відділення) проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 16-13980230 (а.с.9).

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Вежа» п.57.1 ст.57 розділу ІІ та п.203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, а саме платником податку несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.

На підставі даного акту Здолбунівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000031601/0 від 09.02.2011 року про визначення розміру штрафу за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 2834,64 грн. - в сумі 283,46 грн. В податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення ТОВ "Вежа" пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Нарахування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків органом податкової служби відбулося внаслідок зарахування відповідачем поточних платежів позивача по податку на додану вартість в рахунок сплати його податкового боргу. Однак, такі дії Здолбунівської ОДПІ суперечать вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р. (Закон № 2181- чинний на момент спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. А оскільки відповідно до пп. 4.1.4 «а» Закону № 2181-ІІІ для податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, декларація подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем цього місяця, то останній день сплати ПДВ припадає на 30 число місяця, наступного за звітним.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено в пункті 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Аналогічно, відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089, платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинний на момент подання ТОВ "Вежа" декларації з податку на додану вартість та на момент сплати позивачем податку, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та Податковим кодексом України, на підставі норм якого органом податкової служби здійснено нарахування штрафних санкцій, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000031601/0 від 9 лютого 2011 року до позивача було застосовано штраф в розмірі 283,46 грн. за затримку на 28 календарні дні сплати ПДВ в розмірі 10 % від несплаченої суми податкового зобовязання, яка відповідно становить 2834,64 грн. Податкове зобовязання виникло у позивача на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року № 4459 від 18.11.2010 року (а.с.12-13). Граничний строк сплати податкового зобовязання в сумі 16003 грн. 30.11.2010 року. Дослідженими судом доказами підтверджено, що вказана сума податкового зобовязання сплачена позивачем 23.11.2010 року на підставі платіжного доручення № 213 від 23.11.2010 року, яким визначено призначення платежу, а саме: «податок на додану вартість за жовтень по строку сплати 30.11.2010 року» (а.с.11). Таким чином, ТОВ «Вежа» у встановлені законом строки сплачено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з платіжного доручення позивач самостійно визначив призначення платежу з зазначенням конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сплата вказаного податку призначалась саме за той період, який вказаний в платіжному дорученні.

Однак, податковий орган в порушення вимог чинного законодавства здійснив зарахування поточних платежів, сплачених ТОВ «Вежа» на підставі платіжного доручення, в якому чітко зазначено призначення платежу, в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Тому, податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000031601/0 від 09.02.2011 року підлягає визнанню нечинним.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не доведені у судовому засіданні. Згідно статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 9 лютого 2011 року № 0000031601/0.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.