Постанова № 16126206, 07.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2543/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.

при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

представник відповідача Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції

- ОСОБА_3 за довіреністю

представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

- ОСОБА_5, за довіреністю

представник прокуратури - ОСОБА_6, за посвідченням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про скасування податкового повідомлення-рішення №0000192302/0 від 18.03.2011року, стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 262209грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про скасування податкового повідомлення-рішення №0000192302/0 від 18.03.2011року, стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 262209грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що висновки акту невиїзної документальної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень грудень 2010 року від 18.03.2011 року, на підставі яких було винесено податкове повідомлення рішення №0000192302/0 від 18.03.2011року про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 262209грн., є необґрунтованими та зробленими без врахування фактичних обставин по справі та вимог чинного законодавства. Заявлені позивачем у вересні грудень 2010 року до бюджетного відшкодування суми ПДВ були сформовані із податкового кредиту за взаємовідносинами із контрагентами на підставі отриманих від них податкових накладних. Крім того, позивач посилається на те, що вказані податкові періоди вже перевірялися податковим органом та за результатами цих перевірок Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією були видані довідки про підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, незважаючи на це, актом перевірки від 18.03.2010 року відповідачем було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за вже перевіряємий період та винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення. Також у вказаному акті перевірки відповідачем зазначено, що відшкодування ПДВ не може бути повернуто на розрахунковий період, а будуть зараховані до складу податкового кредиту та використані для погашення податкових зобовязань у наступних періодах, що є порушенням приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки цим Законом саме платнику податків надається право на самостійне прийняття рішення щодо вибору способу бюджетного відшкодування ПДВ, а не податковому органу. Позивач посилається на те, що відповідно до акту перевірки від 18.03.2011 року підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ є не сплата контрагентами до бюджету податку на додану вартість взагалі, декларуючи при цьому відємне значення ПДВ. Така відмова у наданні бюджетного відшкодування, на думку позивача є незаконною, оскільки це є припущенням відповідача, яке не ґрунтується на приписах вимог чинного законодавства. Також позивач посилається на те, що проведення вказаної перевірки відбулось з порушенням приписів Податкового кодексу України.

У відкритому судовому засіданні, представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції у судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у судовому засіданні також позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Представник Ізмаїльської міжрайонної прокуратури у відкритому судовому засіданні повністю підтримав позицію відповідачів та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідачів та прокуратури, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»має статус юридичної особи, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 43) та знаходиться на обліку як платник податків у Ізмаїльській обєднаній державній податковій інспекції.

З довідки АБ № 096339 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що одним із видів господарської діяльності за КВЕД ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»є виготовлення інших готових металевих виробів (а.с. 44).

Судом встановлено, щ позивачем були подані податкові декларації з ПДВ за серпень 2010 року по грудень 2010 року, в яких: в декларації за серпень 2010 року (а.с. 14 17) податковий кредит становив 148162 грн., відємне значення різниці між податковим кредитом та податковими зобовязаннями 94211 грн.; в декларації за вересень 2010 року (а.с. 18-22) задекларовано податкового кредиту в сумі 146206 грн., відємне значення складає 43479 грн. З урахуванням залишків відємного значення податкового кредиту попередніх податкових періодів та фактичної сплати заявленого у податкових періодах податкового кредиту разом з декларацією ПДВ за вересень 2010 року позивачем була подана заява про повернення бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в сумі 144134 грн. та розрахунок бюджетного відшкодування на цю суму разом з податковими накладними контрагентів (в тому числі ТОВ «Азоелектрозбут», ВАТ «Дніпрометиз», ТОВ «Будівельний Альянс Донбасу», ТОВ «Іріта-М», ТОВ «Альянс») та витягами про рух коштів по рахунку. В декларації ПДВ за жовтень 2010 року (а.с. 23-27) податковий кредит становив 149589 грн., відємне значення 70184 грн. Податковий кредит цього місяця включав в собі, в тому числі податок на додану вартість згідно з податковими накладними, отриманими від ВАТ «Дніпрометиз», ТОВ «Альянс»та ТОВ «Азоелектрозбут». Відповідно до поданої заяви та розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ позивач просив перерахувати на розрахунковий рахунок суму 43479 грн. бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року. У декларації за листопад 2010 року (а.с. 28-34) позивачем було заявлено податкового кредиту в сумі 147067 грн. та відємне значення в сумі 4412 грн., до відшкодування за цей період позивачем заявлена сума 70184 грн. Податковий кредит у листопаді 2010 року підтверджений податковими накладними ТОВ «Азоелектрозбут»та МКП «Трубоводбуд». В декларації за грудень 2010 року (а.с. 37-42) позивачем відображено податкового кредиту в сумі 104561 грн. та відємне значення в сумі 37668 грн., а до відшкодування заявлено суму 4412 грн. На підтвердження права на відшкодування позивачем були надані податкові накладні, видані постачальниками, серед яких були ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», МКП «Трубоводбуд»та ТОВ «Іріта-М».

Судом встановлено, що Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією були розглянуті заяви позивача про бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку, подані разом з деклараціями з ПДВ за вересень 2010 року грудень 2010 року та видані позивачу відповідні довідки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: довідкою № 04002302/02971185 від 17.12.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (а.с. 162-165) підтверджено бюджетне відшкодування позивача за вересень 2010 року в сумі 144134 грн.; довідкою № 27171600/02971185 від 15.12.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (а.с. 152-156) підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 43479 грн., задеклароване у декларації з ПДВ за жовтень 2010 року; довідкою № 2241600/02971185 від 18.02.2011 року (а.с. 147-151) підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 4412 грн. задеклароване платником податків у податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року; довідкою № 2221600/02971185 від 18.02.2010 року (а.с. 157-161) підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 70184 грн. задеклароване платником у податковій декларації за листопад 2010 року.

Також судом встановлено, що Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією був складений та підписаний акт № 4282302/02971185 від 18.03.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року»(а.с. 228-237), яким зафіксовано, що в ході проведення перевірок на підставі, яких були видані вище перелічені довідки податковим органом були надані запити для підтвердження податкового кредиту по ланцюгам постачання та згідно отриманих відповідей встановлено наявність значної кількості ланцюгів постачання. Аналізом програми співставлення даних податкових зобовязань та податкового кредиту встановлено, що ланцюги постачання мають велику розмежованість та аналізуючи моніторинг сплати податку на додану вартість до бюджету від продажу металевої продукції, оприбуткованої ТОВ «ІВКФ «Істр»по відповідним ланцюгам постачання встановлено, що вірогідність сплати податку на додану вартість до бюджету від вказаної поставки зведена до нуля. Тому висновком вказаного акту стало не можливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 262209 грн., в тому числі: за вересень 2010 року 144134 грн., жовтень 2010 року 43479 грн., листопад 2010 року 70184 грн., грудень 2010 року 4412 грн., що повязано з не підтвердженням надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

На підставі вказаного акту перевірки Ізмаїльською обєднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення рішення від 18.03.2011 року № 0000192302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 262209 грн. (а.с. 13).

Судом досліджені видаткові накладні та податкові накладні, отримані від вище перелічених постачальників, рух коштів по рахунку (а.с. 45-112), договори поставки (а.с. 113-122), довідка про загальну інформацію ТОВ ІВКФ «Істр»та результати його діяльності за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року (а.с. 166-173), прибуткові накладні позивача за спірний період (а.с. 174-225).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, та досліджені докази, які є в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.7.1.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяла на час подачі позивачем декларацій з ПДВ у період з вересня 2010 року по грудень 2010 року разом із заявами про бюджетне відшкодування, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7. ст.. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні положення передбачені чинним законодавством України Податковим кодексом України, а саме: пунктами 200.6, 200.7, 200.8, 200.9, 200.10, 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем разом з деклараціями з ПДВ за вересень 2010 року по грудень 2010 року були подані на адресу податкового органу заяви про повернення бюджетного відшкодування ПДВ, які були розглянуті податковим органом та за результатами розгляду видані відповідні довідки про підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до пп.7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Проте, в порушення вище перелічених норм законодавства України, відповідачем не були видані відповідні висновки на адресу державного казначейства, а проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період вересень 2010 року по грудень 2010 року, яка оформлена актом № 4282302/02971185 від 18.03.2011 року.

Суд вважає, що відповідач не мав законних підстав на проведення вказаної перевірки, виходячи з наступного.

Довідка № 04002302/02971185 від 17.12.2010 року про підтвердження бюджетного відшкодування позивача за вересень 2010 року в сумі 144134 грн. та довідка № 27171600/02971185 від 15.12.2010 року про підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 43479 грн., задеклароване у декларації з ПДВ за жовтень 2010 року були видані податковим органом позивачу під час дії Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пп.7.7.5. п. 7.7. ст. 7 якого, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних, а за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Судом встановлено, що у зазначений в Законі строк відповідачем не проводилася виїзна документальна перевірка. З матеріалів справи вбачається, що перевірка була проведена 18 березня 2011 року, тобто зі спливом строку, передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість»про проведення такої перевірки, мало того, перевірка була проведена не виїзна, як то передбачено Законом, а невиїзна.

Довідка № 2241600/02971185 від 18.02.2011 року (а.с. 147-151) про підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 4412 грн. за листопад 2010 року та довідка № 2221600/02971185 від 18.02.2010 року (а.с. 157-161) про підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 70184 грн. за грудень 2010 року видані податковим органом вже у період дії Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за наявністю достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У даному випадку ця дата припадала на 18 березня 2011 року. Проте, враховуючи системний аналіз положень Податкового кодексу України, суд вважає, що прийняття рішення податковим органом про проведення такої перевірки повинно бути до завершення камеральної перевірки та видачі позивачу довідки.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238 затверджений Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, серед яких є підстава існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобовязань його контрагентів за операціями з постачання товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення камеральної перевірки податковим органом не були виявлені будь-які розбіжності та видані позивачу відповідні довідки про підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції вбачається, що розбіжності між сумою податкового кредиту, сформованого платником та сумою податкових зобовязань його контрагентів виявлені не за конкретними операціями з постачання товарів/послуг між постачальниками та позивачем, а взагалі за час всієї господарської діяльності підприємств у 2010 році у сукупності.

На думку суду, такий висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства України та є помилковим, виходячи з наступного.

Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що головними умовами включення ПДВ до податкового кредиту є наявність податкової накладної та використання придбаного товару для господарської діяльності платника податків. У разі перевищення податкового кредиту над податковими зобов'язаннями платник ПДВ отримує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок. Відповідно до цього Закону умовою для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок є фактична сплата цього податку постачальникам товарів (робіт, послуг). З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично сплачено постачальникам ПДВ разом з вартістю товару.

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України не передбачені підстави для зменшення бюджетного відшкодування внаслідок неможливості підтвердження надмірної сплати ПДВ контрагентами.

Відповідно до п. 200.17 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З огляду на вищевикладене, виходячи із системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що перевірка від 18.03.2011 року була проведена відповідачем з порушенням строку, порядку та способу проведення таких перевірок, та висновки, викладені в цьому акті не ґрунтуються на приписах вимоги чинного законодавства, тому податкове повідомлення рішення №0000192302/0 від 18.03.2011року винесене відповідачем на підставі цього акту є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування вказаного податкового повідомлення рішення підлягають задоволенню, шляхом визнання його протиправним та скасування, виходячи із приписів ст. 162 КАС України.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 262209грн., суд приходить до висновку, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити позивачу, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок бюджетного відшкодування з ПДВ органом Державного казначейства України на підставі висновку податкового органу протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. На час розгляду справи суду не надані докази того, що Головне управління Державного казначейства в Одеській області отримало висновок податного органу та не виконало своїх обовязків щодо перерахування коштів позивачу, тим самим порушивши права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Між тим, керуючись приписами ст. 11 КАС України, з метою захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та визнати протиправним бездіяльність Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції щодо не надання Головному управлінню Державного казначейства в Одеській області висновків по відшкодуванню ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»з Державного бюджету України податку на додану вартість за довідками № 04002302/02971185 від 17.12.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року в сумі 144134 грн.; № 27171600/02971185 від 15.12.2010 року за жовтень 2010 року в сумі 43479 грн.; № 2241600/02971185 від 18.02.2011 року за грудень 2010 року в сумі 4412 грн.; № 2221600/02971185 від 18.02.2010 року за листопад 2010 року в сумі 70184 грн.

Дана бездіяльність відповідача суперечить йому обовязку у пятиденний строк після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, встановленому пп.7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За такими обставинами, суд приходить до висновку, що відповідач Ізмаїльська обєднана державна податкова інспекція не довела правомірність своїх дій по складанню акту перевірки від 18.03.2001 року та винесення податкового повідомлення рішення №0000192302/0 від 18.03.2011року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»»до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування податкове повідомлення-рішення №0000192302/0 від 18.03.2011року, стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 262209грн задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції №0000192302/0 від 18.03.2011року.

Визнати протиправною бездіяльність Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції щодо не надання Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновків по відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «Істр»» з Державного бюджету по податку на додану вартість за довідками № 04002302/02971185 від 17.12.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року в сумі 144134 грн.; № 27171600/02971185 від 15.12.2010 року за жовтень 2010 року в сумі 43479 грн.; № 2241600/02971185 від 18.02.2011 року за грудень 2010 року в сумі 4412 грн.; № 2221600/02971185 від 18.02.2010 року за листопад 2010 року в сумі 70184 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 07 червня 2011 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко