Постанова № 16126133, 16.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. № 2а-8041/08/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьКукси В.А.

представників:

від позивача Гринчук А.М.,

від відповідача Чабан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства (надалі ЛКП) «Львівелектротранс»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ЛКП «Львівелектротранс»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.01.2008 року за №1896/10/23-219, прийнятого ДПІ у Франківському районі м.Львова.

Завою про зміну предмету позову від 30.04.2009 року позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення за №1896/10/23-219/4 від 14.11.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем правомірно нараховано амортизацію на балансову вартість основних фондів, оскільки Львівська міська рада, будучи єдиним засновником підприємства, є повним власником корпоративних прав цього підприємства, а тому, оскільки передача майна до складу цілісного майнового комплексу на праві повного господарського відання здійснюється в обмін на корпоративні права, то таке отримання по суті є прибанням з понесенням витрат у розмірі вартості таких корпоративних прав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позову про їх скасування слід відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної планової перевірки Тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2007 року органом державної податкової служби складено акт від 28.12.2007 року за №4704/23-2/23955983 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2008 року за №1896/10/23-219, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в розмірі 101468 грн. 25 коп., в тому числі основний платіж 67645 грн. 50 коп. та штрафна (фінансова) санкція 33822 грн. 75 коп.

Перевіркою встановлено порушення підп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.16.4 ст.16, підп.8.1.1, підп.8.1.2, п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого підприємством завищено відємне значення обєкту оподаткування за 2005 рік на загальну суму 285800 грн. 00 коп. та занижено податок на прибуток за 2005 рік на загальну суму 67645 грн. 50 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем було надіслано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2008 року за №1896/10/23-219/4, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в розмірі 37065 грн. 63 коп., в тому числі основний платіж 24710 грн. 42 коп. та штрафна (фінансова) санкція 12355 грн. 21 коп.

Як вбачається з рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 29.08.2008 року за №18518/10/25-005/760, підприємством, з врахуванням завищення амортизаційних відрахувань в ІІ- IV кварталі 2005 року на 325400 грн. 00 коп., занижено оподатковуваний прибуток за 2005 рік на 98841 грн. 49 коп., що спричинило заниження податку на прибуток на 24710 грн. 42 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, у відповідності до підп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підп.8.1.2 цього ж пункту, мортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно з пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 цього ж Закону для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. Вказаний термін вживається для цілей п. 8.4, проте, на думку суду, один термін в межах одного і того ж нормативно-правового акту та одної і тої ж статті 8 Закону не може мати різні значення, оскільки це призвело б до різного тлумачення одних і тих же понять.

Правовий режим майна державних та комунальних підприємств визначено цивільним законодавством України. Згідно з ст.37 Закону України «Про власність» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності.

Таким чином, вказана норма прирівняла право власності до права повного господарського відання.

Як вбачається з п.4.2 нової редакції Статуту ЛКП «Львівелектротранс», затвердженого наказом начальника управління транспорту і звязку від 30.06.2005 року, майно підприємства є комунальною власністю громади м.Львова і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство).

В матеріалах справи наявні рішення, ухвали та розпорядження Львівської міської ради про передачу комунальному підприємству основних засобів, оплачених за кошти міського бюджету. Перебування даних основних засобів на балансі позивача підтверджується відповідними документами фінансового та бухгалтерського обліку.

Вказане майно було передане на баланс ЛКП «Львівелектротранс»на праві повного господарського відання, тому сама Львівська міська рада не може нараховувати амортизацію на ці майнові об'єкти. Проте, в процесі використання майна у господарській діяльності підприємства, вартість цього майна поступово переноситься на виготовлення готової продукції - послуг по перевезенню. Тому фізичний знос і амортизація цього майна є безспірним фактом.

ЛКП «Львівелектротранс» було створене до 01.01.2004 року, коли набув чинності Господарський кодекс України, ст. 74 якого передбачено визначення розміру статутного фонду в установчих документах державних та комунальних підприємств. До того часу діяли норми Закону України "Про підприємства в Україні", які не передбачали такої вимоги.

Згідно з п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»у статті статутний капітал наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском учасників (власників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Вказаний Закон не розрізняє сутність і значення корпоративних прав залежно від форми власності суб'єкта господарювання. Таким чином, Львівська міська рада будучи єдиним засновником ЛКП «Львівелектротранс», є повним власником корпоративних прав цього підприємства і, передаючи до його цілісного майнового комплексу основні фонди, вона несе витрати на придбання корпоративних прав. Оскільки, передача майна до складу цілісного майнового комплексу на праві прирівняного до права власності повного господарського відання здійснюється в обмін на корпоративні права, то таке отримання по суті є придбанням з понесенням витрат у розмірі вартості таких корпоративних прав і нарахування амортизації на майно, отримане від засновника, є правомірним.

Крім того, в матеріалах справи наявна Ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010 року №К-33407/06, якою встановлені наведені вище обставини, що, з врахуванням положень ч.1 ст.72 КАС України, не повинні доказуватись при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, суд вважає висновки органу державної податкової служби про завищення позивачем амортизаційних витрат, що призвело до заниження податку на прибуток, необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому адміністративний позов про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток слід задовольнити в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про визнання податкового повідомлення-рішення протиправними та його скасування.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 14.11.2008 року за №1896/10/23-219/4.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»(код ЄДРПОУ 03328406), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Сахарова, 2, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 травня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк