Постанова № 16125263, 31.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4766/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю:

представників позивачаНебери В.В., Привалової Н.В.,

представника відповідача Шкварченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» до Державної податкової інспекції у Волновахському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000252320/0 від 25.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «ГАРАНТАГРО» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волновахському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000252320/0 від 25.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 15.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі було проведено невиїзну перевірку ПП «Гарантагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шильда» (код ЄДРПОУ 36982110) за травень 2010 року та складено акт перевірки № 7507/23-30/34125281 від 16.11.2010 року.

Відповідно до акту перевірки № 7507/23-30/34125281 від 16.11.2010 року встановлено порушення п.1.4 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПП «Гарантагро» суми ПДВ, яка підлягає сплаті (рядок 27) у розмірі 106933,00 гривень за травень 2010 року та укладання ПП «Гарантагро» нікчемного правочину з ТОВ «Шильда» - угода № б/н від 14.05.2010 року, яка спричинила реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

За наслідками перевірки було видано податкове повідомлення-рішення № 0000252320/0 від 25.11.2010 року на загальну суму 160400,00 гривень, в тому числі з основним платежем 106933,00 гривень та за штрафними санкціями 54467, 00 гривень. Вказане повідомлення-рішення було отримано представником Позивача тільки 24.03.2011 року після отримання від ДПІ у Волноваському районі адміністративного позову про стягнення грошових коштів за податковим боргом.

Між ПП «Гарантагро» (Покупець) та ТОВ «Шильда» (Продавець) 14 травня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу б/н на поставку товару засобів захисту рослин на загальну суму 641599,80 гривень в тому числі ПДВ 106933,30 грн., а саме:

-Каліпсо у кількості 200,00 літрів;

-Актара у кількості 300,00 кілограмів;

-Мілагро у кількості 300,00 літрів.

Статтями 626 та 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. За статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Моментом виконання зобовязань продавця щодо передачі товару згідно до статті 664 Цивільного кодексу України є вручення товару покупцеві.

Вказаний товар було передано від Продавця до Покупця згідно з накладною № 140515 від 14.05.2010 року від Продавця директором ТОВ «Шильда» - Полухиним А.М. та прийнято від Покупця директором ПП «Гарантагро» - Мельник О.І. та скріплено печаткою. Крім того ТОВ «Шильда» було надано ПП «Гарантагро» податкову накладну № 140515 від 14.05.2010 року на загальну суму 641599,80 гривень, в тому числі ПДВ 106933, 30 гривень.

Підприємством суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено до податкового кредиту травня 2010 року та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають Додатку № 5 до податкових декларацій податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2010 року.

Таким чином, вказана операція із придбання товару мала реальний товарний характер та на підставі вказаних документів отриманий товар було відображено у бухгалтерському та податковому обліку Позивача, тому факт придбання товару ТОВ «Шильда» є доведеним.

Посилання Відповідача на ст.ст. 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України не мають правочин укладений між ПП «Гарантагро» та ТОВ «Шильда» - договір купівлі-продажу б/н від 1.04.2010 року та виключено з податкового кредиту суму 106933, 00 гривень та нараховані штрафні санкції на загальну суму 53467,00 гривень.

Просив суд визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000252320/0 від 25.11.2010 року на зальну суму 160400грн. в тому числі за основним платежем 106933грн. та за штрафними санкціями 53467грн. /а.с.3-5/.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги , надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала письмові заперечення проти позову, у яких вказала, що ДПІ у Волноваському районі Донецької області була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ГАРНТАГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Шильда» за травень 2010 року. За результатами перевірки було складено акт від 16.11.10 року №7576/23-30/34125281. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПП «ГАРАНТАГРО» у травні 2010 року встановлено його завищення у розмірі 106933,30грн. Наявні первинні документи (видаткові накладні) отримані від ТОВ «Шильда» не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів та використання їх у підприємницькій діяльності, а укладена між ТОВ «Шильда» та ПП «ГАРАНТАГРО» угода, тобто здійснений правочин, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та є нікчемним. Також, ПП «ГАРНТАГРО» не доведено факт придбання зазначеної сировини у ТОВ «Шильда». Підприємством не надані товарно-транспортні накладні.

Просила відмовити у задоволенні позову /а.с.57-58/.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Приватне підприємство «ГАРАНТАГРО» зареєстроване як юридична особа Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області 01.08.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 181898 /а.с.6/.

ПП «ГАРАНТАГРО» включене до ЄДРПОУ за № 34125281, про що свідчить Довідка Міжрайонного управління статистики у Волноваському районі № 02-17/80 /а.с.7/.

Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого 01.08.2006 року /а.с.35-41/

З 03.08.2006 позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекціїу Волноваському районі Донецької області як платник податків /а.с.42/. Позивач є платником податку на додану вартість з 06.06.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100120151 від 06.06.2008 року серії НБ№032841 /а.с.43/.

Відповідно до ліцензії Міністерства аграрної політики України Серії АВ №230367 від 03.11.2006 року ПП «ГАРАНТАГРО» отримало дозвіл на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), термін дії до 03.11.2011 року /а.с.44/.

16.11.2010 року ДПІ у Волноваському районі Донецької області була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ГАРАНТАГРО» (ЄДРПОУ 34125281) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шильда» (код ЄДРПОУ 36982110) за травень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 16.11.2010 року №7507/23-30/34125281 / а.с.9-14/.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено порушення п. 1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до заниження ПП «ГАРАНТАГРО» суми податку на додану вартість , яка підлягає сплаті (рядок 27) у розмірі 106933грн. за травень 2010 року /а.с. 14/.

25.11.2010 року ДПІ у Волноваському районі Донецької області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000252320/0, яким на підставі акту перевірки та відповідно до п.п. б, п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 106933грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53467 грн. /а.с. 15/.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Волновському районі Донецької області податковим повідомленням-рішенням, позивач 07.04.2011 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом /а.с.3-5/.

Ухвалою суду від 07.04.2011 року позивачеві поновлено строк звернення до адміністративного суду із даним позовом /а.с.1/.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач у повній мірі довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000252320/0 з таких підстав.

Між ПП «Гарантагро» (Покупець) та ТОВ «Шильда» (Продавець) 14 травня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу б/н засобів захисту рослин на загальну суму 641599,80 гривень в тому числі ПДВ 106933,30 грн., а саме:

-Каліпсо у кількості 200,00 літрів;

-Актара у кількості 300,00 кілограмів;

-Мілагро у кількості 300,00 літрів. Місце укладення договору зазначено місто Київ/а.с.16/.

Вказаний товар було передано від Продавця до Покупця згідно з накладною № 140515 від 14.05.2010 року від Продавця директором ТОВ «Шильда» - Полухиним А.М. та прийнято від Покупця директором ПП «Гарантагро» - Мельник О.І. та скріплено печаткою /а.с.17/.

ТОВ «Шильда» було надано ПП «Гарантагро» податкову накладну № 140515 від 14.05.2010 року на загальну суму 641599,80 гривень, в тому числі ПДВ 106933, 30 гривень /а.с.45/.

Податкова накладна №140515 від 14.05.2010 року відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ПП «Гарантагро» за травень 2010 року /а.с.24/.

ПП «ГАРАНТАГРО» суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено до податкового кредиту травня 2010 року та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають Додатку № 5 до податкових декларацій податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2010 року /а.с.69-72/.

Відповідно до п.4.2 Договору купівлі-продажу від 14.05.2010 року №б/н укладений між ТОВ «Шильда» та ПП «ГАРАНТАГРО» покупець зобовязаний сплатити отриманий товар протягом одного місяця з дня поставки. Підставою для сплати товару є товарна накладна , акт прийому-передачі товару, у випадку передплати - рахунок-фактура /а.с.16/.

Відповідно до журналу реєстрації довіреностей ПП «ГАРАНТАГРО» 14 травня 2010 року директором підприємства Мельник О.І. було виписано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу від 14.05.2010 року з ТОВ «Шильда» на імя ОСОБА_1 /а.с.64/.

Відповідно до вимог п.3.4 договору купівлі-продажу від 14.05.2010 року б/н товар вважається переданим по факту після підписання сторонами товарної накладної або акта прийому-передачі товару. Відповідальність за оформлення документів, підтверджуючих факт передачі товару несе продавець.

Відповідно до наданої до суду товарної накладної №140515 від 14.05.2010 року товарна накладна з боку ПП «Гарантагро» підписана директором підприємства Мельник О.І. /а.с.17/.

Відповідно до довідки про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шильда» (ЄДРПОУ 36982110) з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за травень 2010 року від 22.07.2010 року №5575/15-113/36982110 ДПІ у Київському районі м. Донецька остання податкова звітність, яка була надана ТОВ «Шильда», був податковий розрахунок комунального податку за червень 2010 року, декларації з ПДВ за квітень-травень 2010 року до податкового органу не надавались. Інформація щодо основних виробничих фондів, щодо чисельності працівників відсутня. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться (акт від 25.06.2010 року №1946) /а.с.59-61/.

Відповідно до письмових пояснень ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області податкові декларації з податку на додану варість за квітень-травень 2010 року ТОВ «Шильда» не надавались, форму 1ДФ за 2010 рік до податкового органу також не надано /а.с.114/.

Також протягом тривалого терміну з моменту поставки товару у травні 2010 року до теперішнього часу ПП «ГАРАНТАГРО» має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Шильда» по договору від 14.05.2010 року б/н на суму 641599,80грн.(разом з ПДВ 106933,30грн.).

На підтвердження факту використання придбаного товару у ТОВ «Шильда» у власній господарській діяльності позивачем до суду надані видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей з контрагентами, яким було продано придбані хімікати у ТОВ «Шильда» /а.с.73-102/.

Однак суд не приймає їх до уваги оскільки, за наданими документами не можливо повязати, що саме ці придані ТМЦ у ТОВ «Шильда» за договором купівлі-продажу від 14.05.2010 року були продані саме контрагентам позивача, які зазначені у наданих документах. Крім того суду не було надано платіжних доручень(банківських виписок) на підтвердження факту сплати за даними договорами продажу з контрагентами позивача.

Надана відповідачем сукупність вищезазначених доказів в підтвердження нікчемності договору від 14.05.2010 року №б/н купівлі-продажу, укладеного між ПП «ГАРАНТАГРО» та ТОВ «Шильда», не спростована позивачем, та є такою, що викликає сумніви в реальності характеру договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Аналізуючи зміст договору купівлі-продажу, укладеного 14.05.2010 між ТОВ «Шильда» (Постачальник) і ПП «ГАРАНТАГРО» (Замовником) № б/н /а.с.16/, суд приходить до висновку, що він є договором поставки за своєю правовою природою.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 909 ЦК України , встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Оскільки відповідно до п.1.1 договору від 14.05.2010 року №б/н продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар. Позивач повинен був підтвердити факт перевезення придбаного товару у ТОВ «Шильда» товарно-транспортною накладною, як це визначено законодавством.

Відповідно до п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок , якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вказаний правочин має ознаки нікчемності.

За змістом ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Вищий адміністративний суд України своєю позицією викладеною у Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року» зазначено, що відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до досліджених матеріалів справи, суд погоджується з доводами відповідача стосовно укладення позивача зазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено письмовими доказами факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст.3 Господарського кодексу України.

За наявності вищевикладених обставин у ПП «ГАРАНТАГРО» не виникло права на формування податкового кредиту у травні 2010 року за наслідком господарської операції з ТОВ «Шильда».

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових доказів, суд дійшов до висновку про те, що висновки Акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими, не спростованими позивачем при розгляді даної справи, у звязку з чим є обґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом ПП «ГАРАНТАГРО» податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2010 року №0000252320/0.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства «ГАРАНТАГРО» до Державної податкової інспекції у Волновахському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000252320/0 від 25.11.2010 року - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 31 травня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.