Ухвала суду № 16124225, 16.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р. Справа № 10649/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

при секретарі судового засідання Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТзОВ «Джей Ей Еф Україна» звернулося 08.11.2010 року в належний суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі міста Львова про скасування рішення № 0003783311 від 06.08.2010 року про застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 122 820, 30 грн. Вимоги мотивовані тим, що фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок, викладений у акті перевірки від 23.07.2010 року №1882/23-209/34760531, який базується на порушенні позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон 1), яке полягало у поверненні коштів за повернуту продукцію (дошка терасна) на загальну суму 24 564, 06 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій. Вважає, що штрафні санкції застосовані відповідачем з порушенням строків визначених ст. 250 ГК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що положеннями 250 ГК України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом, шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає в незастосуванні реєстраторів розрахункових операцій при поверненні готівкових коштів були вчинені суб'єктом господарювання у 2008 році та виявлені відповідачем під час перевірки (акт складено 23.07.2010 року), тому відповідно строки застосування адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідачем порушені.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що оскільки застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не тягне за собою ані припинення правопорушення, ані ліквідацію його наслідків, то такий вид фінансових санкцій за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій. І відповідно застосування положень ст.250 ГК України є безпідставним.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова в період часу з 30.06.2010 року по 20.07.2010 року було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року. Відповідно висновками Акта встановлено порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону 1, а саме: не проведення розрахункових операцій при поверненні товару через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій в сумі 24 564, 06 грн. В свою чергу, 06.08.2010 року на підставі вказаного Акта перевірки, ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято Рішення № 0003783311, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122 820, 30 грн.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону 1 встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону 1 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Застосовані до позивача фінансові санкції в зазначеній сумі за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 238 Господарського кодексу України, оскільки встановлені пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, застосовуються уповноваженим органом державної влади та спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає в незастосуванні реєстраторів розрахункових операцій при поверненні готівкових коштів були вчинені суб'єктом господарювання у 2008 році та виявлені відповідачем під час перевірки (акт складено 23.07.2010 року), тобто після закінчення строку застосування таких санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, то правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що в цій частині вказане рішення не відповідає вимогам даної статті, що є підставою для його скасування в частині застосування штрафних санкцій в сумі 122 820, 30 грн.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року по справі № 2а-10210/10/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М.Обрізко

В.П.Дякович

Судді І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 20.05.2011 року.