Ухвала суду № 16124166, 12.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р. Справа № 34255/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Богаченко С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Грищишин Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 року у справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна», Закритого акціонерного товариства «Юні пласт» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

В лютому 2010 року Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Весна», Закритого акціонерного товариства «Юні пласт» про стягнення коштів у розмірі 494542622, 90 грн.

В позові Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області покликається на те, що договори поставок товарів між відповідачем є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу Закону і не створює наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 року в позові Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна», Закритого акціонерного товариства «Юні пласт» про стягнення коштів відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити його позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарські операції між відповідачами фактично не проводилися. Також скаржник зазначає, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Окрім вказаного апелянт зазначає, що за оспорюваними господарськими зобовязаннями відповідачами не сплачено обовязкових платежів у бюджет, а несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку апелянта, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області суд першої інстанції виходив з того, що згідно договорів постачання укладеними між відповідачами, «ЗАТ Юніпласт» здійснило придбання преформ ПЕТФ і кришок для закупорювання пляшок ПЕТФ у приватного підприємства «Весна», що підтверджується актами прийому - передачі . Вищенаведені операції з придбання товару відображені «ЗАТ Юні пласт» в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат та до податкового кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та абз. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-якому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору. Таким чином, договори укладені між приватним підприємством «Весна» та «ЗАТ Юніпласт» на думку суду першої інстанції відповідають вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважаються укладеними. Також суд першої інстанції зазначив, що згідно із ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, суд дійшов висновку, що на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» (м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ -20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна» ОСОБА_1 за ч. З ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

Окрім того, в процесі проведення виїзної позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Юні пласт» з питань господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Весна» за період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2008 року встановлено, що відповідно до договору поставки № 1771 від 03 січня 2008 року закрите акціонерне товариство «Юні пласт» (постачальник) на підставі видаткових накладних, податкових накладних відвантажило приватному підприємству «Весна» (покупець) товар (проформи з полімеру полієтилентерефталату ТУ У 25.2-31158361-001-2002 і кришки поліетиленові ТУ У 25.2-31158361-002-2002) на загальну суму 247 271 311, 45 грн.

Так, судом встановлено, що 03 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Юні пласт» та приватним підприємством «Весна» було укладено договір поставки № 1771. Відповідно до вказаного договору поставки закрите акціонерне товариство «Юні пласт» здійснило на користь приватного підприємства «Весна» поставку товару - преформи з полімеру полієтилентерефталату і кришки поліетиленові на загальну суму 247 271 311, 45 грн. Згідно договору перехід права власності на товар відбувається в момент передання такого товару, або в момент підписання товарно-розпорядчих документів, накладних, актів приймання - передачі, в місці знаходження цього товару. Поставка преформ та кришок здійснювалася на умовах ЕХ\У. м. Дніпропетровськ, вул.. Г. Сталінграду, буд. 122. Реалізований товар згідно довіреностей отримав особисто директор Приватного підприємства «Весна» ОСОБА_1 Розрахунок за товар проведений в безготівковій формі чотирма платіжними дорученнями у березні, травні та червні 2008 року. Після переходу права власності на товар до приватного підприємства «Весна» (підписання всіх передбачених договором поставки документів) товар зберігався у місці продажу, поки не був переданий товариству з обмеженою відповідальністю «Новотрейд». З урахуванням узгоджених сторонами умов поставки товар, у сторін договору не було необхідності укладати договори з підприємством - перевізником на перевезення товару.

Таким чином, поставка продукції мала місце і підтверджена первинними документами, такими як договір специфікації, видаткові накладні, податкові накладні. Окрім того, позивач сам підтвердив поставку продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» та те, що закрите акціонерне товариство «Юніпласт» в своєму податковому обліку відобразив валовий дохід від реалізації (продажу) товару приватного підприємства «Весна», а також податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 41 211 885, 26 грн. Отже, даний договір між відповідачами не може вважатися таким, що не був спрямований на настання реальних наслідків.

Крім того, позивач зазначає, що приватне підприємство «Весна» не надало для перевірки перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях, що на його думку свідчить про відсутність доказів фактичного отримання відвантаження товарів. Однак, дане твердження суд не бере до уваги, оскільки приватне підприємство «Весна» так само, як і закрите акціонерне товариство «Юні пласт» не здійснювали безпосередню відправку товару кінцевому споживачу залізничним транспортом, а лише придбавали та здійснювали продаж товару на складі виробника. Факт отримання товару та перехід права власності підтверджується довіреністю та видатковими накладними. Залізнична накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення і видається одержувачу. Оскільки приватне підприємство «Весна» не було одержувачем товару по залізничним накладним, то відповідно і не могло мати таких документів.

Крім того, суд констатує, що проведені за вказаними договорами поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку закритого акціонерного товариства «Юні пласт». Вказаний факт підтверджено численними перевірками, статистичними та іншими звітами, під час розслідування кримінальної справи.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю за впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що всі наведені та передбачені договором документи були складені між відповідачами, як сторонами договору поставки, та відповідають зазначеним вимогам законодавства.

Таким чином, договори укладені між приватним підприємством «Весна» та закритим акціонерним товариством «Юні пласт» відповідають вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає - тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Однак, органом досудового слідства вирішувалося питання про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб закритого акціонерного товариства «Юні пласт» в порядку ст. 97 КПК України. Так, постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Литвин О.Г. від 18 лютого 2010 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо службових осіб закритого акціонерного товариства «Юні пласт» в зв'язку із відсутністю даних, які вказують на ознаки злочину. В даній постанові слідчий зазначає, що була проведена поставка та здійснені розрахунки, що підтверджуються Довідкою № 184/08-03/2-4/31158361 від 01 вересня 2008 року «Про результати невиїзної перевірки ЗАТ «Юні пласт». Тобто підтверджена товарність проведеної поставки, підтверджено розрахунки та правильність відображення поставки в обліку закритого акціонерного товариства «Юні пласт».

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили не наведено Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області.

Окрім того, як вбачається із змісту договору поставки він був направлений виключно на здійснення поставки продукції у межах господарської діяльності відповідачів, одним із видів якої є продаж товарів з метою отримання доходу. Ознак порушення публічного порядку, спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, заволодіння майном чи грошовими коштами держави, вказаний договір не містить.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що несплата податку відповідачем, на котру посилається апелянт, є підставою для застосування податкових санкцій, а не визнання господарського зобовязання, операція із здійснення якого була обєктом оподаткування, недійсним, оскільки, лише у випадку, якщо умисел на ухилення від оподаткування у однієї із сторін договору існував на момент укладення договору, можна вважати, що укладаючи договір його сторона діяла з метою, що суперечить інтересам держави. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, проведені за вказаними договорами поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку ЗАТ «Юніпласт», а тому підстави вважати, що на момент укладення договору умисел його сторін був спрямований на заподіяння шкоди публічному порядку держави немає.

Вказаний висновок підтверджує й те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. Тому, колегія суддів вважає, що визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду, який би набрав законної сили, про визнання винними посадових осіб учасника (учасників) такого правочину у вчиненні злочинів повязаних із заподіянням шкоди інтересам держави.

Заявляючи вимоги про стягнення грошових коштів з відповідачів позивач не надав жодних доказів того, що останні порушували якісь вимоги чинного законодавства, мали намір на заволодіння державним майном чи коштами, що є порушенням вимог ст. 70 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що є безпідставними посилання апелянта, як на підставу позовних вимог на неналежне оформлення товаро транспортних накладних на перевезення вантажу між сторонами договору ( а саме відповідачами по справі), оскільки до завдань органів державної податкової служби, що визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема статтею 2, не належить завдання щодо контролю за наявністю транспортних документів, а тому на платника податку, який перевіряється обовязок по наданню таких не покладено. Таким чином висновок апелянта про відсутність транспортних документів, які супроводжували вантаж придбаний « ЗАТ «Юніпласт » у Приватного підприємства «Весна» є безпідставним.

Крім , цього колегія суддів, що посилання скаржника на невиправданий економічний ефект та не встановлення економічних причин придбання та продажу товару між відповідачами, вважає, що такі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки згідно ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому, визначення субєктом господарювання економічної вигоди від підприємницької діяльності здійснюється ним самостійно на власний розсуд та ризик, та не належить до сфери компетенції контролюючих органів. Отже, посилання апелянта на недоцільність із економічної точки зору здійснюваних між відповідачами господарських операцій, як на ознаку їх нікчемності є безпідставними, так як компетенцією із економічного планування підприємницької діяльності Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція та інші органи Державної податкової служби не наділені. Тому зазначені посилання підстав для задоволення позову не дають.

Крім цього , судова колегія звертає увагу на передчасність висновків суду першої інстанції про те, що на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України, оскільки питання про дотримання строку застосування адміністративно господарських санкцій може бути предметом дослідження лише за умови встановлення підстав для застосування вказаних санкцій, які у справі , що розглядається, враховуючи безпідставність доводів про нікчемність договорів укладених між Приватним підприємством «Весна» та « ЗАТ «Юніпласт » - відсутні.

З врахуванням викладено, колегія суддів вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову судом першої інстанції відмовлено вірно.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 року у справі № 2а-425/10 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді С.І. Богаченко

Д.М. Старунський