Ухвала суду № 16124291, 02.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Справа № 30972/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ,,Дружба-Нафтопродукт” до Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство (ПП) ,,Дружба-Нафтопродукт” звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Чортківському районі Тернопільської області, в якому просило скасувати рішення відповідача від 30.04.2010 року №0000752301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Чортківському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Так, наявними в матеріалах справи документами (акт обстеження від 27.04.2010 року та акт перевірки № 356/23-34042478 від 28.04.2010 року) повністю доведено факт нестачі пального на загальну суму 14963,30 грн., що підтверджує проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій. Тому ДПІ правомірно застосовано штрафні санкції в пятикратному розмірі виявленої суми порушення.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник позивача просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2010 року посадовими особами ДПІ у Чортківському районі проведено обстеження АЗС, яку орендує ПП ,,Дружба-Нафтопродукт” та яка знаходиться в с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області. 28 квітня 2010 року ДПА у Тернопільській області проведено перевірку ПП ,,Дружба-Нафтопродукт” за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Згідно акту обстеження від 27 квітня 2010 року та акту перевірки № 356/23-34042478 від 28.04.2010 року встановлено нестачу пального на загальну суму 14963,30 грн., що (на думку податкового органу) свідчить про порушення ПП ,,Дружба-Нафтопродукт” пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій та невидача розрахункового документа встановленої форми.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Чортківському районі прийнято рішення №0000752301 від 30.04.2010 року про застосування до ПП ,,Дружба-Нафтопродукт” штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 74816,50 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення податковим органом прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За змістом ст.2 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобовязані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за дане порушення передбачена п.1 ст. 17 вказаного Закону, згідно якого у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за порушення вимог Закону № 265/95-ВР не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за N925/11205 - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2.3.4, п.2.3 п.2 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки не обгрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, оскільки відповідачем не встановлено жодного факту реалізації пального без застосування РРО. Встановлення факту нестачі пального не є беззаперечним доказом такої реалізації, а лише припущенням податкового органу, що у відповідності до Порядку виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по сутті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного колегія суддів визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у справі № 2а-1798/10/1970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Ухвала в повному обсязі складена 06 червня 2011 року.