Ухвала суду № 16123809, 31.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. Справа № 44713/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняНаконечної М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року у справі за його позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша» (далі ТОВ «Даноша») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх позовних вимог просило скасувати рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі Калуська ОДПІ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552200/0 від 13.12.2007 року в частині стягнення пені за порушення терміну здійснення імпортної операції по договору купівлі-продажу № 26 від 01.12.2006 року на суму 64324,73 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року у справі № 2а-191/08/0970 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній позивач ТОВ «Даноша» просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позов. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до договору № 26 від 01.12.2006 року, укладеного із данською компанією Autohuset Vestergard A\S, ТОВ «Даноша» здійснило 100 % передоплати в євро згідно із платіжним дорученням № 43 від 04.12.2006 року за вживаний вантажний автомобіль Volvo FM12 420 6X2.

Відповідно до додатку №1/1 від 03.12.2006 року до договору № 26 від 01.12.2006 року товар вважається доставленим, оскільки ТОВ «Даноша» отримало документ контролю доставки попереднє повідомлення (далі ПП) № 20600000/6/101203 зі штампом Волинської митниці «під митним контролем» від 28.12.2006 року та зі штампом Івано-Франківської митниці «під митним контролем» від 29.12.2006 року.

Даний товар вважається доставленим па митну територію України виходячи із приписів ст.ст. 6, 43 Митного кодексу України.

Одночасно звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.4. договору № 26 від 01.12.2006 року право власності на товар перейшло з моменту фактичної передачі його покупцю, про що свідчить акт прийому-передачі № 1 від 21.12.2006р. відповідно до якою (продавець) данська компанія Autohuset Vestergard A\S передав, а (покупець) ТОВ «Даноша» прийняв у власність один вживаний вантажний автомобіль Volvo FM 12 420 6X2.

Відтак, виходячи з положень п. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, апелянт вважає, що ТОВ «Даноша» 21.12.2006р. стало власником вантажного автомобіля Volvo FM12 6X2, а отже сторони виконали всі умови контракту, поставка відбулась, ТОВ «Даноша» стало власником зазначеного автомобіля.

Митне оформлення даного автомобіля ТОВ «Даноша» не проводило, даний автомобіль знаходився під митним контролем на митній території України, за що ТОВ «Даноша» сплатило митний збір в сумі 25000 грн. згідно рахунка за митно-брокерські послуги від 23.07.2007р. за перебування вантажу під митним контролем (0,01 % пені простою).

Таким чином, на переконання апелянта, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 5, 6, 43 Митного кодексу України, ст. 334 Цивільного кодексу України, абзаци 37 та 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», розділ 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями.

Під час апеляційного розгляду справи представник Калуської ОДПІ заперечив вимоги апелянта, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подвну апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ТОВ «Даноша» в судове засідання апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для нарахування пені було порушення позивачем передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» граничного 90-денного терміну отримання імпортованого товару від контрагента позивача компанії Autohuset Vestergard A/S.

При цьому суд погодився із висновками відповідача про те, що оскільки відповідно до договору № 26 від 01.12.1006 року позивачу належало здійснити 100% передоплати в євро, яка була проведена згідно платіжного доручення № 43 від 04.12.2006 року в сумі 33600 євро, то з огляду на приписи ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті» у даному випадку, граничний термін отримання імпортного товару з урахуванням умов контракту та згідно зазначеної норми Закону становив 04.03.2007 року.

Оскільки здійснення митного оформлення товару, його декларування відповідно до вимог Митного кодексу України є обов'язковою дією митною процедурою, без дотримання якої товари не можуть вважатись ввезеними на митну територію України в розумінні Митного кодексу України, то суд зробив висновок про відсутність підстав вважати, що відбулось переміщення товару через митний кордон України.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Як встановлено судом, за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Калуською ОДПІ було складено акт перевірки №1606/220/32464900 від 13.12.2007 року. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552200/0 від 13.12.2007 року, згідно якого позивачу нараховано пеню за порушення здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі ЗЕД) на суму 64324,73 грн.

Підставою для нарахування пені був висновок працівників контролюючого органу про порушення позивачем передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» граничного 90-денного терміну отримання імпортованого товару від контрагента компанії Autohuset Vestergard A/S, внаслідок чого відповідно до ст. 4 вказаного Закону нараховано пеню у сфері ЗЕД, що оспорюється позивачем у рамках даної справи.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України, а також вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Засвідчення митним органом прийняття товарів до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ч. 2 ст. 72 Митного кодексу України).

Таким чином, на переконання колегії суддів, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що моментом імпорту товару визначається момент перетину товаром митного кордону України, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем».

Тому покликання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40, з яким погодився суд першої інстанції, не відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. N 11/18-5435).

Таким чином, на переконання колегії суддів, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Водночас згідно пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. N 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Відтак жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

Згідно із платіжним дорученням позивача № 43 від 04.12.2006 року данській компанії Autohuset Vestergard A\S за вживаний вантажний автомобіль Volvo FM 12 420 6X2 було здійснено оплату в сумі 33600 євро.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Даноша» отримало документ контролю доставки ПП № 20600000/6/101203 зі штампом Волинської митниці «під митним контролем» від 28.12.2006р., та зі штампом Івано-Франківської митниці «під митним контролем» від 29.12.2006р.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що на товаросупровідних документах міститься відмітка, яка свідчить про перетин імпортованим товаром митного кордону України, а отже поставку товарів на адресу позивача в межах 90-денного строку, то вказані обставини свідчать про безпідставність рішення відповідача № 0000552200/0 від 13.12.2007 року в частині стягнення з позивача пені за порушення терміну здійснення імпортної операції по договору купівлі-продажу № 26 від 01.12.2006 року на суму 64324,73 грн.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання про те, що оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2009 року у справі № 2а-191/08/0970 та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» задовольнити.

Скасувати рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552200/0 від 13 грудня 2007 року в частині стягнення пені за порушення терміну здійснення імпортної операції по договору купівлі-продажу № 26 від 01 грудня 2006 року на суму 64324 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 73 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» 05 (пять) грн. 10 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 02 червня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко