Ухвала суду № 16122856, 17.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. № 8650/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіКушнерика М.П.

суддівПліша М.А., Багрія В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від22.12.2010р. по справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" доДержавної податкової інспекції у м.Рівнепро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.09.2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №000672344/0/23-318 від 13.09.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 58278,11 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року позов задоволено.

Державна податкова інспекція у м.Рівне оскаржила дану постанову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, мотивуючи тим, що судом невірно застосовано до спірних правовідносин норми п.1.8. ст..1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак дійшов безпідставного висновку, проте що в діях позивача відсутній факт наявності порушення, в результаті чого у позивача наявне право на отримання бюджетного відшкодування в сумі 58 278,11 грн. за червень 2010р.

За даними системи співставлення станом на 30.08.2010р відсутня інформація про подану ТзОВ «Онікс союз» іпн.360193026556 зареєстроване платником податків у ДПІ у Печерському районі м.Київ податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та ТзОВ «Агрохімхолдінг» іпн.354290226550 зареєстроване платником податків у ДПІ у Печерському районі м.Київ податкову декларацію з ПДВ за травень 2010р. не визнано як податкова звітність. Таким чином, даними контрагентом не задекларовано податкові зобов»язання з ПДВ по даних операціях.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім інших обов'язкових підстав винищення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Поряд з тим відповідно до п.п.7.7.10. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Таким чином, Закон України „Про податок на додану вартість" передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум де податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основні функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, ще сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно Закону України „Про податок на додану вартість" ТзОВ "Рівнетранссервіс" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню товарів, робіт та послуг для використання у господарській діяльності. При відпрацюванні ланцюгів постачання товарів, робіт та послуг встановлено ряд підприємств - постачальників, по яким не можливо підтвердити включення до податкових зобов'язань сум ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТОВ "Рівнетранссервіс". Такі суми податку на додану вартість відповідно не були сплачені до бюджету.

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою в позові відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 20.08.2010 року по 27.08.2010 року ДПІ у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Рівнетранссервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року, з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закону) та складено акт №1267/1007/23-300/33276798 від 01.09.2010р..

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000672344/0/23-318 від 13.09.2010 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 58278,11 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, відсутня інформація про подані вищеназваними платниками податків - контрагентам позивача декларації з ПДВ за травень 2010 року та на відповідях ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічних перевірок.

Матеріалами справи стверджується, що постачальниками дизельного пального позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити. Контрагенти позивача були і є зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ними податкових накладних, вважається підтвердженим. В документообігу позивача господарські операції з вищеназваними контрагентами належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться. Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит встановлено, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та наступного заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата податку на додану вартість постачальниками дизельного пального у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі№2а-4479/10/1770 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

М.А.Пліш