Ухвала суду № 16122717, 31.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13007/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Усенка В.Г.

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Ком»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Ком»звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, з урахуванням уточнених вимог про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 року № 0006231520/0, від 25.08.2010 року № 00063231520/2 та № 0022331520/0, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким просить відмовити в задоволенні вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а постанова суду-без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Ком»(ідентифікаційний код 36516166), зареєстроване Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією за адресою: 02092, м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, будинок 89-А, квартира 29, та зареєстрований як платник ПДВ у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва 17.07.2009 року.

За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача, податковим органом 27 лютого 2010 року складено Акт перевірки № 1381-15/36516166, яким встановлено, що податкова декларація позивача з ПДВ за листопад 2009 року до податкового органу не подана, а також згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України позивач не відобразив податкові зобовязання з ПДВ по господарських операціях з контрагентами.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006231520/0 від 12.03.2010 року.

В результаті адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом ухвалено рішення від 10.06.2010 року № 14940/10/25-014, яким зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та додатково донараховано 58448,80 грн. штрафних санкцій.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що податкова декларація з ПДВ за листопад 2009 року подана позивачем 22.10.2010 року за вх. № 274333.

Апелянт зазначає, що на підставі п.п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначена декларація не була визнана ДПІ з підстав невідповідності Порядку заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА № 166 від 30.05.1997 року, про що позивачу було надіслано лист-рішення № 837/10/15-411 від 19.01.2010 року.

З матеріалів справи вбачають суперечності у рішенні ДПІ щодо фактичних обставин, повязаних з декларуванням позивачем податкових зобовязань (поданням декларації).

Оскаржувані рішення ДПІ також були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві за результатами якого ДПА у м. Києві ухвалено рішення від 19.08.2010 року № 4317/10/25-114 відповідно до якого оскаржувані рішення залишені без змін.

Дане рішення, також містить суперечливі дані щодо хронології подання декларації та рішень ДПІ щодо її невизнання.

Рішенням ДПІ від 18.08.2010 року № 22079/10/25-014 про внесення змін до рішення про результати розгляду первинної скарги від 10.06.2010 року за № 14940/10/25014, відповідно до якого ДПІ дійшло до висновку про застосування штрафних санкцій відповідно до вимог п.п. 17.1.1. та п.п. 17.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», замість застосування санкцій на підставі п.п. 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У звязку з цим податковим органом скасоване податкове повідомлення-рішення № 0006231520/0 від 12.03.2010 року про визначення податкового зобовязання з ПДВ з основним платежем у розмірі 292242,00 грн. та 58448 грн. штрафних санкцій в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 58448 грн., а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом ухвалено податкові повідомлення-рішення від 25.08.2010 року № 0006231520/2 на суму основного платежу у розмірі 292242 грн. та № 0022331520/0 на суму штрафних санкцій у розмірі 116896,80 грн.

Відповідно до п. 1.11. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Тобто, позивач повинен був сплатити позитивну різницю між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту, визначену у податкові декларації, протягом 10-ти днів після 20 грудня 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 29 грудня 2009 року позивачем складено податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року, та відповідно до штампу податкового органу прийнята 29 грудня 2009 року, в якій задекларовано податкові зобовязання у розмірі 293041 грн., з яких задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 290111 грн. сума, щодо сум якого відповідач не має претензій до позивача по суті задекларованих сум, та сума, що підлягає сплаті до бюджету визначена у розмірі 2930 грн..

Згідно з банківською випискою сума, яка відповідно до зазначеної декларації підлягала сплаті до бюджету у розмірі 2930 грн. була сплачена позивачем 30 грудня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача не встановлено порушень податкового законодавства у звязку із виконання своїх зобовязань перед бюджетом.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, щодо невизнання вищезазначеної декларації податковою звітністю, з наступних підстав.

Листом від 19.01.2010 року № 837/10/15-111 на імя позивача відповідач направив повідомлення, в якому зазначив, що декларація з ПДВ за листопад 2009 року не визнана податковим органом податковою звітністю з тих підстав, що у декларації визначена адреса позивача: м. Київ, М. Раскової 11, однак перевіркою податкової міліції встановлено, що підприємство не знаходиться за наведеною юридичною адресою позивача.

Відповідно до п.п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.

Відповідно до абзацу 5 п.п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізиті, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Згідно з п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (із змінами) та зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 року за № 702/10982 (надалі Порядок), таке звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, декларації з ПДВ за листопад 2009 року, місцезнаходженням позивача є: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 89-А кв. 29, що відповідає адресі позивача, визначеній у спірній декларації.

В декларації міститься адреса, яка відповідає його реєстраційним даним, а отже спірна декларація складена відповідно до вимог законодавства, у звязку з чим підстав для її невизнання у податкового органу не було.

В обґрунтування своїх вимог апелянтом, не надано документів на підставі яких він визначив податкові зобовязання в Акті перевірки, що є підставою для виникнення податкових зобовязань для позивача.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, в свою чергу позивач виконав зобовязання з подання податкової звітності та сплати до бюджету позитивної різниці з ПДВ.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та Закону України «Про податок на додану вартість»правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06.06.2011 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Усенко В.Г.