Ухвала суду № 16122709, 09.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15855/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" червня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Закрите акціонерне товариство «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»(ЗАТ НВК «Гірничі машини») звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ) від 06 жовтня 2010 року № 0000514010/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року № 0000514010/0.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку ЗАТ НВК «Гірничі машини»за результатами якої 20.09.2010 року складено акт про результати документальної невиїзної перевірки з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ПФ Трейдметал України»(ЄДРПОУ 36694225) та ТОВ «Компанія «Міст»(ЄДРПОУ 30455449) №469/40-10/34046713.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 25729537 гривень за травень 2010 року та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року в сумі 4006992 грн, яке виникло у звязку з неподанням до податкового органу декларації з ПДВ за відповідний звітній період підприємств ТОВ «ПФ Трейдметал України», ТОВ «Компанія «Міст».

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 06.10.2010 року №0000514010/0 всього на суму податкового зобов'язання в розмірі 38594306 гривень, у тому числі: основний платіж 25729537 гривень та штрафні (фінансові) санкції 12864769 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що СДПІ не доведене правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.10.2010 року №0000514010/0.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях як у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вищевикладене, особа, яка уповноважена вести облік результатів такої спільної діяльності, може включити суми ПДВ з вартості отриманих нематеріальних активів до складу податкового кредиту за умови наявності податкових накладних, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, та використання таких нематеріальних активів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Так, підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Тобто, на дату, визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Між позивачем та ТОВ «ПФ Трейдметал України»15 грудня 2009 року укладено договір №200-09, відповідно до якого ТОВ «ПФ Трейдметал України»зобов'язане поставити, а ЗАТ НВК «Гірничі машини»зобов'язано прийняти товар та сплатити за нього відповідну суму.

Виконання вищезазначеного договору №200-09 підтверджується податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Актом перевірки встановлено, що у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0%»показників за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 рік у загальній сумі 63080263 гривень встановлено, що значення вказаного показника (з урахуванням даних уточнених розрахунків) сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних наступними контрагентами - постачальниками, встановлено завищення ДП «ДВРЗ»задекларованих показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та 0% всього у сумі 205914 гривень.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинний документ.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п.2.15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи є водночас підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Первинні документи наданні позивачем відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином з наданих позивачем господарського договору, рахунків-фактур, відповідних виписок банку, платіжних доручень, форми № 1ДФ за другий квартал 2010 року, податкових накладних, транспортних накладних вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Підпунктом 7.2.4. пунктом 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.2011 рік ТОВ ПФ «Трейдметал України»є зареєстрованою юридичною особою, а згідно до свідоцтва № 100247342 від 30 вересня 2009 року є платником податку на додану вартість.

Таким чином безпідставно повилання СДПІ на порушення позивачем вимог пп 7.2.4. пунктом 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на неподання податкових декларацій з ПДВ за травень, червень 2010 року контрагентом, оскільки з копії листа ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 18 листопада 2010 року вбачається що податкові накладні ТОВ ПФ «Трейдметал України»за травень, червень 2010 року є дійсними. Сам по собі факт неналежного бухгалтерського обліку контрагента, якщо він доведений апелянтом, не може бути підставою для нарахування ПДВ.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення № 0000514010/0 від 06 жовтня 2010 року СДПІ у м.Києві діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Таким чином, о цінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 10 червня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська