Постанова № 16122345, 12.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12122/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Шостака О.О., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги прокуратури Деснянського району м.Києва, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва та Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих конструкцій»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллерос» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року Державна податкова інспекція у Деснянському районі м.Києва звернулася до суду з позовом, в якому, з посиланням на норми ст.ст. 4, 203, 204, 215, 216, 228 ЦК України, ст. 208 ГК України, просила стягнути з кожного з відповідачів в дохід держави кошти, одержані за нікчемним правочином, у розмірі 8888117грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 жовтня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Вирішуючи справу, суд першої інстанції визнав угоду безтоварною, та дійшов висновку про нікчемність правочину. Водночас наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, судом застосовані не були з посиланням на сплив строків, визначених ст. 250 ГК України.

В апеляційній скарзі позивач та прокурор, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 жовтня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Вимоги, зокрема, вмотивовані неправильним, на думку апелянтів, застосуванням ст. 250 ГК України, з огляду на приписи ст. 258 ЦК України.

В апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять змінити постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 жовтня 2010 року, в частині підстав відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явилися, перевіривши доводи апеляцій за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва та прокуратури Деснянського району м.Києва підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» - відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що між Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллерос»було укладено Договір поставки обладнання та ремонтно-налагоджувальних робіт №17/09. За умовами Договору ТОВ «Веллерос»зобовязане в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»обладнання згідно Додатку №1 до Договору (надалі «продукція»), а КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»зобовязане прийняти та оплатити продукцію.

Податковим органом за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. складено Акт №2957/23-5-30470011 від 30.04.2010р.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що на виконання вищевказаного договору сторонами підписано Акт приймання-передачі поставлених комплектуючих та виконаних робіт від 01.06.2009р. на загальну суму 8888117грн. 00коп.

Проаналізувавши наявні по справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції встановив, що фактично умови договору виконано лише однією із сторін, а саме КП «КЗАБК», яке перерахувало на користь ТОВ «Веллерос»45820800,00грн. як передоплату. Що стосується поставки обладнання й виконання будь-яких ремонтних чи налагоджувальних робіт з боку ТОВ «Веллерос», - вони фактично здійснені не були. Беручи до уваги висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки; свідчення відповідальних осіб сторін та працівників заводу; враховуючи скрутне фінансове становище заводу (простої, відпустки працівникам без збереження заробітної плати, відсутність поставок сировини, природного газу, енергопостачання і т.і.), - суд першої інстанції дійшов висновку про наявність умислу в обох сторін на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Визнаючи операцію безтоварною, суд дійшов висновку і про порушення КП «КЗАБК» норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за такою операцією. Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, суд виходив з конфіскаційного характеру визначених статтею 208 ГК України адміністративно-господарських санкцій, строки застосування яких визначені статтею 250 ГК України. Вважаючи правочин виконаним 01.06.2009р., - суд визнав позовні вимоги заявленими поза межами строків, визначених цією статтею.

Колегія суддів не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції, - з огляду на таке:

Частною 2 статті 72 КАСУ визначено, що обставини, встановлені судом рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, (преюдиційні факти) не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 14.09.2010р. у справі за позовом КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»до ДПІ в Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, встановлено, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Веллерос»податкової накладної, є правомірним і повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому викладений в акті перевірки висновок ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо нікчемності договору про поставку обладнання та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт № 17/09 від 18.03.2009р. є необгрунтованим, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення, - неправомірними.

За приписами статті 254 ч. 5 КАСУ постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення. Виходячи з принципу загальнообов'язковості судових рішень, беручи до уваги, що наведені вище обставини стосуються КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», яке було стороною по справі, - означені вище преюдиційні факти є обов'язковими до врахування колегією суддів при розгляді даної справи.

Зазначеним спростовуються висновки суду першої інстанції про наявність умислу КП «КЗАБК»на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та про порушення цим підприємством норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту. Підприємство діяло як добросовісний платник податків, не обізнаний щодо дефектів у правовому статусі свого контрагента.

Крім того, обчислюючи строки застосування адміністративно-господарських санкцій з 01.06.2009р., суд першої інстанції суперечить власним висновкам про те, що договір з боку ТОВ «Веллерос»фактично виконано не було, - з огляду на що, - на думку колегії суддів, - початок перебігу строку застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді стягнення в дохід держави коштів, одержавних за правочином, вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, слід обчислювати відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України, тобто з дня виявлення порушення. Таким чином, висновки суду першої інстанції про сплив строків, визначених цією статтею, є передчасними і необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Таким чином, з ТОВ «Веллерос»підлягає поверненню на користь КП «КЗАБК»уся сума перерахованої передоплати, а з останнього на користь держави, - з урахуванням ступеню виконання укладеної угоди, - підлягає стягненню усе належне йому на відшкодування отриманого.

Водночас визначення обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за поданою відповідно до КАСУ позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 11 КАСУ). За приписами статті 195 ч. 4 КАСУ, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про стягнення з ТОВ «Веллерос»на користь КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»суми перерахованих як передоплата по договору коштів є предметом іншого судового процесу і у даній справі заявлена не була.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, є, за приписами ст. 202 ч.ч. 3, 4 КАСУ, підставами для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення.

З урахуванням усього викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва та прокуратури Деснянського району м.Києва, скасування постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 жовтня 2010 року з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва та прокуратури Деснянського району м.Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 жовтня 2010 року скасувати.

Позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллерос»про стягнення в дохід держави сум, отриманих за нікчемним правочином, - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»на користь державного бюджету суму коштів, належних йому на відшкодування виконаного від товариства з обмеженою відповідальністю «Веллерос», - у розмірі 8888117,00грн. (вісім мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч сто сімнадцять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: О.О. Шостак

Я.С. Мамчур

Повний текст постанови виготовлено 02.06.2011р.