Постанова № 1612224, 04.03.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-909/08

Категорія:  41Головуючий 1 інстанції -  Яризько В.О.

Суддя  доповідач  -  Мельнікова Л.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2007 року колегія суддів  Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:     

               головуючого судді -  Мельнікової Л.В.

суддів: - Сіренко О.І., Григорова А.М.

при секретареві – Спесивцевої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства  “Гіпротракторсільгоспмаш” до  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання недійсним рішення, -

В с т а н о в и л а:

            Позивач відкрите акціонерне товариство “Гіпротракторсільгоспмаш” (далі ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш”) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним  рішення  № 0000472200/0 від 13.10.2005 року про застосування штрафних фінансових санкцій, посилаючись на те, що підприємством не було допущено порушень ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та оскаржуване рішення прийняте  з порушенням норм права, які регулюють порядок прийняття таких рішень.

            Постановою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2007 року  позовні вимоги  ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” задоволені у повному обсязі.

Будучи незгодним з постанову суду апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм  матеріального права, просить постанову суду  від 09 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

В засіданні колегії суддів представник відповідача підтримав обґрунтування та вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача в засідання колегії суддів, вважають скаргу необґрунтованою, просять залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду,   дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова підлягає   задоволенню, а  постанова господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2007 року скасуванню з підстав порушення норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення питання, що визначається  п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Як встановлено матеріалами справи,  на підставі п. п. “д“ п. 4 та п. 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» Національним банком України позивачеві надана індивідуальна ліцензія № 30 від 25.01.2005 року на розміщення валютних цінностей за межами України, якою, зокрема, в п. 1 (т. 1, а.с. 20-21), визначений перелік операцій, які має право проводити позивач за відкритими з закордонному банку рахунками.

За поданими ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” до територіального управління НБУ у Харківській області та до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова звітами щодо руху коштів на рахунках в російських рублях та білоруських рублях, відкритих в ВАТ “Пріор банк” (Білорусь) вбачається, що 05.07.2005 року підприємство придбало у ВАТ “Пріор банк” 57.600 російських рублів за 4.317.696 білоруських рублів, шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 3021213040016 тип рахунку Г (для нерезидентів), що відкритий в ВАТ “Пріор банк” відповідно до ліцензії НБУ № 30 від 25.01.2005 року, 4.317.696 білоруських рублів на рахунок продавця.

Із заявки на покупку іноземної валюти на позабіржовому ринку б/н від 05.07.2005 року (т. 1 а.с. 50) вбачається, що продавець (ВАТ “Пріор банк”) прийняв зобов’язання 05.07.2007 року перерахувати придбані ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” російські рублі у сумі 57.600 рублів на рахунок ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” у цьому ж банку № 30224213048028, який також був відкритий відповідно до ліцензії НБУ № 30 від 25.01.2005 року.

Аналогічні операції здійснені позивачем 22.07.2005 року (т. 1, а.с. 52-55), сума придбання склала 290.000 російських рублів.

Крім того, протягом липня та серпня 2005 року з поточного рахунку ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” в білоруських рублях, відкритого ВАТ “Пріорбанк” (Білорусь) відповідно до ліцензії НБУ № 30 від 25.01.2005 року, було використано суму коштів більшу, ніж зазначено у п. 1.2.2 даної ліцензії, використано – 56.391.491 білоруських рублів, дозволено – 26.434.430 білоруських рублів.

У період з 26.098.2005 року по 30.09.2005 на підставі наказу № 413 від 26.09.2005 року,   направлення за № 2522 від 26.09.2005 року, фахівцем ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства в частині правомірності розміщення валютних коштів на рахунках відкритих за кордоном ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” за період з 01.02.2005 року по 01.09.2005 року, за результатами якої складений акт № 5121/22-0/00236903 від 04.10.2005 року та встановлений факт здійснення позивачем вищевикладених операцій та порушення умов індивідуальної ліцензії щодо граничного розміру суми кошт, які повинні знаходитися на розрахунковому рахунку № 30224213048028. 

13 жовтня 2005 року начальником ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова,  у тому числі, на підставі ст. 11 Закону України  “Про державну податкову службу в Україні” прийняте рішення про застосування до ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61.579,40 грн. за порушення ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідно до  ч. 4, п. “д” ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” – індивідуальні ліценції видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції та індивідуальної ліцензії потребують операції по розміщенню валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: - відкриття фізичними особами – резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном, - відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками, - відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому п. 5 ст. 1 цього Декрету.

Постановою Правління Національного банку України № 485 від 14.10.2004 року, зареєстрованою Міністерством юстиції України 05.11.2004 року за № 1413/10012, затверджено “Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України“, яке розроблено відповідно до вимог ст.ст. 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та ст.ст. 7, 44 Закону України “Про Національний банк України“.

Пунктом 1.3 цього Положення визначено, що розміщення валютних цінностей на рахунку, це зарахування валютних цінностей на рахунок резидента чи його відокремленого структурного підрозділу, який згідно з законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою, та/або наявність залишку валютних цінностей на рахунку цього резидента (його структурного підрозділу).

Пунктом 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” передбачено, що “незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України”. 

В пункті 2 цієї ж статті йдеться про “міри  відповідальності (фінансові санкції)“.

Абзацом 9 п. 2 ст. 16 цього Декрету визначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням – підпорядкованими йому установами.

Пунктом 3 Указу Президента України від 27.06.1999 року “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного контролю” визначено, що санкції, передбачені ст. 2 цього Указу та п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби – до інших резидентів і нерезидентів України.

З метою виконання Указу Президента України від 27.06.1999  року № 734/99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного контролю” Державною податковою адміністрацією України прийнятий наказ № 542 від 04.10.1999 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 року за № 712/4005, “Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 даного Порядку, - штрафні  санкції  застосовуються  в  кожному виявленому випадку порушення.

            Органи державної податкової служби  застосовують штрафні санкції, визначені в   цьому Порядку, до резидентів і нерезидентів  за  винятком  банків  та  інших  фінансово-кредитних установ.

При  виявлені фактів порушень валютного законодавства службова особа органу  державної податкової служби складає акт документальної перевірки, у якому чітко   викладається  зміст порушення  з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні пункти і статті цих актів. Факти порушень валютного законодавства юридичними особами викладаються у порядку, визначеному наказом   ДПА України від 16.09.2002 року N 429. 

Рішення про застосування штрафних санкцій за наслідками розгляду  матеріалів  перевірки  приймає керівник органу державної податкової служби або його  заступник  за  формою та в порядку, визначеними наказами ДПА України від 21.06.2001 року N 253 “Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України   податкових повідомлень платникам податків” та від 17.03.2001 року N 110  “Про  затвердження Інструкції про порядок  застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”.

У своєму рішенні № 7/рп-2001 від 30.05.2001 року у справі за конституційним зверненням Всеукраїнського акціонерного банку Конституційний Суд України наголосив, що передбачені ст. 38 КУпАП строки “не застосовуються у випадках притягнення юридичних осіб до відповідальності за порушення  валютного чи податкового законодавства“.

З пояснень ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова (т. 1, а.с. 56-57, т. 2. а.с. 10-11) слід, що штрафна (фінансова) санкція рішенням начальника ДПІ від 13.10.2005 року до ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш”  застосована за порушення п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, -  за здійснення перерахування валютних коштів у липні 2005 року з рахунку в білоруських рублях, відкритому за межами України, на інших рахунок, відкритий за межами України в ВАТ “Пріорбанк” (Білорусь).

Пунктом 1 індивідуальної ліцензії № 30 від 25.01.2005 року, що надана ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” визначено, що ця ліцензія надає її власнику право на проведення таких операцій: 1.1.: на рахуноку зараховуються: 1.1.1. Кошти з рахунку в уповноваженому банку (Акціонерний Східно - Український Банк “Грант “), у сумі, що не перевищує протягом кварталу 26.280 російських рублів; 1.1.2. Кошти від нерезидентів України за виконання працівниками власника ліцензії робіт по проектуванню об’єктів, розташованих на території Республіки Білорусь.

Перелік обставин при яких на поточний рахунок позивача можуть бути зарахований валютні цінності є вичерпним.

Колегія суддів вважає, що саме розміщення валютних цінностей відбулось у наслідок здійснення операцій  ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” 05.07.2005 року та  22.07.2005 року, оскільки валютні кошти (білоруські рублі) з поточного рахунку позивача, відкритого у ВАТ “Пріорбанк” (Білорусь) на підставі індивідуальної ліцензії № 30 від 25.01.2005 року, № 3021213040016  останнім були перераховані на поточний рахунок (російські рублі), відкритий у ВАТ “Пріорбанк” (Білорусь) на підставі індивідуальної ліцензії № 30 від 25.01.2005 року, № 30224213048028.

Для здійснення такої разової валютної операції відповідно до вимог ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” потребується індивідуальна ліцензія.

Оскільки позивач не мав можливості здійснити пряме зарахування російських рублів зі свого поточного рахунка в російських рублях на поточний рахунок в білоруських рублях, ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” 05.07.2005 та 22.07.2005 року здійснило операції з продажу (білоруські рублі) та купівлі (російські рублі) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, у наслідок чого сума білоруських рублів (загальна – 26.203.996 рублів) зарахована на поточний рахунок в російських рублях (загальна сума 347.600 рублів після здійснення операції з продажу білоруських рублів та придбання російських рублів).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні операції,  зокрема, - операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Статтею 4 розділу 1 “Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою“, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 року № 950/11230, визначено, що обмін (конвертація) іноземної валюти – це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначені операції, проведені ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” 05.07.2005 та 22.07.2005 року, є операціями з покупки валюти як придбання товару для проведення своєї господарської діяльності, оскільки чинним законодавством не заборонено, у разі, наявності у суб’єкта ліцензії на розміщення валютних цінностей за межами України, проводити обмін на іншу валюту, на яку у нього відкритий рахунок  в установі банку.

Колегія суддів погоджується з думкою позивача стосовного того, що до штрафної (фінансової) санкції застосованої  рішенням органу державної податкової служби за порушення валютного законодавства не застосовуються положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами “  щодо терміну сплати податкового зобов’язання.

Однак, колегія суддів вважає, що це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про застосування до ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61.579,40 грн. за порушення ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки невірне визначення терміну сплати штрафної (фінансової) санкції не спростовує факт наявності правопорушення, окрім того, до позивача не були застосовані наслідки, передбачені  Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами “ за несвоєчасну сплату визначеної суми санкції.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 1, 4 ст. 202 Кодексу  адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення  нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

            Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ВАТ “Гіпротракторсільгоспмаш” свого підтвердження не знайшли та в їх задоволені слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1, п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну  скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова – задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства  “Гіпротракторсільгоспмаш” до  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання недійсним рішення – скасувати.

В задоволені позовних вимог відкритого акціонерного товариства  “Гіпротракторсільгоспмаш” до  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання недійсним, скасування рішення про застосування штрафних (фінансових)  санкцій від 13 жовтня 2005 року № 0000472200/0 – відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду  набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена  в касаційному порядку  безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України  протягом одного місяця.        

Головуючий суддя  -                                         (підпис)                               Л.В. Мельнікова

            Судді                       -                                      (підпис)                             О.І. Сіренко

                                                                                    (підпис)                             А.М. Григоров

            Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2008 року.

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                          Л.В. Мельнікова