Ухвала суду № 16121669, 08.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16544/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Аліменка А.Г., Василенка Я.М,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2011р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 000132/07-20 від 01.07.2010р., №0001320720/1 від 21.07.2010р., та № 0001320720/2 від 13.10.2010р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1430 877, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2011р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за період грудень 2009р. січень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010р. За результатами проведеної перевірки було складено Довідку №172/07-20/30383741, згідно з висновками якої порушень виявлено не було.

Також за результатами своєї господарської діяльності ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»було подано податкові декларації з податку на додану вартість за період з лютого по квітень 2010р.

Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Джі І Фаббрі Едішенз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №309/07-20/30383741 від 18.06.2010р. згідно з яким було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1 та п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення відємного значення в березні 2010 року в розмірі 444155,00 грн. та в квітні 2010 року розмірі 204204 грн., та відповідно до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 732084,00 грн. та в квітні 2010 року на 698793,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, які викладені в Акті перевірки позивач подав Заперечення до акта перевірки №22/06/10 від 22.06.2010р. Відповідач листом від 25.06.2010р. №4586/10/07-20 повідомив ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»про залишення без змін висновків ДПІ в Шевченківському районі м. Києва, зазначених в акті перевірки.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 000132/07-20 від 01.07.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на загальну суму 1430877,00 грн., з якої за березень 2010 року 732084,00 грн. за квітень 2010 року 698793,00 грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, та відповідно до п. 5. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (чинному на момент виникнення правовідносин) оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної скарги Товариства від 08.07.2010р., ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішенням №5253/10/25-026 від 20.07.2010р. залишила без змін податкове повідомлення - рішення та як наслідок прийняла податкове повідомлення-рішення №0001320720/1 від 21.07.2010р.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу №30/07/10 від 30.07.2010 р. на податкове повідомлення-рішення №0001320720/1 від 21.07.2010р. щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Державна податкова адміністрація в місті Києві прийняла рішення №5123/10/25-114 від 27.09.2010р., відповідно до якого скаргу Товариства було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За результатом розгляду повторної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001320720/2 від 13.10.2010р.

В подальшому позивач звернувся зі скаргою за №14/10/10 від 14.10.2010р. на спірні податкові повідомлення рішення до Державної податкової адміністрації України. Рішенням №11719/6/25-0115 від 05.11.2010р. про результати розгляду повторної скарги позивача Державна податкова адміністрація України повідомила про залишення без розгляду скарги підприємства, та про те, що податкове повідомлення-рішення вважається узгодженим і не підлягає адміністративному оскарженню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»є юридичною особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва №39083577 від 31.03.2005р., одним із видів діяльності якої є видання журналів і періодичних публікацій та торгівля такими виданнями.

Сума бюджетного відшкодування сформована позивачем відповідно до Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у звязку із імпортом на митну територію України товарів, а саме іграшок, карток, вкладок, наклейок, дисків, тощо для вкладення їх до відповідних друкованих видань з подальшим експортом, за межі митної території України.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок завищення позивачем відємного значення суми податку на додану вартість в березні 2010 року в сумі 444155,00 грн., в квітні 2010 року в сумі 204204,00 грн. та суми бюджетного відшкодування в березні 2010 року в сумі 732084,00 грн., в квітні 2010 року в сумі 698793,00 грн.

З приводу таких доводів суд апеляційної інстанції зазначає наступне .

Підпунктом 7.2.7 п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 81 Закону України №168/97-ВР, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Одночасно п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлює вимогу, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що всі товари імпортуються позивачем для використання в межах господарської діяльності позивача, виключно для використання в оподатковуваних операціях, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями, бухгалтерською документацією, податковими деклараціями та підтверджено перевірками, відповідно сума сплаченого при імпорті таких товарів податку на додану вартість включається до складу податкового кредиту ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»та відображається в рядках 12.1 (якщо товари призначені для використання в оподатковуваних операціях ) та 13.1 (якщо товари призначені для використання в неоподатковуваних та/або звільнених від оподаткування операціях) податкових деклараціях з ПДВ.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Наказу Державної Податкової адміністрації України від 30.03.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», в рядку 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість відображається сума ПДВ, сплачена митним органам в ціні імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20% та нульовою ставкою.

А в рядку 13.1. відображається сума ПДВ, сплачена митними органам, в ціні імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які не підлягають оподаткуванню та/або звільнені від оподаткування.

Тобто, даною нормою чітко визначено, що в рядках 12.1 та 13.1 податкової декларації з ПДВ зазначаються виключно суми податку, сплачені митним органам. При цьому жодних коригувань цих рядків в залежності від показників інших рядків податкової декларації ні вказаний Наказ, ні будь які інші нормативно правові акти не передбачають.

Як видно з первинних документів, наявних в матеріалах справи позивачем в рядку 12.1 податкової декларації за січень - лютий були відображені суми податку на додану вартість, сплачені при розмитненні імпортованих товарів, 100% яких призначались для подальшого використання в оподатковуваних операціях, а у рядку 13.1 суми податку на додану вартість, сплачені при розмитненні імпортованих товарів, 100% яких призначались для подальшого використання в операціях, які не підлягають оподаткуванню або/та звільнені від оподаткування, отже, колегія судів приходить до висновку, що показники рядків 12.1 та 13.1 зазначених податкових декларацій були відображені правомірно.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)… …та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку… …протягом такого звітного періоду у звязку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу вказаних норм Закону видно, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва під час проведення перевірки помилково зроблено висновок про те, що імпортовані ТОВ «Джі І Фаббрі Едішенз»товари частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, та як наслідок неправомірно прийняті податкові повідомлення рішення № 000132/07-20 від 01.07.2010р., №0001320720/1 від 21.07.2010р., та № 0001320720/2 від 13.10.2010р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1430 877, 00 грн.

Відповідач не надав доказів ні щодо використання позивачем імпортованих товарів частково в неоподатковуваних операціях, ні щодо наміру щодо такого використання.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З матеріалів справи видно, що позивачем на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»були подані до відповідача податкова декларація з ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування та Заява про повернення суми бюджетного відшкодування. В матеріалах справи є всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій з контрагентами за угодами.

Положення пункту 5. 12. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 передбачають, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) до податкової декларації з податку на додану вартість.

Доказів того, що податкові накладні, на підставі яких позивачем до податкового кредиту були включені певні суми, складено без дотримання певних вимог або того, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, на підставі аналізу вказаних правових норм колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум, сплачених митним органам при імпорті відповідних товарів до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, натомість представник позивача обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2011р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді Аліменко А. Г.

Василенко Я.М.