Рішення № 16119373, 24.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2011Справа №5002-1/1889-2011 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК», (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Мар'янівка, вул. ім. 77 дивізії, 12),

про спонукання до повернення майна та стягнення 12006,00грн.

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и:

від позивача ОСОБА_4 представник, дов. від 04.04.2011р.,

від відповідача Кожушко В.М. - керівник,

Суть спору: підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» про спонукання повернути передані на зберігання 70 тон пшениці 4 класу. Також, підприємець просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5580,00грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 6426,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобовязання за договором зберігання в частині повернення пшениці за вимогою поклажодавця.

Відповідач у відзиві на позову заяву підтверджує наявність заборгованості перед підприємцем у розмірі 70 тон пшениці, при цьому звертає увагу про домовленість сторін стосовно повернення пшениці з урожаю 2011року.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року між підприємцем ОСОБА_2 (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» (зберігач) укладений договір зберігання, (аркуш справи 13, далі - договір).

Згідно умов договору поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобовязується зберігати пшеницю 4 класу у кількості 70 тон.

Факт передачі пшениці відповідачу на зберігання не заперечується сторонами.

У пункті 11 договору сторони обумовили строк його дії до 01 серпня 2010 року.

Підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем свого обовязку щодо повернення речі за вимогою поклажодавця.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів та заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором зберігання суду не надано.

В свою чергу, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» визнало наявність заборгованості перед підприємцем ОСОБА_2 в розмірі 70 тон пшениці 4 класу, (аркуш справи 9).

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу, зокрема способом примусового виконання обовязку в натурі.

З урахуванням викладеного вимога підприємця ОСОБА_2 про зобовязання ТОВ «Гермес АРК» повернути 70 тон пшениці 4 класу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з товариства пені в сумі 5580,00грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 ЦКУ правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою вчиняється, також, у письмовій формі.

З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязання відповідача, застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК» відповідальності у вигляді пені є неправомірним.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивач про стягнення з товариства витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 6426,00грн., оскільки застосування судом відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України можливе лише в разі порушення грошового зобовязання.

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 30.05.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК», (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Мар'янівка, вул. ім. 77 дивізії, 12; банківські реквізити: рахунок 26003048657001 у ФАТ «Імексбанк», м. Сімферополь, МФО 308304, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32116165) повернути фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, (АДРЕСА_1; банківські реквізити: рахунок НОМЕР_2 у Красногвардійській філії Ощадбанку №4567, МФО 384157, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пшеницю мяку 4 класу у кількості 70 тон.

В позові про стягнення з ТОВ «Гермес АРК» 12006,00грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес АРК», (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Мар'янівка, вул. ім. 77 дивізії, 12; банківські реквізити: рахунок 26003048657001 у ФАТ «Імексбанк», м. Сімферополь, МФО 308304, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32116165) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1; банківські реквізити: рахунок НОМЕР_2 у Красногвардійській філії Ощадбанку №4567, МФО 384157, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.