Рішення № 16119335, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-7/789-2011

За позовом Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 33433669)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/4, ідентифікаційний код 31816900)

Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1., предст., дов. №24/01-55/2782 від 17.12.2010 р.

Від відповідача - ОСОБА_2., предст., дов. від 04.04.2011 р.

Сутьспору: Сімферопольська міська рада звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” про спонукання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,064 га, розташовану по вул. Лермонтова, 11-17 в м. Сімферополі, шляхом знесення за свій рахунок бетонного та металевого забору, а також розміщених на цій земельній ділянці споруд, будівель та вивозу предметів, розташованих на ній.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем самовільно, без отримання необхідних правовстановлюючих документів, зайнята земельна ділянка орієнтовною площею 0,064 га по вул. Лермонтова, 11-17 в м. Сімферополі, що суперечить статті 125 Земельного кодексу України, у звязку з чим земельна ділянка підлягає поверненню власнику на підставі статті 212 Земельного кодексу України.

У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” повідомило, що при проведенні будівельних робіт, для організації безпечного проходу людей, ним було виконано огородження частини території загального користування (тротуар) шляхом встановлення бетонного та металевого огородження, внаслідок чого, окрім раніше переданої в оренду земельної ділянки, була додаткового зайнята ділянка площею 0,064 га. Позивач зазначає, що в якості компенсації за спричинену шкоду ним були перераховані грошові кошти в сумі 5169,77 грн. у місцевий бюджет м. Сімферополя, а в подальшому встановлена бетонна та металева огорожа була демонтована та перенесена відповідно до меж отриманої оренду земельної ділянки. На підставі цього, ТОВ „УкрБілСвіт” просить відмовити в задоволенні позову.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 05.04.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Статтею 126 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як свідчать матеріали справи, 21.05.2010 р. працівниками Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим була проведена перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” вимог земельного законодавства, за результатом якої був складений відповідний акт №249. В ході перевірки було встановлено, що відповідач при освоєнні земельної ділянки по вул. Лермонтова, 11-17 в м. Сімферополі, переданої в оренду за договором №1694 від 24.11.2008 р., при здійсненні будівництва вийшов за межі відведення, самовільно зайнявши при цьому додаткову земельну ділянку орієнтовною площею 0,064 га під розміщення бетонної та металевої огорожі. На момент перевірки правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені що було кваліфіковано в якості порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Аналогічні обставини були зафіксовані в актах перевірки №366 від 23.06.2010 р. та №436 від 25.08.2010 р.

За результатами перевірок були складені відповідні матеріали адміністративного провадження протоколи про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, приписи про усунення допущень порушень тощо.

Наведені обставини стали підставою для звернення Сімферопольської міської ради до суду в особі Сімферопольської міської ради з проханням зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,064 га, розташовану по вул. Лермонтова, 11-17 в м. Сімферополі, шляхом знесення за свій рахунок бетонного та металевого забору, а також розміщених на цій земельній ділянці споруд, будівель та вивозу предметів, розташованих на ній.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Як вже було вказано вище, документами, що посвідчують право особи на землю, є договір оренди, державний акт на право власності на землю або державний акт на право постійного користування землею.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не були надані суду відповідні правовстановлюючі документи на землю.

В свою чергу, доказами, що підтверджують факт зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем у справі, є складені Управлінням Держземінспекції акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, протоколи про адмінправопорушення та приписи про усунення виявлених порушень.

В пункті 4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 р. N 04-06/15 зазначено, що у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” відсутні як необхідні правовстановлюючі документи на землю, так і рішення органу місцевого самоврядування про вилучення (надання) земельної ділянки. Іншого суду, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, доведено не було.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України закріплено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є заходом правової відповідальності за допущене правопорушення в галузі земельних відносин.

Однак, суд звертає увагу на те, що після виявлення допущених порушень приписи Управління Держземінспекції були частково виконані відповідачем.

Так, з акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства №214 від 18.04.2011 р. вбачається, що частина металевого забору знаходить за межами відведеної ділянки та, окрім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” з тильної сторони спорудженої будівлі розміщена прибудова, яка також знаходиться за межами відведення. Такі саме факти викладені в листі Управління Держкомзему в м. Сімферополі №263/10-01-29 від 18.04.2011 р.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що порушення земельного законодавства були усунені лише частково щодо знесення бетонного забору, у звязку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припинення за відсутністю предмета спору на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, оскільки відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів усунення допущених ним порушень в повному обсязі, суд вважає, що позов в частині спонукання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення металевого забору, а також розміщених на цій земельній ділянці споруд, будівель та вивозу предметів, розташованих на ній, є обґрунтованим.

За таких обставин, вимоги Сімферопольської міської ради підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтіми 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/4, ідентифікаційний код 31816900) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,064 га, розташовану по вул. Лермонтова, 11-17 в м. Сімферополі, шляхом знесення за свій рахунок металевого забору, а також розміщених на цій земельній ділянці споруд, будівель та вивозу предметів, розташованих на ній.

3.В іншій частині провадження у справі припинити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрБілСвіт” (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/4, ідентифікаційний код 31816900) на користь Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 33433669) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 14.06.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.