Рішення № 16119331, 06.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2011Справа №5002-28/1826-2011 За позовом Приватного підприємства «Вектор-9» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 22/9).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Баір» (95015, м. Сімферополь, пер. Бокуна, 32-Г).

Про стягнення 16880,11 грн.

Суддя С.О.Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність № 25 від 16.03.2011 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Приватне підприємство «Вектор-9» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баір» про стягнення основного боргу в сумі 15199,99 грн., пені в сумі 580,93 грн., 20 % річних в сумі 749,59 грн. та інфляційних витрат у сумі 349,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 17/01 від 17 січня 2011 р. в частині оплати за отриманий товар.

Представник відповідача у засідання суду двічі не зявився, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у звязку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2011 року між Приватним підприємством «Вектор-9» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баір» (Покупець) був укладений договір поставки № 17/01 (а. с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується в порядку та на умовах визначених договором поставляти покупцю монокальцій-фосфат та інші кормові добавки, а покупець зобовязується в порядку та на умовах визначених договором, приймати та оплачувати товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки продукції відповідачу підтверджується видатковою накладною № 8 від 17.01.2011 р. (а. с. 13) на суму 15199,99 грн. з відміткою покупця про отримання товару.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється в безготівковій формі в національній валюті України протягом 10 ( десяти) календарних днів з дати отримання товару, якщо інший строк письмово не погоджений сторонами.

Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

В порушення умов договору відповідач кошти за поставлений товар не сплати, у звязку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 15199,99 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення боргу за договором поставки № 17/01 від 17.01.2011 р. у розмірі 15199,99 грн. підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що відповідач не оплатив товар у належний строк, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 580,93 грн. за період з 28.01.2011 р. по 27.04.2011 р.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 договору, за порушення строку оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої у встановлений термін суми.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, суд знаходить його вірним, у звязку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 580,93 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 20 % річних в сумі 749,59 грн. та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 349,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.4 договору, якщо покупець порушив строки оплати за товар, то на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 20 % річних.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 20 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 06.06.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 10.06.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баір» (95015, м. Сімферополь, пер. Бокуна, 32-Г, код ЄДРПОУ 23444627) на користь Приватного підприємства «Вектор-9» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 22/9, код ЄДРПОУ 33081998) основний борг у сумі 15199,99 грн., пеню у сумі 580,93 грн., 20 % річних у сумі 749,59 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 349,60 грн., державне мито в сумі 169,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.