Рішення № 16119325, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-11/1365-2011 За позовом Заступника прокурора м. Сімферополя, (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11) в інтересах держави в особі: Сімферопольської міської ради, (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15);

до відповідачів 1) Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51);

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

про визнання недійсним договору.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача не зявився;

від відповідача 1) не зявився;

2) ОСОБА_2, представник, дов. від 04.05.2011 р.

від прокуратури Коноваленко А.В., посвідчення №10133;

Сутьспору:

Заступник прокурора м. Сімферополя, в інтересах держави в особі: Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідачів 1) Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, м. Сімферополь; 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Сімферопольський район, с. Українка про визнання недійсним договору про спільне співробітництво від 01.04.2010, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром.

Суд В обґрунтування заявлених вимог, заступник прокурора посилається на те, що даний договір укладено з метою приховати інший правочин договір оренди земельної ділянки. Зокрема, прокурор вказує, що відповідно до укладеного сторонами договору, перший відповідач зобовязується передати другому відповідачу земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. При цьому, укладений договір, який фактично є договором найму земельної ділянки, суперечить ст.ст.12,124,125,126 ЗК України, п.5 ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування”та порушує права власника відповідної земельної ділянки територіальної громади, повноваження якої здійснює позивач. Відповідна земельна ділянка, як стверджує прокурор, у встановленому порядку у власність та користування другого відповідача не передавалась.

Другий відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечувала, по мотивам, викладеним у відзиві.

Представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Перший відповідач явку своїх повноважних представників в судове засідання 09.06.2011р. не забезпечили; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкладення розгляду справи замовленою кореспонденцією.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважних представників відповідачів за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що відповідачі про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомили, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та другого відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010р. між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, укладено договір про спільне співробітництво (а.с.7-8).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони домовились про організацію спільного співробітництва в сфері впорядкування та розвитку інфраструктури на займаній Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром території для досягнення наступних цілей:

-поліпшення екологічного стану на займаній сторонами території;

-поліпшення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 якості послуг, які надаються відвідувачам Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру;

-посилення контролю за технічним станом атракціонів та торгівельних пунктів;

-розвитку інфраструктури території займаної сторонами;

-організація робіт щодо впорядкування території, займаної сторонами.

Предметом спору у даній справі є недійсність вищевказаного договору. Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що відповідний договір укладено сторонами з метою приховати іншу угоду про оренду земельної ділянки і, оскільки така угода суперечить чинному законодавству, вона є недійсною.

Посилання прокурора у поданій позовній заяви на те, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству є обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобовязуються діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. При цьому, спільна діяльність може здійснюватись на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників.

Згідно ч.2 ст.1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у т.ч. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Між тим, аналіз прав та обовязків, які виникають відповідно до спірного договору, свідчить про те, що у сторін в силу факту укладення такого договору виникають права на обовязки, які не характерні для договору відповідного виду про спільну діяльність.

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до умов договору має право на розміщення майна на території, що зайнята Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром (п. 4.1.4. договору).

Отже, даний договір передбачає користування другим відповідачем територією першого відповідача.

Крім того, другий відповідач, за умовами такого договору, зобовязаний вносити грошові вклади не у спільну діяльність, а першому відповідачу (п.4.2.1 договору). При цьому, відповідні грошові кошти, як видно з п.6.2 договору, передаються у власність першому відповідачу (п.6.2 договору).

Так, згідно п. 6.2 договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 для забезпечення виконання умов Договору надає грошові кошті у розмірі 700 грн. в місяць, які передаються у власність Сімферопольському дитячому оздоровчо-екологічному центру. Грошові кошти вносяться на розрахунковий рахунок Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру не пізніше 05 числа відповідного місяця, що слідує за розрахунковим; грошові кошти можуть бути внесені авансом за весь строк дії даного договору.

Таким чином, зазначений договір фактично містить зобовязання другого відповідача перед першим відповідачем щодо здійснення ним оплати. Разом з тим, в силу договору про спільну діяльність вклади сторін вносяться у спільну діяльність, а не певній стороні договору.

Зокрема, в силу ст.1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобовязання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч.1 ст.1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом; внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Крім того, за змістом ст.1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові звязки; вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин; грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Договором визначено, що перший відповідач забезпечує трудову участь персоналу для виконання такого договору (п.3.2.3), однак, у чому полягає така трудова участь сторони у договорі не визначено; грошова оцінка внеску першого відповідача, а саме його трудової участі, не встановлена сторонами.

Також, сторони договору передбачили, що перший відповідач має право на отримання оплати виконаних робіт (п.3.1.3 договору). Разом з тим, виникнення зобовязання виконувати певні роботи та зобовязання іншої сторони їх оплачувати взагалі не характерне для договору спільної діяльності.

Умовами укладеного сторонами договору передбачено виникнення зобовязання у другого відповідача своєчасно та у повному обсязі сплачувати рахунки комунальних послуг (п.4.2 1 договору); однак зобовязання першого відповідача щодо понесення витрат та збитків договором взагалі не передбачено. При цьому, п.3.1.2 такого договору визначено, право першого відповідача на компенсацію заподіяної другим відповідачем шкоди (одним із способів відшкодування шкоди, в силу ч.1 ст. 1192 ЦК України є відшкодування збитків).

Між тим, в силу ст.1137 ЦК України, порядок відшкодування витрат і збитків, повязаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно; умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Отже, аналіз умов такого договору дозволяє зробити висновок, що за своєю правовою природою відповідний договір не можна віднести до договору про спільну діяльність, хоч він так названий відповідачами у справі.

Поряд з цим, виникнення у другого відповідача права на розташування майна на території, яку займає перший відповідач (фактично право володіти та користуватись відповідною територією), а також виникнення у нього обовязку оплачувати грошові кошти, які переходять у власність першого відповідача, у строк, визначений п.6.2 договору, наявність зобовязання другого відповідача щодо відшкодування комунальних послуг свідчать про виникнення у сторін в силу такого договору зобовязань з оренди, обєктом якої є територія, яку займає перший відповідач, а фактично - земельна ділянка. При цьому, виникнення відповідних зобовязань другого відповідача кореспондується з виникнення у першого відповідача права вимагати виконання такого договору (п.3.1.1). Крім того, висновок щодо виникнення між сторонами в силу факту укладення такого договору відносин з оренди, також ґрунтується на підтвердженні фактичного виконання зобовязання першого відповідача надати у володіння та користування другого відповідача відповідну територію - земельну ділянку, яке сторони у договорі у письмові формі не визначили, однак, за відсутності відповідного зобовязання не можливо виникнення відповідного права другого відповідача на розташування свого майна на такій території (п.4.1.4 договору).

Факт надання території для розміщення майна другого відповідача підтверджується перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель складено акт від 18.05.2011р., відповідно до якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на території Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру використовується земельна ділянка 0,0584 га під розташування торгівельної палатки (а.с.47-48).

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про оренду землі” обєктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Земельна ділянка, що передана у користування фізичної особі-підприємцю Петруняк Інні Вікторівні і на якій розташований Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр, розташована у адміністративних межах м. Сімферополя, що підтверджено Управлінням земельних ресурсів Сімферопольської міської ради (а.с.48) та викопіюванням із плану і, в силу п.12 Перехідних положень ЗК України, знаходиться у розпорядженні Сімферопольської міської ради, зважаючи на те, що розмежування земель державної та комунальної власності не проводилось. При цьому, Управління земельних ресурсів Сімферопольської міської ради повідомило, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку Сімферопольському дитячому оздоровчо-екологічному центр Сімферопольської міської ради не видавались; відповідні рішення про надання в оренду, постійне користування або у власність ні першому відповідачу, ні будь-яким іншим особам не видавались.

Відповідно до ст. 6 ЗУ “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є субєктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належать: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 124, 125, 126 ЗК України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 7 ст.179 ГК України, передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи відсутність у першого відповідача права розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, а також відсутність у нього правовстановлюючих документів на таку земельні ділянку, спірний договір є таким, що суперечить вищевказаним нормам, які визначають повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у т.ч. передачу їх у володіння та користування на умовах оренди.

В силу чч.2,3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, заявлені прокурором позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірний договір визнання недійсним, у звязку з недотриманням сторонами під час його укладення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Судові витрати у вигляді оплати позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає рівними частинами на відповідачів по справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повний текст рішення складено 09.06.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір від 01.04.2010р. про спільне співробітництво, укладений між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, (95000, м.Сімферополь, пр.Кірова, 51, ЄДРПОУ 13779485) в дохід Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31115095700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, 22090200, ЗКПО 34740405) 42,50 грн. державного мита.

4. Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, (95000, м.Сімферополь, пр.Кірова, 51, ЄДРПОУ 13779485) до Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31214264700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), в дохід Державного бюджету, м.Сімферополь, (р/р 31115095700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, 22090200, ЗКПО 34740405), 42,50 грн. державного мита.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31214264700002 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.