Рішення № 16119323, 09.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2011Справа №5002-29/1854.1-2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”(01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком”(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2, ідентифікаційний код 22236588);

До відповідача Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Поштамту Центру поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ “Укрпошта”(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 1, ідентифікаційний код 01185562);

про стягнення 33 240,23 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1., представник, довіреність №12-43 від 04.01.2011р.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Поштамту Центру поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ “Укрпошта” у якому просить стягнути з відповідача 33 240, 23 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна №258-01/181-34, укладеного 01.06.2006 р. із позивачем, не було повернуто майно, внаслідок чого відповідач порушив умови договору та статті 785, 599 Цивільного кодексу України, статті 173,216 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

15.10.2010р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 33164,27грн. за період з 02.09.2009р. по 12.10.2010р.

Судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.11.2010 р. у справі №5002-32/4433-2010 Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” був задоволений частково; стягнуто з Українського державного підприємства поштового звязку “Укрпошта” в особі Поштамту Центру поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” 30190, 16 грн. неустойки, 301, 90 грн. державного мита та 214, 84 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Поштамт Центр поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року рішення господарського суду АР Крим від 01.11.2010 року у справі №5002-32/4433-2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року касаційну скаргу Поштамту Центру поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ «Укрпошта» задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року і рішення господарського суду АР Крим від 01.11.2010 року у справі №5002-32/4433-2010 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справу передано на розгляд судді Башилашвілі О.І. з привласненням нового номеру 5002-29/1854.1-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.05.2011р. справу №5002-29/1854.1-2011 прийнято суддею господарського суду АР Крим Башилашвілі О.І. до свого провадження з призначенням розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін на 23.05.2011р.

У судовому засіданні 23.05.2011р., за результатами якого оголошено перерву у судовому засіданні в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, позивач надав письмові пояснення у справі вих. №09/376 від 23.05.2011р., згідно з якими пояснив природу правовідносин, що виникли між сторонами у справі та звернув увагу суду на рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2010р. у справі №2-1/603-2010р., яке набрало законної сили і на яке слід звернути увагу при винесенні рішення у даній справі.

19.05.2011р. до канцелярії господарського суду АР Крим від відповідача надійшли пояснення у справі вих. №25-12-2295 від 17.05.2011р., згідно з якими відповідач просить в задоволенні позову позивачеві відмовити повністю, у звязку з пропуском строку позовної давності.

У судовому засіданні 23.05.2011р. відповідач підтримав заявлені вимоги, викладені письмово в поясненнях у повному обсязі та наполягав на відмові позивачеві у позові.

У продовжене судове засідання 09.06.2011р. позивач явку свого представника не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

07.06.2011р. від відповідача до канцелярії господарського суду АР Крим надійшли пояснення у справі вих. №25-12-2544 від 03.06.2011р., згідно з якими відповідач проти позову заперечує, за мотивами, викладеними в них.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував за мотивами викладеними у письмових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду від 07.06.2011р. та наполягав на відмові позивачеві в задоволенні позову у повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, позивач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника позивача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

встановив:

Cкасовуючи рішення господарського суду АР Крим від 01.11.2010р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. у даній справі Вищий господарський суд України в своїй постанові від 30.03.2011р. звернув увагу на те, що при вирішенні даного спору судами були неповно зясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору тому при новому розгляді справи необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, обєктивно зясувати всі обставини справи, надати обєктивну оцінку доказам, які мають значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, врахувавши правову природу неустойки, необхідно встановити в якій частині вимоги позивача предявлені в межах строку позовної давності та підлягають захисту відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Судом встановлено, що 01.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” (Орендодавець) та Українським державним підприємством поштового звязку “Укрпошта” в особі Поштамту Центру поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ “Укрпошта”(Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 258-01/181-34 (далі договір, т.1 а.с. 11 -17).

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване в АР Крим, Білогірський р-н, смт. Зуя, на 1 поверсі 2-поверхового будинку № 43 по вул. Шосейній, загальною площею 189, 3 кв.м.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням Акту приймання-передачі.

01.06.2006р. між сторонами підписаний відповідний акт приймання-передачі майна, що є додатком №1 до договору №258-01/181-34 (т.1 а.с. 18).

Строк дії договору встановлено пунктом 12.1 Договору, а саме договір набирає чинності від дати підписання та діє з 01.06.2006р. до 31.05.2007р.

У звязку із відсутністю заперечень строк дії договору продовжувався до 31.05.2009р., що не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи № 2-1/603-2010.

Рішенням Господарського суду АР Крим у справі № 2-1/603-2010, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2010р. зобовязано Українське державне підприємство поштового звязку “Укрпошта” в особі ПоштамтуЦентру поштового звязку № 1 Кримської дирекції УДППЗ “Укрпошта” усунути перешкоди у користуванні позивачем майном, що розташоване в Білогірському районі, смт. Зуя, на 1 поверсі двоповерхового будинку № 43 по вул. Шосейній, загальною площею 189, 3 кв.м. шляхом повного звільнення.

Пунктом 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що вказано в пункті 2 вищезазначеної статті. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Оскільки на момент закінчення строку дії договору оренди орендодавець орендоване приміщення не звільнив, продовжував ним користуватися, то позивач нарахував відповідачеві 33164, 27 грн. неустойки за період з 02.09.2009р. по 12.10.2010р.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата за перший місяць, тобто за червень 2006р. становить 689, 76 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування на індекс інфляції за поточний місяць за винятком випадків дефляції.

Таким чином розмір орендної плати за травень 2009р. - останній місяць дії договору оренди, з урахуванням коригування на індекс інфляції за поточний місяць, складає 1152, 62 грн.

Подальше індексування розміру оплати не проводиться, у звязку з закінченням строку дії договору, тобто його умови припинили свою дію.

Отже, на момент припинення договору вартість одного дня користування обєктом становила 37, 18 грн.

Позивач, заявляючи позов, визначив період нарахування неустойки з 02.09.2009р. по 12.10.2010р., що становить 406 днів.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи, надавши обєктивну оцінку доказам в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, які мають юридичне значення для її розгляду, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України)

За змістом вказаних норм наймодавець має право на стягнення неустойки в зв'язку з неповерненням предмету найму протягом всього часу прострочення в межах строку позовної давності, що встановлений у ст. 258 ЦК України та становить один рік для вимог про стягнення неустойки.

Судом встановлено, що орендар продовжував користуватись орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, отже у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилаючись на сплив строку позовної давності, просить застосувати дані норми права та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, згідно пункту 2.3 договору майно, передане орендареві, повертається орендодавцю не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за актом передачі-приймання, звіреним з актом приймання передачі майна, зазначеним у пункті 2.1 договору, разом з отриманим від орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, невідємними від обєкта оренди.

Таким чином, перебіг строку позовної давності починається з моменту закінчення строку дії договору - 31.05.2009р. додавши десять днів, тобто з 11.06.2009р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тобто, враховуючи вищевикладене, у позивача виникло право на нарахування неустойки за період з 11.06.2009р. протягом одного року до 10.06.2010р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем нарахована сума неустойки за період з 02.09.2009р. по 12.10.2010р.

Таким чином, з урахуванням визначення позивачем періоду нарахування неустойки, не виходячи за межі повноважень суду передбачених ст. 54 ГПК України, нарахування неустойки можливе лише за період з 02.09.2009р. по 10.06.2010р.

Однак, позивачем подано позов до суду лише 03.09.2010р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 67), тобто з пропуском строку позовної давності.

Тому на думку суду, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ “Укртелеком” не підлягають задоволенню, у позові слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.