Рішення № 16119273, 06.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2011Справа №5002-33/1708-2011 за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, 3-А, м.Сімферополь, 95026)

до відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-38» (вул.Трубаченко, 23, м.Сімферополь, 95000)

про стягнення 71264.06 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н, ОП «Кримтеплокомуненерго».

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 05.06.2010 р., ВАТ «Пересувна механізована колона-38».

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-38», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 71264.06 грн., у тому числі заборгованість за теплопостачання 61121.60 грн., інфляційні витрати 6458.92 грн., 3% річних 2192.06 грн. та пеню 1491.48 грн.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором про постачання теплової енергії № 1096 від 02 січня 2008 року та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 532, 549, 624, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 197, 198, 218, 232, 234 Господарського кодексу України.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення 61121.60 грн. заборгованості за договором, в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені відповідач просив відмовити. Крім того, відповідач просив розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців (а.с. 107).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

02 січня 2008 року між орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (продавець) та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 38» (покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1096 (а.с. 6-9).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобовязання продати покупцю теплову енергію у вигляді опалювання, вентиляції, технології та підігріву гарячої води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурних графіків, а покупець зобовязався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам та в передбачені договорами строки. Сторони також зобовязалися керуватися Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», а також іншими актами діючого законодавства України та АР Крим.

Теплова енергія надається покупцю відповідно до «Відомостей по будівлям (спорудам) та потребам в тепловій енергії покупця» (додатки до договорів № 1), якими передбачений центральний, якісний регульований відпуск теплової енергії відповідно до графіку зміни температури води у залежності від температури зовнішнього повітря (пункт 2.1 договору).

Фактичне споживання теплової енергії по приладам обліку тепла підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками двох сторін та наданої споживачем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, та є невідємною частиною договорів. У разі ненадання споживачем актів-довідок у встановлений строк або відмові від підписання таких актів, продавець має право провести розрахунок споживання опалювальної енергії по проектним паливним навантаженням без наступного перерахунку (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі.

З матеріалів справи вбачається, що поставка теплової енергії відповідачу здійснювалася за тарифами, встановленими та затвердженими рішеннями та розпорядженнями Ради міністрів АР Крим та Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 78-80).

На виконання умов договору, відповідно до яких підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунок продавця, останнім, на адресу відповідача були направлені рахунки за надані послуги з теплопостачання (а.с. 30-58).

Позивач стверджує, що відповідачем оплата послуг з теплопостачання здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 01 листопада 2008 року по 28 лютого 2011 року за ним склалась заборгованість в розмірі 61121.60 грн.

У звязку з тим, що оплата за отримані послуги теплопостачання відповідачем проведена не була, це зявилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з невиконанням зобовязання за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі - Правила).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобовязання продати покупцю теплову енергію у вигляді опалювання, вентиляції, технології та підігріву гарячої води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурних графіків, а покупець зобовязався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам та в передбачені договорами строки.

Також, відповідно до пункту 3.2.2 договору покупець зобовязався додержуватися умов та порядку оплати спожитої теплової енергії в обємах та в строки, передбачені даним договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі.

Однак, як стверджує позивач, отримана відповідачем теплова енергія була оплачена ним лише частково, в результаті чого за період з 01 листопада 2008 року по 28 лютого 2011 року за ним склалась заборгованість в розмірі 61121.60 грн., що підтверджується довідкою про нарахування та взаєморозрахунки за теплову енергію, наданою позивачем (а.с. 10).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обовязку оплачувати отримані послуги.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 61121.60 грн. відповідачем суду не представлено.

При цьому, представник відповідача в процесі розгляду справи не заперечував проти наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 61121.60 грн. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати 6458.92 грн., 3% річних 2192.06 грн. та пеню 1491.48 грн.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (а.с. 13) за договором купівлі-продажу, відповідно до якого розмір інфляційних витрат складає 6458.92 грн.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 6458.92 грн. інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 2192.06 грн.,

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем (а.с. 15), який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2192.06 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1491.48 грн. пені.

Відповідно до пункту 7.2.1 договору за несвоєчасні розрахунки за поставлену покупцю теплову енергію, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Так, відповідно до розрахунку наданому позивачем (а.с. 14) розмір пені, нарахованій на суму заборгованості складає 1491.48 грн.

Судом перевірений наданий розрахунок, який складений вірно, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1491.48 грн. пені також підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 1.2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (пункт 2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України).

В обґрунтування клопотання про розстрочення рішення суду, відповідач посилається на те, що заборгованість за теплову енергію склалась внаслідок неоплати мешканцями гуртожитку, які є споживачами за договором № 1093 від 02 січня 2008 року, вартості теплової енергії в повному обсязі та в строки, передбачені договором. Крім того, сплата заборгованості перед позивачем ускладнюється тим, що підприємство не веде господарської діяльності та не має інших джерел для погашення заборгованості за населення.

Однак, суд не вважає зазначені відповідачем обставини такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», відповідно до пункту 10 якої - при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України та статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Однак, в даному випадку такі обставини у відповідача відсутні.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, порушення мешканцями гуртожитку свого обовязку щодо оплати опалення та відсутність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки, скрутне фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось обєктивних, незалежних від відповідача обставин.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24 березня 2009 року у справі № 10/1994, від 12 листопада 2008 року у справі № 8/211-08, від 20 березня 2007 року у справі № 16/242/06 та від 17 липня 2008 року у справі №7/311, в яких зазначено, що заборгованість перед відповідачем інших осіб, його тяжкий фінансовий стан за змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України не є винятковими обставинами та підставами для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Дана позиція Вищого господарського суду України також підтверджується постановами від 26 серпня 2008 року № 9/262-06, від 04 листопада 2008 року № 13/295-07, від 30 жовтня 2008 року № 5/370-07, від 30 жовтня 2008 року № 5/369-07, від 18 червня 2008 року № 3/344, від 01 жовтня 2008 року № 9/366, від 17 грудня 2008 року № 4/1073-10/163.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем при оплаті ним державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-38» (вул. Трубаченко, 23, м. Сімферополь, 95000, р\р 26009134243011 в філії ВАТ «МКБ» КРД, МФО 384685, ЄДРПОУ 00415161) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, р\р 260363001770 в філії ФКРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) 61121.60 грн. заборгованості, 6458.92 грн. інфляційних витрат, 2192.06 грн. 3% річних, 1491.48 грн. пені, 712.64 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В задоволенні клопотання відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-38» про надання розстрочки виконання рішення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.