Рішення № 16119272, 06.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2011Справа №5002-33/1746-2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім» (вул. Автомобілістів, 4, м. Сімферополь, 95033)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ніка» (вул. Київська, 73, оф. 518, м. Сімферополь, 95000; квар. Нижній, буд. 111, с. Чистеньке, Сімферопольський р-н)

про стягнення 10000.00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 30.03.2011 р., ПАТ «Сімферопольський райагрохім».

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Агро-Ніка».

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Сімферопольський райагрохім» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ніка», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 10000.00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежною оплатою відповідачем вартості отриманого ним товару та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, Цивільного кодексу України та статті 181, 193 Господарського кодексу України.

В судове засідання відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, 31 травня 2011 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 80).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи протягом вересня-жовтня 2008 року позивачем, публічним акціонерним товариством «Сімферопольський райагрохім», на адресу відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ніка», був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними № 386 від 26 вересня 2008 року на суму 25000.00 грн. (а.с. 11), № 422 від 02 жовтня 2008 року на суму 17500.00 грн., № 494 від 21 жовтня 2008 року на суму 25000.00 грн. (а.с. 10).

Так, позивачем було поставлено відповідачу рибопродуктів на загальну суму 67500.00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, лише в розмірі 57500.00 грн., у звязку з чим за ним склалась заборгованість по вищезазначеним видатковим накладним в сумі 10000.00 грн.

14 лютого 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість в семиденний строк (а.с. 13), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Зазначене зявилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з неналежним виконанням зобовязань, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усній правочин щодо купівлі-продажу товару.

Так, вчинення сторонами такого правочину підтверджується накладними (а.с. 10, 11), а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 12).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, оплату отриманого товару в строк, який вказаній в видаткових накладних не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією про оплату заборгованості за видатковими накладними, однак відповідачем зазначені вимоги не виконані, оплата не проведена.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем надано не було.

Крім того, з відзиву на позов вбачається, що відповідачем визнані позовні вимоги (а.с. 80).

Частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Судом перевірені повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позову (а.с. 82).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10000.00 грн.

Судові витрати, повязані з оплатою держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ніка» (вул. Київська, 73, оф. 518, м. Сімферополь, 95000; квар. Нижній, буд. 111, с. Чистеньке, Сімферопольський р-н, ЄДРПОУ 32503064) на користь публічного акціонерного товариства «Сімферопольський райагрохім» (вул. Автомобілістів, 4, м. Сімферополь, 95033, ЄДРПОУ 05489750) 10000.00 заборгованості, 102.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.