Рішення № 16119258, 12.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2011Справа №5002-1/858-2011 за позовом Національного інституту винограду і вина «Магарач», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31),

до відповідача Селянського фермерського господарства «Нектарин», (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Марянівна, вул. Сонячна, 6),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Контрольно-ревізійного відділу у Красногвардійському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, (97000, АР Крим, смт. Красногвардійське, вул. Советська, 11),

про стягнення 32129,38 грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1 представник, дов. №22-2/41 від 18.01.2011р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Національний інститут винограду і вина «Магарач» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Селянського фермерського господарства «Нектарин» про стягнення заборгованості в сумі 18937,20 грн., пені в розмірі 6154,58 грн., 3% річних в розмірі 1278,80 грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5758,80 грн. Також, позивач просить розірвати укладений у 2004 році між сторонами у справі ліцензійний договір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за ліцензійним договором від 2004 року в частині своєчасної виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Третя сторона жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловила.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з Селянського фермерського господарства «Нектарин» пеню в сумі 1494,21грн., річні в сумі 1278,80 грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5758,80грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення розміру позовних вимог, оскільки це не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Також, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У 2004 році між Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (ліцензіар) та Селянським фермерським господарством «Нектарин» (ліцензіат) укладений ліцензійний договір на використання сортів винограду селекції позивача, (аркуш справи 14-17, далі - договір).

Відповідно до розділу 2.1 договору ліцензіар на умовах, передбачених цим договором, надає ліцензіату на час строку його дії невиключне право на використання сортів винограду селекції ІВіВ «Магарач».

Згідно пункту 5.1 договору, ліцензіат щорічно виплачує ліцензіару 8% від реалізації саджанців й живців сортів, що культивуються.

У розділі 7 договору сторони обумовили строк його дії 15 років з дати його підписання.

В ході проведеної Контрольно-ревізійним відділом у Красногвардійському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим перевірки діяльності позивача та зустрічної перевірки ліцензійної діяльності відповідача встановлено, що Селянським фермерським господарством «Нектарин» реалізовано саджанців селекції позивача на загальну суму 285717,00грн., (аркуш справи 32).

З урахуванням часткової сплати відповідачем передбачених ліцензійним договором виплат в сумі 3920,00грн. (податкова накладна аркуш справи 34), заборгованість останнього перед Національним інститутом винограду і вина «Магарач» становить 18937,20грн.

Неодноразово позивачем на адресу Селянського фермерського господарства «Нектарин» направлялись претензії з вимогою погасити суми боргу, (аркуш справи 21,23,26).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відомостей щодо розгляду вищевказаної претензії.

За загальним правилом, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу та іншого закону.

При цьому, у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір, (частина 3 статті 1109 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, у пункті 5.1 ліцензійного договору сторони обумовили розмір плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема 8% від реалізації саджанців й живців сортів, що культивуються

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором поставки суду не надано.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого Селянське фермерське господарство «Нектарин» визнало наявність заборгованості перед ІВіВ «Магарач» в сумі 18937,20грн.

Втім, позивачем до матеріалів справи додано підписану обома сторонами додаткову угоду до ліцензійного договору від 2004 року, у якій останні дійшли згоди про розірвання з березня 2011року ліцензійного договору та виплату відповідачем заборгованості до 01.10.2011р.

Зазначене й стало підставою для звернення інституту із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши представлені позивачем документи, враховуючи, що його дії не суперечать законодавству та не порушують будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти та задовольнити заяву про зменшення позовних вимог, що тягне припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 18937,20грн. та розірвання ліцензійного договору.

Стосовно вимог позивача про стягнення річних, витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та пені, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Також, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені в розмірі 1494,21грн., річних в розмірі 1278,80грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5758,80грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судом відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 18.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Нектарин», (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Марянівна, вул. Сонячна, 6, банківські реквізити: рахунок 26005327077001 в КРУ Приватбанк, м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25141144) на користь Національного інституту винограду і вина «Магарач», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31; банківські реквізити: рахунок 35222001000469 ув УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00334830) пеню в розмірі 1494,21грн., річні в розмірі 1278,80грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 5758,80грн., державне мито в сумі 85,50грн. та 62,66грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.