Рішення № 16119220, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-19/1490-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське», АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове (ідентифікаційний код 31680841)

про стягнення 77315,98 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2. представник, дов. № 5457 від 13.05.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_3 представник, дов. № 26/4 від 26.04.2011 р.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське», згідно якого просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість с урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 53629,48 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 5982, 90 грн., штраф за порушення п.5.2 Договору в сумі 12866 грн., штраф за порушення п.6.3 Договору в сумі 4837, 60 грн.

30.05.2011 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 123632,98 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.06.2011 р. зустрічну позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» повернуто без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача усно підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Також надав суду клопотання з проханням розглянути справу за наявними документами у матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених у відзиві. Посилалась на ту обставину, що позивач взяті на себе зобовязання за договором виконав не в повному обсязі, порушив п.3.1.3 Договору, у звязку з чим просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представникам сторін розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (Замовник) укладено договір про надання механізованих послуг із збирання сільськогосподарських культур комбайнами (а.с.8-11).

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець надає послуги із збирання рису двома зернозборочними комбайнами, а Замовник приймає та розраховується за надані послуги на умовах, передбачених даним Договором. Виконавець зобовязується провести виконання своїх зобовязань за даним Договором в період з 05.09.2010 р. по 25.09.2010 р. двома комбайнами, а період з 26.09.2010 р. по 10.10.2010 р. одним комбайном.

Сторони домовились, що в сезоні 2010 р. Виконавець надасть послуги із збирання в наступному обсязі: найменування культури рис, площа поля 350 га, строк початку та закінчення збирання з 05.09.2010 р. по 10.10.2010 р. Всього 350 га (п.с.2.1 Договору).

Згідно п.3.1.3 Виконавець зобовязаний інформувати Замовника про усі обставини, які перешкоджають виконанню прийнятих зобовязань згідно п.2.1 даного Договору та вимагати усунення обставин, у разі не прийняття заходів Виконавець має право відмовитися від виконання Договору.

Пунктом 3.4.1 Договору передбачено, що Замовник має право вимагати від Виконавця своєчасного та якісного виконання зобовязань за договором.

Вартість надаваємих послуг із збирання сільськогосподарських культур Виконавця складає 900,00 грн. за один зібраний гектар. Загальна вартість за договором складає 315000,00 грн. Форма оплати безготівковий розрахунок. Строк оплати на протязі 3-х банківських днів після підписання акта виконаних робіт. Акти виконаних робіт підписуються кожні зібрані 25 га (п.4.1-4.4 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань Сторони несуть відповідальність, передбачену даним Договором, а також діючим законодавством України.

У пункті 5.2 Договору зазначено, що Замовник не вправі в односторонньому порядку відмовлятися від послуг Виконавця за даним Договором. У разі односторонньої відмови від послуг Виконавця, Замовник виплачує штраф Виконавцю 50 гривень за кожен не наданий до збирання гектар, згідно п.2.1 даного Договору, а також відшкодовує Виконавцю усі фактично понесені збитки, повязані з виконанням Договору.

У разі невиконання умов, зазначених в п.4.1-4.4 включно даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Виконавець не несе відповідальність за даним Договором у разі: виходу з ладу збиральної техніки не з його вини; несприятливих погодних умов; якщо Замовник не виконує або неналежним чином виконує свої зобовязання за даним Договором (п.5.3-5.4 Договору).

Згідно п.6.3 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору п.2.1, п.4.3, п.4.4 Замовник виплачує 10% штрафу від суми заборгованості, а сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання щодо сплати за надані послуги із збирання сільськогосподарських культур комбайнами.

Актами виконаних робіт № 1 від 17.09.2010 р. на суму 62973,00 грн. та № 2 від 22.09.2010 р. на суму 20439,00 грн. підтверджується факт збирання сільськогосподарських культур комбайнами на загальну суму 83412,00 грн. (а.с.12-13).

Випискою з банківського рахунку підтверджується часткова сплата за надані роботи у сумі 35000,00 грн. (а.с.14).

Таким чином, сума яка підлягає стягненню становить 48412,00 грн., однак позивачем до стягнення з відповідача заявлена сума основного боргу у розмірі 48376,00 грн., отже сума у розмірі 48376,00 грн. обґрунтована, підтверджена документально та підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних та суму інфляційних витрат. Як вбачається з розрахунку позивача він просить суд стягнути суму 53629,48 грн., яка включає суму основного боргу, індекс інфляції та 3% річних.

Стосовно вимоги щодо стягнення індексу інфляції, суд перевіривши період щодо якого підлягає стягненню індекс інфляції та суму, яка підлягає стягненню, вважає за необхідне стягнути з відповідача індекс інфляції за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р., при цьому суд враховує ту обставину, що позивачем 27.12.2010 р. частково погашена сума заборгованості у розмірі 35000 грн.

Суд не враховує період до стягнення вересень 2010 р., оскільки роботи були прийняті за актами виконаних робіт 17.09.2010 р. та 22.09.2010 р., а строк їх виконання, тобто сплати виник 21.09.2010 р. та 26.09.2010 р. відповідно.

Таким чином сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню складає 2954,30 грн. (жовтень березень 2011 року). Суму індексу інфляції та 3% річних у розмірі 2299,18 грн. суд вважає за необхідне залишити без розгляду.

Окрім того, з розрахунку позивача суд не вбачає за який період позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, а оскільки позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за наявними документами у матеріалах справи, суд вважає за необхідне в цій частині позов залишити без розгляду.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, с наданого позивачем розрахунку суд не вбачає за який саме період кількість днів, позивач нарахував пеню, отже неможливо встановити правомірність розрахунку позивача, у звязку з чим суд вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 5982,90 грн. без розгляду.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення п.6.3 даного Договору у розмірі 4837,60 грн. обґрунтована, оскільки такі санкції сторони передбачили в укладеному договорі про надання механізованих послуг із збирання сільськогосподарських культур комбайнами.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення штрафу на порушення п.5.2 Договору суд зазначає наступне.

Пунктом 5.2 Договору зазначено, що Замовник не вправі в односторонньому порядку відмовлятися від послуг Виконавця за даним Договором. У разі односторонньої відмови від послуг Виконавця, Замовник виплачує штраф Виконавцю 50 гривень за кожен не наданий до збирання гектар, згідно п.2.1 даного Договору, а також відшкодовує Виконавцю усі фактично понесені збитки, повязані з виконанням Договору.

Позивачем заявлено до стягнення 12866,00 грн., однак документально не підтверджено підстави такої вимоги, оскільки п.3.1.3 Договору встановлено, що Виконавець зобовязаний інформувати Замовника про усі обставини, які перешкоджають виконанню прийнятих зобовязань згідно п.2.1 даного Договору та вимагати усунення обставин, у разі не прийняття заходів Виконавець має право відмовитися від виконання Договору. Однак, позивачем документально не підтверджено дана обставина, а отже і відсутні підстави для задоволення такої вимоги.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 48376,00 грн., індексу інфляції у розмірі 2954,30 грн. та штрафу у розмірі 4837,60 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення штрафу за порушення п.5.2 Договору у розмірі 12866,00 грн. слід відмовити. Позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних у розмірі 2299,18 грн. та пені у розмірі 5982,90 грн. суд залишає без розгляду.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно тих обставин, що позивачем не в повному обсязі виконані зобовязання щодо збирання сільськогосподарських культур, оскільки у цьому випадку відповідач має право звернутися з відповідним позовом до позивача.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове, вул.Кірова, б.2-а; ідентифікаційний код 31680841) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 48376,00 грн., індекс інфляції у розмірі 2954,30 грн., штраф у розмірі 4837,60 грн., державне мито в розмірі 561,68 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 171,45 грн.

·У задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 12866,00 грн. відмовити.

·Позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних у розмірі 2299,18 грн., пені у розмірі 5982,90 грн. залишити без розгляду.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 07.06.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.