Рішення № 16119205, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-32/1717-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35, ідентифікаційний код 07786127).

До відповідача - Комунального підприємства "Житловик-2" (97402, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945).

Про стягнення 300 382,24 грн.

За зустрічним позовом

Комунального підприємства "Житловик-2" (97402, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945).

До відповідача Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35, ідентифікаційний код 07786127).

Про визнання договору недійсним

За участю представників:

Від позивача ( відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 представник за довіреністю №9/86 від 12.01.2011р.

Від відповідача ( позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2.- ю/к, вовіреність б/н від 31.01.2011р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Міністерство оборони України в особі структурного підрозділу: Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства "Житловик-2", та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 14.12.2010р. № 7/12/10т про надання послуг з теплопостачання у сумі 300 382,24 грн., в тому числі: заборгованість у сумі 290 509,25 грн., пеня - 4 874,32 грн., 3 % річних у розмірі 931,70 грн., індекс інфляції у сумі 4 067,13 грн., також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.04.2011р. порушено провадження у справі.Розгляд справи призначений на 12.05.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обовязків за договором про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання № 7/12/10т від 14.12.2010р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка в свою чергу й стала приводом для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

12.05.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Міністерства оборони України в особі структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд визнати недійсним договір від 14.12.2010р. № 7/12/10г про надання послуг з теплопостачання, укладений між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України та Комунальним підприємством "Житловик-2".

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.05.2011р. зустрічна позовна заява прийнята до провадження разом із первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані відсутністю у відповідача (позивача за первісним позовом) ліцензії на надання послуг, які є предметом договору.

У справі оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010 року між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району (постачальник) ( позивач за первісним позовом) та Комунальним підприємством «Житловик-2» (споживач) ( відповідач за первісним позовом) укладено договір на надання послуг по теплопостачанню № 7/12/105 ( а.с. 8-11 т.1).

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник зобовязується надавати послуги з теплозабезпечення, а Споживач зобовязується здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах дійсного договору.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, як то встановлено в пункті 4.1 Договору.

Оскільки підставою для стягнення заборгованості є договір, який оспорюється відповідачем у зустрічній позовній заяві, суд вважає за необхідне дослідити саме правомочність договору для подальшого встановлення факту обґрунтованості позовних вимог у первісному позові.

Так, зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача на момент укладення спірного договору була відсутня ліцензія на транспортування теплової енергії, що, є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачається сертифікація та ліцензування у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 42 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню також і виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Відповідно до Постанов КМУ від 297 від 27.02.2007 р. «Про внесення змін до деяких постанов КМУ», № 955 від 10.07.2006 р. «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», для відшкодування витрат на виробництво теплової енергії виробнику необхідно мати висновок Державної інспекції з контролю за цінами про економічну обґрунтованість планових витрат на надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання. Для отримання вказаного висновку в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007 р. №67, разом з іншими документами позивачу необхідно було надати ліцензію на здійснення такого виду діяльності.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Позивачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано вищевказаної ліцензії як на момент укладання спірного договору, так і на день розгляду справи.

Частиною 1 статті 227 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Враховуючи те, що у позивача ( відповідача за зустрічним позовом) вищевказана ліцензія на постачання теплової енергії відсутня як на момент укладення спірного договору, так і на день розгляду даної справи, позовні вимоги відповідача ( позивача за зустрічним позовом) щодо визнання недійсним договору на надання послуг по теплопостачанню № 7/12/105 від 14.12.2010р. укладеного між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району та Комунальним підприємством «Житловик-2» підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт недійсності Договору № 7/12/105 від 14.12.2010р., первісні позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за цим договором не можуть бути задоволені.

Пунктом 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Первісні позовні вимоги ґрунтувались саме на обовязках, передбачених недійсним договором. Сума, заявлена позивачем ( відповідачем за зустрічним позовом) до стягнення ідентифікована саме як заборгованість за Договором.

Вищий Господарський суд України на питання чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача у справі чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог? Відповів в пункті 14 Інформаційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» : відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Таким чином, суд не вправі самостійно змінити підставу позову та вважає за необхідне розглядати первісні позовні вимоги на підставі договору № 7/12/105, який позивач (відповідач за зустрічним позовом) визначив в якості підстави виникнення заборгованості.

Проте, у відповідача відсутнє право вимагати стягнення заборгованості за неналежне виконання обовязків відповідачем.

Відповідно до приписів статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Проте, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, не може брати на себе права позивача.

В рамках даної справи за первісним позовом розглядається саме заборгованість за договором, яка є безпідставною, оскільки договір визнаний судом недійсним.

Стосовно ж повернення або відшкодування вартості отриманого за договором ці вимоги не заявлялись сторонами та не можуть розглядатись судом в рамках даної справи, оскільки не є предметом розгляду.

За таких обставин, незважаючи на те, що судом встановлено факт споживання відповідачем за первісним позовом послуг з теплопостачання за спірною угодою, проте вимога позивача за первісним позовом про стягнення коштів за договором не відповідає наведеній нормі цивільного законодавства, у в звязку із чим суд дійшов висновку відмовити у задоволенні первісного позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

При поданні позовної заяви, позивачем не додано доказів оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Доданим до зустрічної позовної заяви платіжним дорученням № 184 від 04.05.2011р. відповідач оплатив 236, 00 грн. на розрахунковий рахунок 31218259700002.

Пунктом 3-1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які, зокрема, підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У звязку із тим, що з 21 червня 2010 р. відкритий рахунок з обліку надходжень від оплати витрат з ІТЗ у судах: р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, суд вважає за доцільне стягнути вказані витрати з позивача та відповідача в доход державного бюджету.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача ( відповідача за зустрічним позовом) відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні первісного позову відмовити.

2.Зустрічний позов задовольнити.

3.Визнати недійсним договір № 7/12/105 від 14.12.2010р., укладений між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35, ідентифікаційний код 07786127) та Комунальним підприємством "Житловик-2" (97402, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945).

4.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35, ідентифікаційний код 07786127) на користь Комунального підприємства "Житловик-2" (97402, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945) 85, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35, ідентифікаційний код 07786127) в доход державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з Комунального підприємства "Житловик-2" (97402, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8, ідентифікаційний код 32518945) в доход державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Накази видати в порядку статті 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.