Рішення № 16119170, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-21/1446-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресанта», м. Одеса, вул.. Дальницька, 46; поштова адреса: 65005, м. Одеса, а/с № 63

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 23050,70 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

05 травня 2011 р.

Від позивача Волчанов Г.С., директор,

Від відповідача ОСОБА_2, адвокат, д/п № б/н від 21.09.2009 р.

02 червня 2011 р.

Від позивача Волчанов Г.С., директор,

Від відповідача ОСОБА_2, адвокат, д/п № б/н від 21.09.2009 р,

Сутність спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресанта», м. Одеса, звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Сімферопольський район, с. Перово, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 5223,29 грн. збитків завданих втратою переданого на зберігання майна, 17811,41 грн. неустойки за неповернення переданого на зберігання майна. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, повязані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судове засідання, яке було призначено на 05 травня 2011 р.,зявився, надав заяву за № б/н від 04.05.2011 р. про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 5923,29 грн. збитків завданих втратою переданого на зберігання майна, 29557,22 грн. неустойки за неповернення переданого на зберігання майна, а також судові витрати (а. с. 24).

Представник відповідача у судове засідання 05.05.2011 р. зявився, проти позову заперечував. Письмового відзиву на позов не надав.

У засіданні суду 05 травня 2011 р. у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02 червня 2011 р.

Представник позивача у судове засідання 02 червня 2011 р. зявився, вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2011 р. зявився, проти позову заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача, відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресанта» відповідно до Статуту, затвердженого рішенням єдиного учасника № 3 від 03.03.2010 р., який пройшов державну реєстрацію змін до установчих документів 10 березня 2010 р., є перейменованим Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСАНТА-ОДЕСА», яке було створено на підставі рішення єдиного учасника № 1 від 26.09.2008 р., та є його повним правонаступником.

27 лютого 2009 р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСАНТА-ОДЕСА» був укладений договір № 27 відповідального зберігання.

Відповідно до умов укладеного договору, в порядку та на умовах, визначених договором, за накладними, які є невідємною частиною договору, Поклажодавець (позивач) передає, а Зберігач (відповідач) приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору електропобутові прилади у кількості трьох штук, загальною вартістю 5923,29 грн.

Як убачається з накладної передачі на відповідальне зберігання № РС-0000015 від 27 лютого 2009 р. Поклажодавець передав Зберігачу на відповідальне зберігання майно стабілізатор АСН-5000/1-ЭМ, стабілізатор АСН-8000/1-ЭМ, стабілізатор АСН-10000/1-ЭМ, загальною вартістю 5923,29 грн., що не заперечується сторонами.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору Зберігач зобовязався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

Частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну, що передбачено статтею 942 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 6.2. договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1. договору та закінчується 27 березня 2009 р. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, що обумовлено сторонами у пункті 6.3. договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен перерахувати на банківські рахунок Поклажодавця залогову вартість майна, вказану у пункті 1.1 договору, а також відшкодувати всі інші повязані з цим збитки.

Претензією від 07 липня 2009 р. позивач вимагав від відповідача повернути передане на зберігання майно, або у разі неможливості повернення майна протягом пяти днів, з моменту одержання претензії, перерахувати на банківській рахунок позивача 5923,29 грн. вартість майна, визначеного пунктом 1.1. договору.

Відповідач посилається на те, що витратною накладною (повернення) № ММВ-000003 від 13 квітня 2009 р. він повернув позивачеві майно, а саме: стабілізатор АСН-5000/1-ЭМ, стабілізатор АСН-8000/1-ЭМ, стабілізатор АСН-10000/1-ЭМ, загальною вартістю 5923,29 грн.

Позивач заперечує щодо отримання майна зі зберігання його представником .

Висновками судово-технічної експертизи № 2908 від 18 грудня 2009 р. по господарській справі № 2-17/3831-2009 встановлено, що досліджений відбиток печатки: «РЕСАНТА-ОДЕСА» в документі «витратна накладна (повернення) № ММВ-000003 від 13 квітня 2009 р.» нанесений не печаткою «РЕСАНТА-ОДЕСА», відбитки якої надані на дослідження в якості зразків.

Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 09 червня 2010 р. встановлено, що у квітні поточного року до магазинів, де находився товар, прибула молода особа та представившись співробітником ТОВ «Ресанта-Одеса» забрав товар, в ході проведених розшукувальних заходів встановити особу громадянина, що забрав товар, не надалось можливим.

Отже, як витікає з матеріалів справи, відповідач при передачі зі зберігання майна не витребував у особи, якій передавалося майно, документів на підтвердження самої особи та її повноважень щодо отримання майна.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобовязання за договором щодо збереження майна позивача.

Стаття 949 Цивільного кодексу України визначає, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, що визначено частино 1 статті 950 Цивільного кодексу України.

Як зазначено частино 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5223,29 грн. збитків завданих втратою переданого на зберігання майна обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29557,22 грн. неустойки за неповернення переданого на зберігання майна задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що у випадку неповернення майна Поклажедавцеві за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку в розмірі 1,0 % від вартості майна за кожний день затримки.

Пункт 3.1.2. договору визначає обовязок Поклажодавця забрати у Зберігача майно до закінчення строку договору.

Як витікає з пункту 6.2. договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1. договору та закінчується 27 березня 2009 р.

Позивач не надав доказів звернень до відповідача щодо повернення майна на момент закінчення строку договору.

Відповідно пункту 6.3. договору відповідальність за порушення договору існує тільки у разі, якщо таке порушення мало місце під час дії договору.

На момент звернення позивача про повернення майна, підтвердженого документально, строк дії договору витік.

Таким чином, суд не має підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 29557,22 грн. неустойки за неповернення переданого на зберігання майна.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 06 червня 2011 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 936, 942, 949, 951, 950 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Сімферопольський район, с. Перово (АДРЕСА_1; ІІН НОМЕР_1, рік народження не відомий, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресанта», м. Одеса (м. Одеса, вул.. Дальницька, 46; поштова адреса: 65005, м. Одеса, а/с № 63; ідентифікаційний код 36154885, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 5223,29 грн. збитків завданих втратою переданого на зберігання майна, а також судові витрати: 70,96 грн. державного мита та 47,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення 29557,22 грн. неустойки за неповернення переданого на зберігання майна відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧонгова С.І.