Рішення № 16119141, 30.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2011Справа №5002-32/959-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул.. Лєскова, 9 , ідентифікаційний код 14305909) в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Набережна, 32, ідентифікаційний код 20680287).

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 253685, 06 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2., довіреність № 2573 від 21.09.2010р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 253 685, 06 грн. заборгованості, крім того просив у рахунок часткового погашення ї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки: квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.03.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 28.03.2011р., від 07.04.2011р., від 12.05.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи. ( а.с. 50).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за кредитним договором № 012/0105/63341 в частині повної та своєчасного повернення кредиту, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) (позивач) та Фізичною особи підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) (відповідач) був укладений кредитний договір № 012/0106/63341. ( а.с. 9-13).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що зазначено в частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 300000, 00 грн. в строк до 28.08.2017р.

Згідно до пункту 1.3 договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 17, 0% річних (проценти).

Положеннями пункту 2.1 договору передбачено, що у відповідності з чинним законодавством України виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором забезпечується: іпотекою нерухомості, а саме:

Іпотекою належної Позичальнику квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Іпотекою належної Майновому поручителю квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).

Згідно до умов пункту 3.6 договору позичальник зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) починаючи з першого місяця видачі першого траншу за кредитом у сумі, визначеній Позичальником дотриманням вимог пункту 1.1 Договору до зменшення ліміту кредитування.

У пункті 3.7 договору визначено, що сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором:

- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, після чого сплачується передбачені договором комісії;

- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);

- в третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, повязаних з неналежним виконанням позичальником умов цього договору.

Умовами пункту 4.3 договору встановлено, що з підписанням цього договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобовязань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Відповідно до пункту 6.2 договору, позичальник зобовязаний у випадку порушення умов цього договору, сплачувати кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.

Положеннями пункту 9.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора).

Згідно до умов пункту 10.2 договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору: пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору відповідач зобовязаний погашати кредит щомісячно рівними частинами на протязі періоду з серпня 2008 року по 28.08.2017 року 300000, 00 грн.

30.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель) (позивач), ОСОБА_1 (Іпотекодавець) (відповідач) та Іпотекодавцем/майновим поручителем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з Кредитного договору, укладеного між Іпотекодержателем та ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до пункту 3.1.4. іпотечного договору, у випадку невиконання Позивачльником зобовязань за кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього Договру, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданихпорушенням зобовязання, необхідних витрат на отримання заставленного майна а також витрат, повязаних з реалізацією предмета іпотеки.

На виконання умов договору позивачем були надані грошові кошти в розмірі 300000, 00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи: платіжними дорученнями на зазначену суму ( а.с. 20 -24).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобовязання в даному випадку виступає кредитний договір.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у відповідності до пункту 7.3 кредитного Договору кредитор має право скасувати кредитний ліміт та достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом включаючи нараховані відсотки за користуванням кредитом та штрафні санкції у випадках, зокрема, невиконання Позичальником умов розділу 6 та/або 3.8 цього Договору.

Пунктом 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач не скористався правом подання відзиву та обґрунтування заперечень, у випадку їх наявності. Позичальником , всупереч вимог чинного законодавства, не надано суду доказів відсутності заборгованості, тоді як позивачем, навпаки, до матеріалів справи залучені документи, на підставі яких можна твердити, що заборгованість відповідача перед позивачем існує, є простроченою, з чого можна робити висновок про правомірне застосування пункту 7.3 Кредитного договору та приписів статті 1050 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення 230994, 89 грн. заборгованості за кредитом та 20073, 35 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача

Крім того, позивач просить суд стягнути 1696, 57 грн. пені за порушення зобовязання щодо повернення кредиту в строк, передбачений договором та 920, 25 грн. пені за порушення строків повернення процентів по кредиту.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пеня за порушення строків оплати відсотків за кредитом за період з 01.03.2010р. по 11.02.2011р. повинна бути розрахована наступним чином :

(3129, 59 грн. ( прострочені відсотки .) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. ) х 2 дня прострочення)/365 = 3, 52 грн..

(1537, 59 грн. ( прострочені відсотки .) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. ) х 8 днів прострочення)/365 = 6, 91 грн..

(3686, 69 грн. ( прострочені відсотки) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. ) х 27 днів прострочення)/365 = 55, 94 грн..

(2853, 69 грн. ( прострочені відсотки .) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. ) х 3 дні прострочення)/365 = 4, 81 грн..

(6207, 04 грн. ( прострочені відсотки .) х 20, 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. ) х 24 дні прострочення)/365 = 83, 67 грн..

(3576, 26 грн. ( прострочені відсотки .) х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. ) х 30 днів прострочення)/365 = 45, 56 грн..

(6929, 61 грн. ( прострочені відсотки .) х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. ) х 31 день прострочення)/365 = 91,22 грн..

(10171, 19 грн. ( прострочені відсотки .) х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. ) х 30 днів прострочення)/365 = 129, 58 грн..

(13618, 15 грн. ( прострочені відсотки .) х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. ) х 31 день прострочення)/365 = 179, 27 грн..

(17168, 51 грн. ( прострочені відсотки .) х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. ) х 31 день прострочення)/365 = 226, 01 грн..

(20073, 35 грн. ( прострочені відсотки .) х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р. ) х 11 днів прострочення)/365 = 93, 77 грн..

Таким чином матеріалами справи підтверджується пеня в розмірі 920, 25 грн. за порушення строків повернення відсотків за користування кредитом та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просив суд у рахунок часткового погашення ї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2.

Згідно зі статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 Цивільного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та(або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що як вбачається з договору іпотеки від 30.08.2007р., Іпотекодавцем є ОСОБА_1, яка укладала договір іпотеки в якості саме фізичної особи, на підставі паспорту. Предмет іпотеки квартира АДРЕСА_2, жодним боком не стосується здійснення підприємницької діяльності, отже не може бути навіть опосередковано ототожнюватись із господарськими правовідносинами.

Наявність договору іпотеки, укладеного Банком із фізичними особами не позбавляє його права звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитом, оскільки кредитний договір укладений із фізичною-особою підприємцем. Проте вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, стороною за я ким є фізична особа не може розглядатись в рамках господарського процесу.

Пунктом 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу., як зазначено в пункті 3 вищенаведеної статті.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є стороною по договору іпотеки, на підставі якого позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, одночасно, як і Іпотекодавець ОСОБА_1 не є відповідачем по справі.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 253 685, 06 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул.. Лєскова, 9 , ідентифікаційний код 14305909) в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Набережна, 32, ідентифікаційний код 20680287) 230994, 89 грн. заборгованості по кредиту, 20073, 35 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1696, 57 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 920, 25 грн. пені за порушення строків повернення процентів, 2536, 85 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.