Рішення № 16119134, 31.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2011Справа №5002-7/1741-2011

За позовом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (95034, м. Сімферополь, бульвар І. Франка, 13, ідентифікаційний код 20001817)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма" (95050, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 96, ідентифікаційний код 24508513)

Про стягнення 24 700,67 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1. предст., дов. №76 від 26.07.2010р.

Від відповідача - не зявився

Сутьспору Головне управління Служби безпеки України в АР Крим звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма" 24700,67 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 10.04.1997 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди №13 нежитлового приміщення площею 1027,0 кв. м. по вул. Обїзна, 10 в м. Сімферополі, до якого в подальшому неодноразово вносилися зміни. Головне управління Служби безпеки України в АР Крим зазначає, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 р. у справі №5002-21/4334-2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р., договір був розірваний, повернення майна було оформлено актом приймання-передачі від 28.01.2011 р., однак відповідачем не сплачена в повному обсязі орендна плата за час перебування майна в його користуванні, у звязку з чим розмір заборгованості за період з 01.11.2010 р по 28.01.2011 р. складає 24700,67 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Відповідач у судове засідання двічі не зявився, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

10.04.1997 р. між Головним управлінням Служби безпеки України в АР Крим (Орендодавець) та Спільним українсько-російським підприємством «Самсімекс», яке в подальшому було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма» (Орендар), був укладений договір оренди №13 нежитлового приміщення, пунктом 1.2 якого передбачено, що обєктом оренди є нежитлове приміщення площею 1027,0 кв. м. в будівлі, розташованій за адресою: м. Сімферополь, вул. Обїзна, 10.

Майно було передано в користування Орендарю за відповідним актом приймання-передачі від 11.04.1997 р. (а. с. 15).

Розрахунок орендної плати був визначений сторонами в Додатку №3 до договору.

26 лютого 2002 року до договору оренди №13 від 10.04.1997р. було укладено додаткову угоду №234, згідно з якою орендодавцем вищезазначеного майна став Фонд державного майна України, а балансоутримувачем Головне управління Служби безпеки України в АР Крим.

Пунктом 3.1. Додаткової угоди №13 вбачається, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (із змінами та доповненнями внесеними Постановами КМУ від 18.05.98р. №699 та від 19.01.2000р. №75) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди січень 2002 року (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) 7432,30 грн. (сім тисяч чотириста тридцять дві грн.. 30 коп.).

Відповідно до пункту 3.2 Додаткової угоди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 3.3 Додаткової угоди №13).

26.02.2002 р. між Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем був підписаний новий акт приймання-передачі майна.

10 жовтня 2003 р. до договору оренди було укладено додаткову угоду №752, згідно з якою були внесені зміни назви стосовно назви Орендаря та строк дії Договору був продовжений до 26 лютого 2012 року включно.

31 липня 2007 р. між сторонами була підписана Додаткова угода б/н, якою був змінений розмір орендних платежів та порядок їх внесення.

Додатковою угодою б/н від 13.06.2008 р. до договору оренди №13 від 10.04.1997 р. були внесені зміни стосовно адреси розміщення обєкту оренди.

09.09.2009 р. між сторонами була укладена Додаткова угода б/н до договору оренди №13 від 10.04.1997р., якою був змінений розмір орендної плати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 р. у справі №5002-21/4334-2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р., договір оренди від 10.04.1997 р. №13 (в редакції додаткової угоди від 26 лютого 2002 року №234) був розірваний та зобовязано відповідача повернути балансоутримувачу обєкт оренди за актом приймання-передачі.

Однак, матеріали справи свідчать, що після повернення відповідачем обєкта оренди 28.01.2011 р. ним не була сплачена в повному обсязі орендна плата за час фактичного перебування приміщення в користуванні за період з 01.11.2010 р. по 28.01.2011 р.

Заборгованість відповідача за вказаний період складає 24700,67 грн. та підтверджується, серед іншого, підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 21.02.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення ним заборгованості з орендної плати в сумі 24700,67 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, суд вважає, що матеріали справи підтверджують факт порушення відповідачем умов договору оренди від 10.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями) в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у звязку з чим вимоги Головного управління Служби безпеки України в АР Крим про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма" 24700,67 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма" (95050, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 96, ідентифікаційний код 24508513) на користь Головного управління Служби безпеки України в АР Крим (95034, м. Сімферополь, бул. І. Франка, 13, ідентифікаційний код 20001817) 24700,67 грн. заборгованості з орендної плати, 247,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 03.06.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.