Рішення № 16119133, 30.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2011Справа №5002-33/1172-2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Кримський страховий альянс» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Толбухіна, 4)

до державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 16)

про стягнення 143 932,06 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, начальник юридичного відділу, довіреність № 12 від 01.12.2010р. ПАТ «Кримський страховий альянс».

Від відповідача: ОСОБА_2, юрист, довіреність № 233 від 17.03.2011р., ДП «Санаторій «Алуштинський».

Суть спору: закрите акціонерне товариство «Кримський страховий альянс» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», та просить суд стягнути 143932.06 грн., у тому числі 108766.80 грн. частки страхового платежу та 35165.26 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором добровільного страхування фінансових ризиків № 10-5-188 від 03 квітня 2008 року в частині оплати страхових внесків та обґрунтовані посиланнями на статтю 21 Закону України «Про страхування» та статті 257, 509, 525, 526, 610, 614, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05 травня 2011 року замінено позивача, закрите акціонерне товариство «Кримський страховий альянс», на його правонаступника приватне акціонерне товариство «Кримський стразовий альянс» (а.с. 136-137).

Відповідач позов визнав частково, у відзиві пояснив, що через значну заборгованість з заробітній платі, підприємство неспромозі оплатити страхові внески. Також відповідач просив відстрочити виконання рішення суду на пять місяців (а.с. 143-145).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

03 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Кримський страховий альянс», правонаступником якого є позивач (страховик) та державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (страхувальник) укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків № 10-5-188 (а.с. 11-17).

Відповідно до пункту 1.2 договору страхувальник зобовязується сплатити страхову премію і виконати інші умови цього договору, а страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить законодавству України, звязані з матеріальними збитками внаслідок невиконання (неналежного виконання) договірних зобовязань по виконанню фінансових зобовязань, встановлених діючим договором № 06/01-08-03 від 21 лютого 2008 року, укладеним між страхувальником та контрагентом страхувальника виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (пункт 2.1 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що страхувальник сплачує страховику страхову премію (страховій платіж) у розмірі 944128.50 грн.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що страхувальник сплачує страхову премію не пізніше 30 листопада 2008 року.

Також, пунктом 6.2.1 передбачений обовязок страхувальника вчасно й у терміни, визначені договором, внести страхову премію.

Договір страхування діє з 03 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року (пункт 9.1 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем умови договору були виконані належним чином, про що свідчать акти виконаних робіт, підписані сторонами (а.с. 25-41).

Одночасно, відповідач свої зобовязання за договором в частині сплати страхової премії виконав не в повному обсязі, а саме ним сплачено лише 835361.70 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 18-23).

Відповідно до акту звірення взаєморозрахунків, підписаному сторонами, за відповідачем числиться заборгованість, яка за період з 01 липня 2009 року по 04 серпня 2009 року склала 108766.80 грн. (а.с. 43).

07 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в який вимагав оплатити заборгованість по оплаті страхової премії в розмірі 108766.80 грн. (а.с. 44).

Несплата відповідачем заборгованості зявилася підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Кримський страховий альянс» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з невиконанням зобовязань за договором добровільного страхування, вони регулюються Законом України «Про страхування», з урахуванням загальних положень Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (частина 1 статті 5 Закону).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону).

Як було встановлено судом, сторонами у даній справі був укладений договір про добровільне страхування фінансових ризиків № 10-5-188 (а.с. 11-17).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору страхувальник зобовязався сплатити страхову премію і виконати інші умови цього договору, а страховик, в свою чергу, у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Так, пунктами 5.2, 5.3 договору визначено, що страхувальник сплачує страховику страхову премію (страховій платіж) у розмірі 944128.50 грн. не пізніше 30 листопада 2008 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про страхування» також передбачений обовязок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за договором в частині сплати страхової премії виконав не в повному обсязі, а саме ним сплачено лише 835361.70 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 18-23), у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість, яка за період з 01 липня 2009 року по 04 серпня 2009 року склала 108766.80 грн. що також підтверджується актом звірення взаєморозрахунків (а.с. 43).

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів проведення повного внесення страхових виплат відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 108766.80 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 35165.26 грн. інфляційних втрат.

Суд вважає такі вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем (а.с. 4-5), який проведений ним вірно, з огляду на що вимоги позивача про стягнення 35165.26 грн. суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на пять місяців, заявлене ним у відзиві на позов (а.с. 143-145), з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 1.2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для відстрочення рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (пункт 2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України).

В обґрунтування поданої заяви, державне підприємство «Санаторій «Алуштинський» посилається на неможливість сплатити заборгованість, яка обумовлена скрутним фінансово-економічним станом на підприємстві з огляду на наявність заборгованості з заробітній платні працівникам, заборгованості по бюджетних платежах та інших обставин.

Однак, суд не вважає зазначені боржником обставини такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вказується, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України та статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) (пункт 10 постанови).

Однак, в даному випадку такі обставини у відповідача відсутні, оскільки наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, скрутне фінансове становище, наявність заборгованості з заробітній платні, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки, скрутне фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось обєктивних, незалежних від відповідача обставин.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24 березня 2009 року у справі № 10/1994, від 12 листопада 2008 року у справі № 8/211-08, від 20 березня 2007 року у справі № 16/242/06 та від 17 липня 2008 року у справі №7/311, в яких зазначено, що заборгованість перед відповідачем інших осіб, його тяжкий фінансовий стан за змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України не є винятковими обставинами та підставами для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Дана позиція Вищого господарського суду України також підтверджується постановами від 26 серпня 2008 року № 9/262-06, від 04 листопада 2008 року № 13/295-07, від 30 жовтня 2008 року № 5/370-07, від 30 жовтня 2008 року № 5/369-07, від 18 червня 2008 року № 3/344, від 01 жовтня 2008 року № 9/366, від 17 грудня 2008 року № 4/1073-10/163.

Судові витрати, повязані з оплатою держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 02 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 16, ЄДРПОУ 32322874) на користь публічного акціонерного товариства «Кримський страховий альянс» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Толбухіна, 4, ЄДРПОУ 30562259) 108766.80 грн. заборгованості, 35165.26 грн. інфляційних витрат, 1439.32 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В задоволенні клопотання державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» про відстрочення виконання рішення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.